Типи організаційних структур управління підприємством

Організаційні структури управління підприємством

Організаційна структура управління підприємством – основа системи управління, яка визначає склад, підпорядкованість та взаємодію її елементів, а саме, окреслює необхідну кількість управлінського персоналу, здійснює його розподіл по підрозділах апарату управління, регламентує адміністративні, функціональні та інформаційні взаємовідносини між працівниками апарату управління та підрозділами, встановлює права, обов’язки і відповідальність менеджерів тощо.

Відповідно до організаційної структури підприємства розробляється система управління підприємством. З часом організаційна структура і система управління підприємством можуть зазнавати певних змін. Припускаючи, що процес розвитку організаційної структури відповідає циклічності, можна виділити в її розвитку три фази: рівновага; дисгармонія; зміни. На першій фазі організаційна структура управління відповідає за змістом та за формою потребам підприємства. На другій - спочатку непомітно, а далі явно простежується дисбаланс міх фактичним і необхіднім станом системи під впливом активно діючих внутрішніх та зовнішніх факторів. Застосовуючи відповідний набір методів управління, система на третьому етапі, фазі змін переводиться із розбалансованого стану в стан рівноваги.

Зв’язки між елементами системи управління, які визначають відповідний тип організаційної системи управління підприємством, поділяють на:

- лінійні - виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління і передбачають підпорядкованість одного керівника іншому;

- функціональні - характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, проте між ними не існує адміністративного підпорядкування;

- міжфункціональні - мають місце між підрозділами одного рівня управління.

(в залежності від існуючих зв’язків між елементами системи управління):

§ лінійна організаційна структура;

§ функціональна організаційна структура;

§ лінійно-функціональна організаційна структура;

§ дивізіональна організаційна структура;

§ матрична організаційна структура та інші.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Схема лінійної організаційної структури управління

Переваги: ü чіткість і простота взаємодії; ü надійний контроль та дисципліна; ü оперативність прийняття та виконання управлінських рішень; ü економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки: ü потреба у керівниках універсальної кваліфікації; ü обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів; ü перевантаження вищого керівництва; ü можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно-штабна організаційна структура – різновид лінійної оргструктури. За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. Завдяки цьому підвищується ступінь оперативного та організаційного реагування (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Схема лінійно-штабної організаційної структури управління

Переваги: ü чіткість і простота взаємодії; ü надійний контроль та дисципліна; ü оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

Недоліки: üобмеження ініціативи працівників нижчих рівнів; üможливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна структура управління. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис. 2.6).

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).

Рис.2.6. Схема функціональної організаційної структури управління

Переваги: üспеціалізація функціональних керівників; üінформаційна оперативність; üрозвантаження вищого керівництва.

Недоліки: ü порушення принципу єдиноначальності; ü складність контролю; ü недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структура – комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис. 2.7.). Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

Рис. 2.7. Схема лінійно-функціональної організаційної структури управління

Переваги: ü поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

Недоліки: ü складність взаємодії лінійних і функціональних керівників; ü перевантаження керівників в умовах реорганізації; ü опір змінам в організації.

Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загальнокорпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівні управління (рис. 2.8.).

Рис. 2.8. Схема дивізіональної організаційної структури управління

Переваги: ü оперативна самостійність підрозділів; ü підвищення якості рішень; ü внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки: ü дублювання функцій управління на рівні підрозділів; ü збільшення витрат на управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць – проектних груп (рис. 2.9.).

Рис. 2.9. Схема матричної організаційної структури управління

Переваги: üвисока адаптивність до змін середовища; üефективні механізми координації.

Недоліки: ü обмежена сфера застосування; ü конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.

Для вибору типу організаційної структури управліннявикористовують такі основні методи:

§ Метод аналогії – полягає у застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).

§ Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями - експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

§ Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.

§ Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об’єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

Дата добавления: 2013-12-12