Студопедия

КАТЕГОРИИ:



Мы поможем в написании ваших работ!

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мы поможем в написании ваших работ!

Форма виховання - це є зовнішній вираз узгодженої діяльності вихователя і вихованців, яка сприяє реалізації мети і завдань виховання


Форми виховання (виховної роботи) можна поділити на загальні і спеціальні.

Загальні форми виховання (форми організації виховання) відповідно до структури спілкування вихователя з вихованцем поділяють на масові, групові та індивідуальні.

Масова (колективна, фронтальна) робота характеризується епізодичністю кожного заходу і значною кількістю учасників. Групова - тривалістю, постійністю і визначеністю складу учасників, плановістю. Індивідуальна - це самостійна робота школяра над собою (вона переходить у самовиховання). Інколи виділяють ще парну виховну роботу - роботу вихователя із конкретним вихованцем, хоч в практиці виховної роботи парна форма часто зливається з індивідуальною. Такий поділ форм взагалі дещо умовний. Шкільний захід є масовою формою, але готувати його можуть члени певного гуртка чи обрана рада справи (тобто, групи учнів); при цьому можливі індивідуальні завдання і робота пар "вихователь - окремий учень".

Спеціальні форми виховання (форми проведення виховної роботи) охоплюють як урок, так і позаурочні форми, такі як: класна година, колективна творча справа, бесіда, диспут тощо. Вони дуже різноманітні, до того ж кількість ї^-невпинно зростає. Шукаючи шляхів поліпшення позакласної роботи, педагоги проявляють творчість, винаходять нові та вдосконалюють старі форми роботи.

Заняття гуртків проводяться в позаурочний час (1-4 рази на місяць) за орієнтовними програмами.

Гуртки можуть об'єднуватись у клуби, або клуби можуть утворюватись як самостійні самодіяльні організації учнів (пере­важно старших класів) для задоволення інтересів школярів. Інколи подібна діяльність організовується у формі товариств. У зміст діяльності клубів і товариств входить обговорення літературних творів, рефератів і доповідей, відвідання виставок, влаштування зустрічей з ученими, діячами культури, виконання під їхнім керівництвом певних досліджень, участь в олімпіадах і конкурсах. Деякі клуби (товариства) мають свій статут. Порівняно з гуртками, клуби (товариства) - більш складна форма самодіяльності учнів. Клуби можуть створюватися також і в позашкільних закладах за місцем проживання школярів.



Основною формою позакласної роботи класного керівника є класна година. Це година спілкування класного керівника з вихованцями, інтегрована форма виховної роботи, яка органічно поєднує форми і методи як пізнавальної, так і практичної діяльності. Під час класної години можна використати і лекцію, і розповідь, і бесіду, і дискусію, обговорювати важливі справи, аналізувати життєдіяльність класу за певний період, а також організовувати екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, різні види практичної діяльності школярів.

Класну годину педагог готує заздалегідь, продумує мету, зміст, визначає структуру, створює певний настрій, готується не тільки сам, а й включає у підготовку школярів. Важливо, щоб класні години, які переважно проводяться 3-4 рази на місяць, були систематизовані за темами. Перша класна година повинна бути незвичайною, щоб зміст і форма їі проведення запам'яталися учням. А далі доцільно враховувати такі напрями:

- людина і її стосунки;

- наука і пізнання;

- прекрасне в мистецтві, в людині;

- держава і право;

- дотримання гігієнічних норм;

- психологічна, морально-етична, екологічна тематика;

- огляди періодичних видань та ін[78].

Структура класної години включає 3 частини: вступну, основну і заключну. Вступна частина має на меті створення відповідного настрою, мотивацію на діяльність. Зміст основної частини визначається темою, метою і завданнями класної години. Заключна частина - висновки, зроблені класним керівником разом із учнями. Добре, коли вона містить пропозиції школярів щодо поліпшення роботи класного колективу.

Класна година може проводитись не тільки в класі, а й за його межами. Конспект класної години складається вчителем за такою орієнтовною схемою: тема, мета, обладнання, місце проведення, учасники; вступ, основна частина, висновки.

Колективна творча справа - це також інтегрована форма виховної роботи, форма організації колективної творчої діяль­ності школярів, яка передбачає активну участь учнів у плануванні, організації та аналізузоботи, основаної на ініціативі та самодіяльності вихованців.чМетоаЬ колективної творчої справи є формування товариських стосунків у колективі, розвиток взаємодопомоги, формування уміння діяти спільно, враховуючи інтереси і прагнення товаришів^ .вдявляти самостійність у прийнятті рішень і їх виконанні.\3.а_змістом>колективні творчі справи можуть бути різноманітними (відповідно до напрямів виховної роботи), включати ігри і розваги. Для молодого вчителя важливо оволодіти технологією колективної творчої діяльності, яка відома в літературі як методика І.П.Іванова[79]. Колекїивна,^ творча справа (КТС) організовується, як правило,(1$ шісгцл/ (етапів:

Ґ) попередня робота вихователя з колективом - захоплення радісною перспективою цікавої і потрібної справи;

2) колективне планування - створення мікрогруп для вироблення пропозицій, обговорення їх спочатку в мікрогрупах, а потім на загальних зборах колективу;

3) підготовка КТС - для керівництва підготовчою роботою обирається рада справи - представницький орган, куди входять представники кожної мікрогрупи і старші організатори, - яка конкретизує план роботи, здійснює контроль за ходом підготовки і проведення справи, обмін досвідом, регулюючу функцію;

4) проведення КТС - тут реалізується план, робота йде в залежності від змісту справи;

5) колективне підведення підсумків - обговорення результатів КТС, вияснення позитивного досвіду і недоліків, висловлєнеія побажань на майбутнє;

6) піс.пядія - роздуми педагога щодо ефективності і доцільності конкретної справи, правильності педагогічної позиції, аналіз методичних підходів і рішень.

