Наука — продуктивна сила суспільства

У системі соціальних функцій науки та її взаємодії з іншими компонентами соціальної структури суспільства головна роль на­лежить науковим знанням, що забезпечують розвиток матеріаль­ного виробництва. Наука не тільки обслуговує виробництво, але й ставить перед ним нові завдання, спеціально готує його до за­своєння науково-технічних досягнень. Наука впливає на вироб­ництво різним чином — іноді прямо, іноді опосередковано. Нау­ка бере участь у виробничому процесі, втілюючись у матері­ально-технічні, особові та організаційно-технологічні елементи продуктивних сил. З розвитком машинного виробництва наука стає безпосереднім фактором виробництва, а виробництво зі сво­го боку— безпосереднім техніко-технологічним застосуванням науки. Так поступово наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу суспільства, а наукова праця — у виробництво.

До середини XIX ст. наука виступала лише потенційною продуктивною силою суспільства. І тільки у XX ст., а особливо в умо­вах науково-технічної революції, наука здебільшого стає безпо­середньою продуктивною силою суспільства. Суть процесу характеризується, по-перше, матеріалізацією наукових знань у речових елементах виробничих сил (знаряддя, засоби праці, тех­ніка, технологія тощо), а також їх втіленням в організаційні фор­ми виробництва, по-друге, включенням наукових знань безпосе­редньо у діяльність основних учасників виробництва, по-третє, перетворенням науки у теоретичну засаду виробничих процесів.

Наука — не тільки матеріальна, але й духовна продуктивна сила. Усі соціальні функції науки взаємо­пов'язані між собою, що яскраво виявляється на прикладі взає­модії науки, освіти, виробництва. Наукова діяльність приводить до збільшення загального обсягу знань, якими володіє людство. Виробнича діяльність має як додатковий продукт нову інформа­цію, що приєднується у ході науково-дослідницької діяльності. Наявні та нові знання використовуються у виробництві, забезпе­чують наукову діяльність і сприймаються освітою. Наука є необхідним фактором соціального передба­чення та прогнозування, невід'ємною частиною соціального управління.

6. Релігія як соціальний інститут

Дата добавления: 2013-12-11