Політичний розвиток Київської Русі

Таблиця 2.1. Політичний розвиток Київської Русі (від утворення до розпаду держави)

дата	князювання	події
882-	Олег (можливо, князь, ватажок дружини, боярин або родич Рюрика)	- здійснив похід на Київ, вбив Аскольда, захопив владу, - проголосив Київ „матір’ю земель руських”, - приєднав до Русі сіверян, деревлян, уличів, тиверців, - в основу консолідації земель Олег поклав модель централізованої держави, а не федерації племен, - утвердження Олега у Києві знаменувало створення держави східних слов’ян – Київської Русі, - здійснив 2 переможних походи на Візантію (Константинополь, 907, 911)
912-945	Ігор (син Рюрика)	- „вогнем і мечем” підкорив деревлян, уличів - здійснив кілька походів на Візантію, проти печенігів - спроба повторного збирання данини з деревлян призвела до їх повстання, під час якого князя Ігоря було вбито
945-964	Ольга (дружина Ігоря)	- жорстоко помстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка: подавила повстання. Кількох відомих воєначальників було вбито, місто Іскоростень спалено - здійснила першу на Русі податкову реформу: встановила устави (порядок збирання данини), уроки (розміри данини) і погости (місця для збору данини), - налагодила дипломатичні стосунки з Візантією, прийняла християнство, здійснила другу (після Аскольда) спробу хрестити Русь
964-972	Святослав (син Ігоря та Ольги)	- був більш воїном, ніж політиком. Князювання провів у військових походах проти в’ятичів, фінів, печенігів - «необачно» розгромив Хозарський каганат, однак місце хозарів зайняли більш войовничі печеніги - повертаючись з невдалого походу на Балкани (969-972 рр., Болгарія, Візантія), потрапив у засідку до печенігів, загинув у бою
972-980	боротьба за владу	- період боротьби за княжий престол синів Святослава – Ярополка, Олега, Володимира
980-1015	Володимир Великий (син Святослава)	- початок розквіту Київської Русі: завершено процес збирання земель і формування її території, - укріпив кордони, забезпечив захист Русі від печенігів, - у 988 р.християнство проголосив державною релігією. Це сприяло укріпленню великокняжої влади, єдності Русі, росту її міжнародного авторитету, зближенню з Візантією, розквіту культури, - побудував перший на Русі кам’яний храм – Десятинну церкву, розбудовував Київ як столицю держави, - провів адміністративну реформу, чим зміцнив владу київського князя. З метою ліквідації автономізму земель Володимир своїх 12 синів і вірних дружинників призначив правителями земель замість місцевих племінних вождів. Київська Русь стала централізованою державою - першим почав карбувати золоті та срібні монети (злотники та срібники)
1015-1019	боротьба між синами Володимира	- Святополк Окаянний вбив своїх братів – Бориса, Гліба та Святослава. - зазнав поразки від Ярослава у битві на р. Альті
1019-1054	Ярослав Мудрий	- найвищий розвиток Київської Русі, період її єдності, централізації, - у зовнішній політиці дотримувався дипломатичних методів, укладав династичні шлюби („тесть Європи”) - укладено перший звід законів „Руська Правда” - розбудував Київ: побудував Софійський собор (1037р.), Георгіївську та Ірининську церкви, Печерський монастир, місто обнесли валами з парадним в’їздом – Золотими воротами; - 1051 р. без згоди константинопольського патріарха обраний перший руський митрополит Іларіон, що мало на меті вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під контролю Візантії - стрімкий розвиток культури та освіти: відкривалися школи, у тому числі, для дівчат, при Софійському соборі заснована перша бібліотека. Розвивалася книжна справа, велося літописання
1054-1113	правління Ярославичів	- боротьба за київський престол - початок феодального дроблення Русі - міжусобні війни між синами Ярослава - поступове політичне ослаблення держави
1113-1125	Володимир Мономах (онук Ярослава)	- тимчасова політична єдність держави - успішні походи проти половців - зближення з Візантією, Скандинавією, Західною Європою
1125-1132	Мстислав (син В.Мономаха)	- підтримка єдності Русі, тимчасова стабілізація - захист держави від половців

У 30-40-і рр. ХІІ ст. Київська Русь розпалася на окремі князівства. На землях України сформувалися Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке та Волинське князівства.

У 1187 р. у літописі вперше вживається назва „Україна” для визначення південних пограничних земель, зокрема, Переяславщини.