Часто у позакласній роботі використовується така поліфунк- ціональна форма, як бесіда. Бесіду може проводити сам вчитель або спеціально запрошена особа. У бесіді як формі роботи використовуються різні методи (розповідь, бесіда, дискусія, роз'яснення, демонстрація, ілюстрація тощо). Вчитель інколи розповідає про факт, що вразив його. В.О.Сухомлинський вважав, що "бесіда - це тільки умовна назва. Насправді тут немає бесіди; учні чують слово педагога. І не треба ні в якому разі спонукати їх: ану, розкажіть, що ви думаєте— Потік особистих думок про навколишній світ і насамперед про самого себе - ось що треба викликати зрештою своєю виховною бесідою'м. Бесіду, яка має на меті діалог з дітьми, можна поділити на певні етапи:



1) обґрунтування теми, актуалізація уваги учнів з метою підготовки їх до обговорення життєво важливої події, факту, явища, морального вчинку, ситуації;

2) пропозиція учням матеріалу для обговорення;

3) діалог з дітьми, який можна вести методом бесіди або дискусії, використовуючи репродукції, слайди, фрагменти музичних творів;

4) підведення підсумків.[80]


Особливу трудність для вчителя складає проведення індивідуальної бесіди з учнем. Дуже часто її доводиться проводити в екстремальній ситуації (коли учень скоїв якийсь проступок), тому важливо не піддаватися негативним емоціям і провести розмову з учнем після паузи, під час якої обдумати варіанти своєї поведінки і можливі реакції вихованця. Індивідуальні бесіди можуть носити і плановий характер, проектувати їх треба виходячи із цілей виховання і особливостей особистості вихованця. У процесі бесіди з учнем важливо намагатися зрозуміти мотиви його поведінки і діяльності, не перебивати його зауваженнями, виявляти інтерес до його думок. Тоді бесіда буде успішною.

Для обговорення дискусійних питань найдоцільнішою є форма диспуту. Диспут - це зіткнення різних, інколи протилежних точок зору. Диспут не вимагає закінчених рішень. Він вчить школярів захищати свої погляди, спростовувати інші думки. Призначення диспуту - створювати основу для творчих пошуків і самостійних рішень. Диспут використовується переважно у роботі зі старшокласниками, які мають певний життєвий досвід, навички спілкування, уміння коректно вести суперечку. Підготовка до диспуту починається з вибору теми. Тема повинна бути актуальною і містити суперечність у своєму формулюванні: "Що значить бути сучасним?", "З чого починається зрілість?", "Уміти жити - що це означає?" На обговорення можуть виноситись кілька запитань на тему диспуту, але не більше п'яти.

Проведення диспуту вимагає ретельної підготовки протягом 1-2 тижнів: складання яскравого, привабливого оголошення з питаннями для дискусії, підготовки гасел, плакатів з правилами поведінки під час диспуту, крилатих виразів, читання рекомендованої літератури, вибору ведучого (чи ведучих), попереднбого опитування.

Починає диспут ведучий, який обґрунтовує актуальність обраної теми, вказує на існування різних думок з приводу сформульованих питань. Ведучим має бути людина, добре обізнана з проблемою, яка має життєвий досвід, досвід ведення дискусії, користується повагою школярів.

Правила ведення диспуту можуть бути такими:

1. Перш, ніж сперечатися, подумай, що хочеш сказати.

2. Говори просто і ясно, логічно і послідовно.

3. Аргументуй свою думку. Кращі докази - факти і логіка.

4. Уважно слухай інших, поважай їх.

5. Май мужність визнати правильність думки опонента.

На завершальному етапі диспуту ведучий робить резюме: підсумовує погляди на проблему, що обговорювалась, висловлює свій погляд, який ґрунтується на теоретичних положеннях, думках видатних чи авторитетних людей, типових прикладах, показує нові дискусійні проблеми, що виникли в ході диспуту.

З підлітками, які вчаться вести дискусію, доцільно - використовувати таку ігрову форму, як "Капелюшна дискусія". "Капелюшна дискусія" - це колективна творча справа, спрямована на формування уміння спілкуватися, ставити запитання, відповідати на них, відстоювати свою точку зору і т.п. Попередня робота організаторів полягає у визначенні кількох тем для дискусії, критеріїв і'техніки оцінки її учасників. Критеріями оцінювання можуть бути лаконічність, переконливість, повага до опонента, оптимізм, кмітливість, дотепність. Оцінювати можна так: правильна відповідь - 2 бали, правильна, але не повна відповідь - 1 бал, доповнення відповіді іншої команди - 1 бал. Учасники гри розподіляються на групи по 8-10 чоловік (2-3 групи). Всі разом обирають 2-3 теми дискусії, записують їх на папірцях, скручують і кладуть у капелюх. Кожна група обирає собі тему з капелюха і до неї придумує 4-5 запитань, які так само записує на папірцях, що їх кидає в капелюх. Варіанти гри:

а) всі питання перемішуються і всі команди відповідають на витягнене питання;

б) кожна команда складає папірці із запитаннями до свого капелюха і пропонує супротивникам витягнути один з них і дати відповідь.

Виграє та команда, яка набере більшу кількість балів за відведений час (не більше 1,5 год.).

Однією із дискусійних форм роботи є дебати. Як правило, дебати практикують у старших класах, бо така форма роботи вимагає певних навичок ведення суперечки. Дебати допомагають формувати прийоми критичного мислення. Це, передусім, процес формулювання, визначення, роз'яснення та аргументації ідей, а також вироблення комунікативного уміння співвідносити власну точку зору з точкою зору товаришів, знаходити тотожності та відмінності, коректно вести суперечку, взаємодіяти в процесі дослідної роботи під час підготовки до дебатів.

Дискусійні дії називаються дебатами, коли двоє або більше осіб дотримуються різних поглядів на поставлену проблему і намагаються переконати інших, що їхня точка зору правильна. Учасники дебатів зосереджують увагу на цінностях, протиставлення яких наявне в постановці проблеми й вирішенні суперечки і зафіксоване в резолюції.

Резолюція ( припущення) - це твердження, з приводу якого відбуватиметься обмін аргументами. Резолюції можуть бути естетичними, етичними, політичними. Наприклад, „страту потрібно скасувати", „конфлікти батьків і дітей споконвічні" тощо.

Учасники дебатів: дві команди:

I -„за" - виступає за підтримку резолюції.

II -„проти" -виступає проти резолюції.


Журі стежить за порядком ведення суперечки та оцінює аргументацію.

Резолюцію можна формулювати заздалегідь, а можна і безпосередньо за одну - дві години до дебатів.

Команди формуються за бажанням. Хто „за", хто „проти"- визначає жеребкування. До участі в дебатах можуть бути задіяні батьки.

Орієнтовані теми дебатів (резолюції) :

- Кожен юнак має пройти школу армії

- Брехня заради порятунку праведна

- Гроші допомагають бути доброчесними

- Навчання дівчаток і хлопчиків має бути роздільним

- Телесеріали варто заборонити

- Сучасна молодь не цікавиться класичною музикою.

Можливий і такий варіант проведення дебатів.

По одному із членів команди „за" і „проти" запрошують на „гарячий" стілець, де кожен виступає з короткою промовою „ 2- 3 хв." На захист чи спростування певного твердження. Після закінчення їх виступів інші учасники ставлять їм запитання, з метою довести неспроможність їхніх аргументів доти, доки „спікери" вичерпають свої аргументи. Після цього журі оцінює роботу команд.

Цікава образна форма ознайомлення школярів з новинами суспільного і шкільного життя - усний журнал. Це серія коротких виступів (сторінок журналу) про різні сторони життя, пов'язані тематично, або на різні теми. Виступи супроводжуються ілюстраціями. Сторінка може містити як усні повідомлення, так і театральні мініатюри, вікторини, гуморески. При підготовці усного журналу клас ділиться на мікрогрупи, які й готують відповідні сторінки. Загальний зміст обговорюється на зборі, тут же обирається і рада журналу (редакційна колегія), яка складає план журналу, придумує назву, обдумує вступ тощо. Можливі теми і жанри сторінок журналу: інформаційна, героїчна, сатирична, спортивна, казкова, гумористична, "Чому?", "Що? Де? Коли?", "Наші друзі" тощо.

У практиці виховання існує ще одна, схожа форма, яка носить назву "жива газета". На відміну від журналу, газета має бути більш динамічною, гостріше реагувати на основні події в житті колективу. Мета "живої газети" допомагати членам колективу правильно оцінювати позитивні та негативні сторони свого життя, розвивати спілкування. Матеріалом для випусків "живої газети" може служити позитивний досвід свого колективу чи інших колективів, який заслуговує на поширення; радісні події в житті колективу і в оточуючому житті; неприємності та конфлікти, пропозиції щодо їх подолання; плани розвитку колективу. Для оформлення матеріалу використовують найрізноманітніші засоби і прийоми: сценки, репортажі, інтерв'ю, "живі картинки", дружні жарти, загадки, епіграми, пісні.

Міцно увійшли в практику навчально-виховної роботи школи конференції. Вони вчать школярів вдумливо читати, аналізувати теоретичні проблеми, ясно висловлювати і переконливо аргументувати свої думки, чітко визначати своє ставлення до тієї чи іншої моральної проблеми чи літературного твору. Конференції розрізняють теоретичні (тематичні) і читацькі, хоч цей поділ є досить умовним. При проведенні теоретичних конференцій вико­ристовується і наукова, і науково-популярна література, і художня. Читацька конференція може бути також тематичною.

Конференції формують читацькі інтереси школярів, естетичні смаки, уміння працювати з літературою. Останніми роками має місце зниження інтересу школярів до читання, тому важливим є уміле, цікаве проведення конференцій, не тільки з доповідями учнів, а й з обговоренням висловлених поглядів, позицій, з дискусією, полемікою, суперечкою, спільними висновками.

Методика колективної творчої діяльності пропонує ще один різновид конференції - прес-конференцію. Прес-конференція - це творча справа, організована як рольова гра - бесіда членів певної делегації з представниками засобів масової інформації (мас- медіа). Виховне значення її - обмін знаннями, розвиток спілкування, формування таких якостей, як творча фантазія, кмітливість, організація розумової діяльності, почуття гумору, вироблення свого ставлення до різних сторін громадського життя. На прес-конференцію можна запрошувати: дипломатів, політиків, учених, письменників, мандрівників, героїв літературних творів, історичних діячів тощо. Учасники гри колективно, вирішують, з ким буде проводитись зустріч, вибирають ведучого, виділяють бажаючих бути у складі делегації. Інші учасники стають представниками преси. Делегати розподіляють між собою ролі, обирають керівника делегації, знайомляться із запропонованою літературою. Кожний із журналістів теж вибирає собі роль - стає представником реальної чи вигаданої газети або радіокомпанії.

Іноземна преса може мати своїх "перекладачів". Кожен журналіст продумує наперед кілька запитань до запрошених, питання можуть виникнути і по ходу прес-конференції. Успіх прес-конференції залежить і від ведучого, який повинен оголосити про початок, надавати слово, уміло вставити репліку, коректно закінчити прес- конференцію.

Поряд з цим широко використовуються зустрічі учнів з цікавими людьми - учасниками бойових дій, ветеранами, представниками різних професій. Ефекту вони досягають тоді, коли учні самі запрошують цікавих для себе людей, коли мають нагоду з'ясувати важливі для себе запитання, розширити свій світогляд. Якщо підліткам цікаво послухати розповіді старших про незвичайні пригоди, то старшокласники під час таких зустрічей аналізують, коригують шляхи свого життєвого і професійного самовизначення.

Іпколи зустрічі з цікавими людьми доцільно проводити під час екскурсій. Екскурсія - форма виховної роботи, яка використовується для розширення учнівського кругозору за межами школи. Від навчальної екскурсії подібна екскурсія відрізняється, перш за все, тим, що вона на передбачена навчальною програмою з того чи іншого предмета, а планується класним керівником, вчителем, педагогічним колективом і має пізнавальну, розвивальну та виховну мету. Екскурсія - форма пізнання світу. Екскурсійними об'єктами є пам'ятні місця (пам'ятники, площі, вулиці, міста чи села), природні чи виробничі об'єкти, експозиції музеїв, виставок, галерей тощо. Ефективність екскурсії великою мірою залежить від уміння екскурсовода враховувати особливості учнівської аудиторії.

Вихід за межі школи можна здійснювати у формі прогулянки, яка дає можливість учням відпочити і розважитись на свіжому повітрі. Старші учні надають перевагу туристичним походам, які сприяють фізичному розвитку, умінню спілкуватися з природою, долати певні труднощі, перевіряти себе у нестандартних ситуаціях. Велике значення у виховній роботі мають подорожі школярів за різними маршрутами, які проводяться за допомогою транспорту (автобуса, поїзда, теплоходу) або передбачають поєднання використання транспортних засобів з пішими переходами.

На жаль, під час навчального року не завжди є можливість подорожувати, тому доцільно використовувати таку форму, як заочна подорож (гра-подорож), її можна проводити як у класі, так і з кількома класами. Теми можуть бути найрізноманіт­нішими: "Наше місто (село)", "По рідній країні", "Навколо світу", "Подорож у світ природи (мистецтва)", "Подорож на машині часу" і т.п. Тема і маршрут, час проведення заочної подорожі обирається колективно на зустрічі учасників подорожі (чи їх представників). Тут же складаються команди, які, разом з ведучими, організовують штаб подорожі. Кожна команда готується самостійно. Тільки капітани і ведучі збираються час від часу для обговорення ходу підготовчої роботи. У заочній подорожі, як і в справжній, мають бути несподіванки, відкриття, сюрпризи. Команди можуть побудувати свої виступи у формі радіорепортажу, телепрограми, прес-конференції тощо, використати у виступах пісні, вірші, музику, світлові ефекти.

Такий виховний захід можна поєднати з іншою популярною формою роботи - вечором. Вечір - це комплексна форма виховної роботи, яка здебільшого присвячується певній темі і складається з двох частин: офіційної або урочистої (збори, доповіді, повідомлення, зустріч, колективна творча справа) і художньої (концерт, конкурси, вистава або дискотека). Для дітей молодшого шкільного віку влаштовується ранок.

Яскравою і емоційною формою позакласної роботи, розрахованої на велику кількість учнів, є учнівське свято - новорічне, першого дзвоника, останнього дзвоника, праці тощо. Воно може включати різні заходи: вечори і ранки, спортивні змагання, бесіди і зустрічі, виставки учнівських робіт, колективні ігри, турніри, вікторини, масові розваги. Деякі з цих заходів можуть відбуватись одночасно в різних місцях. Іноді учнівське свято може тривати кілька днів. Особливе поширення дістали предметні тижні: математичний, іноземної мови та ін. Протягом тижня у різних класах відбуваються різні заходи пізнавального спрямування: вікторини, турніри кмітливих, конкурси знавців, громадський огляд знань, предметні вечори тощо.

Колективна пізнавальна діяльність може здійснюватись у найрізноманітніших формах. Деякі з них застосовуються не лише в позаурочній роботі, а й безпосередньо на уроках (див.: „Активні методи навчання").

Аукціон знань має на меті розширення кругозору учнів, розвиток їхніх пізнавальних інтересів, пам'яті, логічного мислення, швидкості реакції, а також згуртування колективу, набуття досвіду колективної діяльності. Для його проведення клас розбивається на мікрогрупи (5-7 чоловік). Обирається штаб аукціону, куди входить по одному представникові від кожної мікрогрупи. Виготовляється 2-3 великих предмети (лоти) із деяких наперед визначених областей знань (техніка, наука, мистецтво, спорт і т.п.), які виставляються на аукціон. Придбати ці предмети можна в обмін на знання про них. Для проведення аукціону вибирається ведучий, його помічники (для підрахування балів). Реквізити: гонг, молоток, дошка і крейда, стіл для демонстрування лотів. Предмет виставляється на "продаж". Встановлюється ціна (в балах). Всі мікрогрупи по черзі одержують одну хвилину для викладення інформації про предмет. Ведучий оцінює всі відповіді в балах, помічник записує кількість одержаних кожною групою балів на дошці. Коли одна з груп набирає встановлене число балів, річ оголошується проданою. Група, яка купила предмет протягом 1 хвилини, готується і демонструє творчий "комісійний збір" (пісню, сценку, живу картину). Лише тоді річ видається групі. Тоді на продаж виставляється інший предмет.

Громадський огляд знань передбачає виявлення загального рівня знань з певного предмета усіх учнів школи, класу, групи класів, яке проводиться громадським журі. Журі складається із групи 5-7 учнів старших класів і 1-2 вчителів-предметників. Якщо громадський огляд знань відбувається в класі, то вчитель, який веде предмет, що виноситься на огляд, не входить до складу журі. Підготовка до громадського огляду знань триває 2-3 тижні. Вчитель складає перелік запитань, задач, практичних робіт учнів, які учні можуть виконувати спеціально створеними групами (4-6 чол.) на чолі з консультантом. Громадський огляд знань має відбуватись у піднесеній урочистій обстановці. Ведучим може бути вчитель, який викладає предмет у класі. Учні сіда­ють на місця (можна групами), для журі ставиться спеціальний стіл (столи). Після урочистого відкриття огляду головою журі ведучий вчитель знайомить із завданнями огляду (аналогічними тим, які давались у підготовчий період). Частина учнів виконують роботу на дошці, частина - за окремими столами, частина відповідає усно. Може бути дана невелика фронтальна робота (тест, диктант) на 5 хвилин з тим, щоб журі встигло перевірити роботи до кінця огляду. В залежності від віку учнів громадський огляд знань може тривати 45-60 хвилин. Коли програма вичерпана, журі дає оцінку кожному учаснику, враховуючи виконання усіх видів робіт, доповнення і поправки. Можна вивести середній бал - рівень знань класу. Громадський огляд знань впливає на формування в учнів відповідального ставлення до навчання, зацікавленості пізнава­льною діяльністю всіх учнів, виховання почуття колективізму, взаємодопомоги.

У процесі позакласної виховної роботи педагог значну увагу приділяє моральному вихованню школярів. При цьому вагу має не тільки і не стільки просвітницька діяльність, скільки перетворення моральних знань у переконання, почуття і вчинки, тобто у процесі морального виховання мають реалізуватись пізнавальний, емоційний та поведінковий компоненти. Ефективність морального виховання зростає в разі опори його на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які містять у собі моральні цінності (ідеали, ідеї, погляди, норми поведінки), збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу. Крім етичних бесід, диспутів на тему моралі варто застосовувати такі форми роботи, як уроки культури поведінки, школа етикету, турнір ввічливих, етичний театр, які передбачають включення учнів в різні ситуації спілкування.

Уроки культури поведінки дозволяють застосувати комплекс форм і методів, що сприяють активізації щншсно-орієнтаційної діяльності школярів: аналіз ситуацій морального змісту, твори- мініатюри, казки етичного змісту, притчі, вірші, байки, елементи бесіди і дискусії.

Пропонується орієнтовна тематика таких уроків. У-УІкласи

Про доброту та уважність

Про товариськість

Про чесність і скромність

Ми йдемо в театр (кіно, гості тощо)

УП-УПІ класи

Про культуру мовлення

Про впертість і наполегливість

Культура поведінки в громадських місцях

Доброзичливість і принциповість

Посієш звичку - пожнеш характер

ІХ-ХІ класи

Про зовнішність і духовну красу Культура спілкування Порядна людина - яка вона? Коханням дорожити вмійте Як поліпшити свій характер?

Школа етикету - рольова гра, що передбачає імітацію ситуацій спілкування, розвиває спостережливість, оцінку і самооцінку учнів у ставленні до норм культури поведінки і спілкування молоді в різних ситуаціях, формує навички дотримання норм, згуртовує колектив. Для її проведення учні діляться на мікроколективи, вибирають ведучого. Кожна мікрогрупа підбирає ситуації для демонстрації (це можна робити як заздалегідь, так і експромтом). Цікаво, коли одна група демонструє зав'язку ситуації, а розв'язання пропонує здійснити іншим групам або коли розігруються сценки-контрасти, які демонструють норми і їх порушення. Ведучий відзначає переможців, шукає можливість для заохочення всіх учасників.

Орієнтовні ситуації для імітації: як учні вітаються один з одним, з дорослими, як вступають з ними у суперечку, як хлопці знайомляться з дівчатами, як запрошують до танцю, як розмовляють по телефону. Добре, коли ситуації непередбачені.

Турнір ввічливих - рольова гра, що має на меті розвиток у школярів навичок культури поведінки. Всі учасники діляться на 2 команди. Обирають капітана команди, назву, девіз. Кожен тур змагання має свій профіль культури спілкування. Ситуації для обговорення і демонстрації бажано підбирати різні (з парою учасників, з групою, з усією командою), їх може пропонувати ведучий, а також ними можуть обмінюватись команди. Журі нараховує бали і визначає переможців.

Етичний театр призначений розвивати моральні почуття учнів, їхнє етичне мислення, сприяти накопиченню етичних уявлень. Він передбачає постановку спектаклів чи уривків п'єс, композиції етичного спрямування, де зображаються складні життєві ситуації, поведінка людей, які зіткнулись із складними моральними проблемами.

З метою морального виховання школярів можна використати і колективний день народження - свято відзначення дня народження відразу кількох однокласників. Воно може проводитись кілька разів на рік. Має на меті розвиток спілкування школярів у невимушеній обстановці, встановлення дружньої атмосфери в класі. Для організації свята треба обрати ведучого, поділити клас на мікрогрупи, організувати підготовку приміщення, солодкий стіл, подарунки іменинникам, оригінальні привітання, спільні ігри, розваги, продумати музичний супровід.

У позакласній роботі формуються громадянські якості школярів: любов до Вітчизни, свого народу, його традицій, від­даність національній ідеї, готовність захищати свою землю, пра­цювати на користь держави. Українознавчі заходи громадянської наповненості можна умовно поділити на суспільно корисні, трудові, пізнавально-розвивальні, художньо-естетичні, розважа­льні, військово-спортивні[81]. Для виховання громадянськості використовуються як традиційні форми (бесіда, диспут, екскурсія, зустріч), так і специфічні: Всеукраїнський рух "Моя земля - земля моїх батьків" (за такими напрямами: "Рідна мова - пісня солов'їна", "Мій край - моя історія жива", "Роде наш красний; роде наш прекрасний", "Струни серця", "Кришталеві джерела"), експедиції: "Сто чудес світу", "Краса і біль України", "Козацькими стежками", "Пам'ять втрачених сіл" та ін., а також окремі акції, які передбачають конкретні практичні суспільно корисні справи школярів ("Діти за врятування Землі", "Толока" і т.п.). Формами активного прилучення школярів до народної духовності є Малі академії народних мистецтв (МАНМ), Клуби народної творчості, народні університети мистецтв. У тих школах, де вони створюються, діти розвивають свої здібності в різних видах мистецтв під керівництвом досвідчених і відомих народних майстрів, художників, літераторів тощо. Школярі беруть активну участь у святах рідної мови, фестивалях дитячої народної творчості, ярмарках народних промислів і ремесел. Різні форми і методи позакласної роботи використовуються педагогами, щоб розкрити такі орієнтовні народознавчі проблеми:

- наш родовід;

- легенди нашого краю;

- українські вечорниці;

- українське весілля;

- мати - берегиня роду;

- символ України та інші.

У порядку денному виховної роботи завжди було актуальним формування працьовитості. Традиційні форми трудового виховання: табори праці і відпочинку, учнівські виробничі бригади, гуртки технічної творчості, виробничі екскурсії, бесіди і зустрічі з людьми різних професій доповнюються новими сучасними формами.

Трудова атака - форма організації трудової діяльності школярів, що має на меті швидке виправлення усіх недоліків, помічених навколо, які Можна швидко усунути власними силами. Це дрібний ремонт і прибирання приміщення, прикрашення класної кімнати до свята, виготовлення нескладних виробів. "Атака" здійснюється швидко, протягом 1-2 год. Важливо чітко розподілити обов'язки і забезпечити школярів необхідним обладнанням, матеріалами та інструментами.

Трудовий десант - форма організації трудової діяльності школярів за межами школи: допомога певному виробничому колективу, людям похилого віку, дітям-дошкільникам та ін.

Для того, щоб учні могли продемонструвати свої уміння, виявити і розвинути здібності, використовують ще й інші форми роботи.

Турнір умільців - колективна гра - змагання між мікрогрупами в класі або між класами, метою якої є демонстрація трудових умінь школярів. Клас ділиться на 2-3 команди. Ведучий пропонує їм ряд завдань, для виконання яких необхідні вміння щити, вишивати, працювати ножем і ножицями, молотком і пилкою тощо. Журі підводить підсумки кожного туру змагань і всього турніру.

Виставка (ярмарка) учнівських виробів може бути приурочена до певного свята чи бути самостійним заходом, метою якого є демонстрація трудових умінь школярів. Добре, коли вироби демонструють їх автори, коментуючи усно або показуючи практично способи виготовлення тих чи інших виробів. Виготовлення цінників сприяє виробленню у школярів уміння об'єктивно оцінити результати своєї праці. Можна подбати про рекламу.

Серед шкільних свят завжди користувалось популярністю свято праці - комплексний масовий виховний захід, найчастіше приурочений до закінчення збору урожаю. Тут може бути і виставка, і випечений школярами караван, і нагороди найкращим трудівникам, і концерт або вистава, або вікторини і цікаві завдання.

Для школярів, які цікавляться проблемою вибору професії, доцільно використати таку форму роботи, як захист професії. Це колективна творча справа, в якій беруть участь мікрогрупи; і кожна з них готується захищати вибрану нею професію: показує її історію, можливості, позитивні сторони, шляхи оволодіння нею, продумує, як відстояти переваги "своєї" професії, використавши літературні твори, художнє оформлення, музичні записи.

Можна запропонувати також рольову гру профорієнтаційного характеру "Місто веселих майстрів". Веселі майстри - це знавці своєї справи, ентузіасти, мрійники, умільці. "Місто веселих майстрів" - співдружність багатьох закладів, які працюють і передають своє мистецтво жителям і гостям міста. Координує роботу "міська рада", куди входять представники всіх груп (спеціалісти різного профілю) та дорослі. Майстрами можуть бути будівельники і архітектори, які збудували місто, дизайнери і художники, які зробили його привабливим, вчителі і вихователі, лікарі і медсестри, кулінари і швачки, артисти, журналісти, які ведуть репортаж з "вулиць міста" - вулиці педагогічної, медичної, юридичної, бізнесової та ін. Заклади, які перебувають на відповідних вулицях, звітують про роботу, демонструючи перспективи розвитку "міста", міська рада оцінює її.

Невичерпні можливості має позакласна робота для здійснення естетичного виховання. Формування в учнів здатності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності, високої естетичної культури, художньо-естетичних смаків, понять, почуттів у різноманітних формах художньо-естетичної діяльності. Це позакласні заняття з музики чи образотворчого мистецтва в гуртках, студіях, заняття у колективах художньої самодіяльності, у театральних студіях, кіно і фотогуртках і клубах, дитячих кінотеатрах і театрах ляльок. Народознавчу спрямованість мають такі форми естетичного виховання, як ярмарки народних промислів і ремесел, фестивалі дитячої народної творчості, свята рідної мови. Великою популярністю у школярів користуються турніри і конкурси: інсценованої казки, знавців поезії, гумору і сатири, виступи команд КВК. Для знавців поезії можна запропонувати такі конкурси.

Конкурс поетичних почуттів. Всі учасники одержують завдання знайти вірші, в яких яскраво відображені почуття любові, суму, радощів, співчуття тощо. Команди чи індивідуальні виконавці по черзі декламують ці вірші, а журі оцінює конкурсантів.

Конкурс поетичних жанрів. Для конкурсу ведучий відбирає вірші різних жанрів (елегію, сонет, баладу, епіграму і т.п.). Бажано, щоб вірші були короткими (можна зачитувати фрагменти деяких віршів). Під час змагання ведучий читає вірші, а всі учасники (індивідуально чи командами) на заготовлених заздалегідь бланках з номерами віршів (або першими рядками) вказують жанр кожної поезії. Журі збирає заповнені бланки і визначає переможців.

Конкурс поетів. Ведучий підбирає кілька віршів (краще відомих поетів), читає їх і пропонує визначити автора. Журі визначає команду, яка перемогла, чи окремих гравців.

Конкурс буриме (складання віршів за римованими заготовками) має на меті розвиток творчих здібностей учасників змагання. Ведучий підбирає кілька рим-заготовок для віршів різного стилю (героїчного, ліричного, сатиричного тощо) і пропонує командам за 10-15 хв. експромтом скласти вірші певного стилю на задані закін- чення-рими. Журі визначає переможців.

Не вимагає спеціальної підготовки така форма роботи, як концерт-блискавка. Його готують за короткий час (не більше ЗО хвилин). Програму концерту можна скласти радою капітанів, розбившись на команди, а можна запропонувати кілька жанрів (вокал, декламація, танець, сценка, жива картинка, оригінальний жанр тощо), записавши їх на зворотному боці ромашки. Кожна команда відриває одну пелюстку і готує номер відповідно жанру, зазначеному на цій пелюстці.

На дозвіллі можна запропонувати школярам гру „Кільцівка пісень". Всі учасники діляться на команди і по черзі виконують пісні на тему, запропоновану ведучим (або обрану колективно учасниками гри).

Для активного відпочинку школярів та зміцнення їхнього здоров'я важливо залучати їх до різноманітної спортивно- оздоровчої діяльності, яка сприяє розв'язанню завдань фізичного виховання. Фізкультурні гуртки та секції, ігри та змагання, екскурсії та туристичні походи, спортивні свята і спартакіади формують у школярів спритність, мужність, силу, наполегливість та інші якості. Найдоцільніше вибирати такі форми організації спортивної діяльності, які б дозволяли комплексно вирішувати завдання фізичного, розумового, морального, естетичного, громадянського виховання: шкільні спартакіади, змагання з різних видів спорту, в тому числі, народних, з козацьких єдиноборств, козацькі забави, естафети національних ігор. Такі змагання, як „Тато, мама і я — спортивна сім'я", дають можливість залучити батьків до спортивних занять школярів.

Існування значної кількості форм позаурочної виховної роботи в школі не зупиняє творчого вчителя, і педагогічна практика народжує нові цікаві форми, демонструючи невичерпність творчого потенціалу педагогів.

4. Форми спільної роботи школи і сім'ї

Педагогічне керівництво родинно-шкільним вихованням дітей має здійснюватись у найбільш ефективних формах спільної діяльності сім'ї та школи. Найпоширенішою формою спільної діяльності сім'ї та школи є батьківські збори. Загальношкільні та класні батьківські збори скликають і проводять батьки, а дирекція школи та класні керівники беруть участь у їх підготовці та проведенні. Батьківські збори мають бути тематичними, наприклад: "Морально-етичне виховання дітей в сім'ї", "Як допомогти дитині вчитися", „Наукова організація праці школяра"; "Проблеми спілкування батьків і дітей", "Художньо-естетичне виховання дітей", "Як подолати труднощі у спілкуванні з підлітками»; "Формування цінностей загальнолюдської моралі", "Інтереси та захоплення дітей", "Права та обов'язки громадянина України".

Загальношкільні батьківські збори (конференція) збираються 1-2 рази на рік, класні батьківські збори 4-5 разів на рік. У період між зборами функціонує батьківський комітет (загальношкільний або класний). Зміст роботи батьківського комітету визначається завданнями діяльності загальноосвітньої школи та конкретними умовами її функціонування. Батьківський комітет обирається загальношкільними батьківськими зборами (або зборами класу) на початку навчального року терміном на один навчальний рік. Із складу комітету обирається голова та секретар. На засіданнях батьківського комітету розглядаються питання навчально-виховної та фінансово-господарської діяльності школи (класу), а також розробляються заходи по збереженню та зміцненню здоров'я дітей. Члени загально- шкільного батьківського комітету беруть участь у засіданнях педагогічних рад школи, спільно вирішують проблеми життєдіяльності школярів.

Ефективною формою педагогічного керівництва родинно- шкільним вихованням є обладнання тематичних куточків для батьків відповідно до теми батьківських зборів. У них доцільно вміщувати пам'ятки для батьків, наприклад "Умови успішного виховання дітей в сім'ї", "Батьківський авторитет", "Ти і твої товариші", "Правила поведінки у громадських місцях", "Трудове виховання дітей у сім'ї" та інші. В куточку для батьків можуть бути вміщені тексти педагогічних задач, зошит батьківських порад, етичний словник. До зборів також готуються виставки дитячих виробів, малюнків, "сімейна скринька" (з досвіду виховання у сім'ї), родинні альбоми, тематичні газети "Тато, мама і я - дружна, бережлива сім'я", "Говорять професії батьків", "Як ми відпочиваємо" та ін.

Важливою формою координації зусиль сім'ї та школи є зв'язок із батьками через щоденники. Діяльність школи і родини має бути спрямована на ліквідацію відчуження між сім'єю, школою та вихованцем. Слушне зауваження "щоденник - не книга скарг" застерігає педагогів від захоплення записами-скаргами у щоденниках. Позитивний вплив на забезпечення гармонії родинно-шкільних відносин мають схвальні записи про хороші вчинки дітей, їх успіхи тощо.

Доцільними є також інші форми спільної діяльності сім'ї та школи у вихованні дітей: батьківський лекторій, "університет молодих батьків", конференції, усні журнали, прес-конференції, вечори запитань та відповідей (зустрічі з представниками охорони здоров'я, культури, правових органів), аукціон ідей сімейної педагогіки, народна світлиця (використання народних ідей, традицій у родинному вихованні). Добре зарекомендували себе дні відкритих дверей у школі, обладнання папок-пересувок для батьків; "батьківський ринг" (вирішення родинних ситуацій, педагогічних задач), ознайомлення батьків з літературою, "альбом- естафета" (досвід родинного виховання), а також ознайомлення із умовами розвитку та виховання дітей у сім'ї (відвідування дітей вдома), "рада довіри" (індивідуальні бесіди з батьками та членами родини з проблем виховання дітей).

Спільна діяльність сім'ї та школи має бути максимально зосередженою на організації життєдіяльності дітей саме у позаурочний час, із врахуванням соціально-матеріальних умов сьогодення. У цьому плані важливим є залучення батьків до підготовки та проведення позаурочних заходів, колективних творчих справ, спільних, родинних, календарних, народних, обрядових свят "Сімейний вогник", "Мамина пісня", "Захоплення нашої сім'ї", "Бабусина казка" та інші.

Варіативність форм діяльності сім'ї та школи має бути спрямована на особистісно зорієнтоване виховання, формування громадянина України, носія національних цінностей, загальнолюдських надбань.

Література

1. Закон України "Про загальну середню освіту" ,// Освіта України. - 23 червня 1999 року.

2. Закон України "Про позашкільну освіту" (проект) // Освіта України. - № 40. - 29 вересня 1999 року. - С.8-9.

3. Іванов І.П. Виховувати колективістів // Педагогічний пошук. - К.: Рад. школа, 1988. - С.336-406.

4. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. - М., 1989. - 218 с.

5. Ігнатенко П.Р. та ін. Виховання громадянина. - Київ, 1997. - С.148-164.

6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997. - С.108-109.

7. Концепція національного виховання // Рідна школа. - 1995. - №6. - С. 22-23.

8. Концепція "Школа нової генерації - українська національна пікола-родина" // Освіта. - 1996. - 14 серпня.

9. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І. Сметанський, В.І.Шахов. - Вінниця: ДП "Державна картографічна фабрика", 2006. - С. 319-322.

10. Положення про батьківський комітет загальноосвітньої школи // Збірник наказів та інструкцій МО України № 22. - 1986. - Листопад. - С.3-7.

11. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві //' Вибр. тв.: У 5 т. - К., 1976. - Т.2. - С.649-650.

12. Щуркова Н.Е., Финданцевич Н.С. Классный час и его организация. - М.: Просвещение, 1981. - С.13-21.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ V

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Керівника | ТЕМА 1. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПЛАН

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 989; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2021) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.034 сек.