Прагматизм

Філософський напрям прагматизму виник у кінці XIX ст., був надзвичайно популярним у першій чверті XX ст. Його популярність знов зросла в кінці XX і на початку XXI ст. Прагматизм теоретично оформив світогляд американської нації, що зорієнтована на цінності ринкової економіки. Ключовими поняттями цієї філософії є користь, вигода, ефективність. Людина з прагматично зорієнтованим світоглядом - це, перш за все, активна, ініціативна особистість, що зорієнтована на досягнення отримання максимального ефекту при розв'язанні будь-яких життєвих ситуацій.

Засновником цього напряму був американець Чарльз Пірс (1839-1914). Його філософська концепція сформувалась як гносеологічна, і в роботах послідовників гносеологічний аспект постійно був на першому місці. Проблема пізнання зводиться прагматиками не до отримання об'єктивної істини, а до отримання ідеї, яка дає необхідний результат. Пізнання виробляє здатність пристосовуватись до ситуації конкретного середовища і формує звички, що ґрунтуються на вірі, як довірі до здобутого знання. Віра у Пірса - це переконання, які базуються на довірі до певних ідей. Якщо віра не дає відповідного результату, то людина повинна «включити механізм сумніву», який буде початком нової віри.

Перехід від сумніву до віри відбувається завдяки впертості, авторитету, апріорному осягненню та науковому пізнанню. З усіх цих чотирьох засобів отримання віри Пірс наддає перевагу науковому пізнанню. Суть філософії пізнання Пірса полягає в тому, що він поняття предмета ототожнює з його практичним значенням, а істина в нього ототожнюється з практичною ефективністю знання.

Послідовник Пірса - Вільям Джеме (1843-1910) надає філософії прагматизму соціальної спрямованості. Для нього не суттєво: існує, наприклад, Бог чи не існує. Якщо віра в Бога допомагає людині в житті, то ідея Бога — істина. Звідси, коли дещо корисне, то уявлення про нього істина, незважаючи на те чи є дане «дещо» реальністю чи ні. Звідси, якщо війна для держави-переможця корисна, то її ідея - істина, а для переможеної держави — хибна. Прагматизм, за уявленнями Джемма, не протиставляє істину і благо, а об'єднує їх. Істинність-будь-якої теорії полягає у здатності працювати на людину. Синонім істини - користь, успіх.

Продовжувач філософії прагматизму Джон Дьюї (1859 -1952) вважає, що пізнання - це процес переходу не контрольованої людиною ситуації у контрольовану. Буття він розглядає як систему проблемних завдань, а ідеї — це варіанти рішень. Розум, за Дьюї, має операційний характер. Він не споглядає, а допомагає вирішувати проблеми. Практика — критерій істини. Дьюї розглядає ідеї як інструменти при вирішенні завдань, а тому його теорію вважають предтечею філософії інструменталізму, на основі якого виник операціоналізм Вільямса Бріджмена.

Філософія прагматизму, хоч і розвивалась як теорія пізнання, справила великий вплив на подальший розвиток світогляду прагматизму не лише в США, а й у світі. Ідеї прагматизму широко використовуватись в політичному та повсякденному житті.

Сучасна зарубіжна філософія відобразила особливості суперечностей XX століття та зміну філософського напряму від вузького раціоналізму до широкого за кругозором антропоцентризму.

Одним із впливових напрямів філософії XX ст. була течія, яку загалом варто оцінити як ірраціональну. Шопенгауер, Ніцше, Фройд, Фромм та інші звернули увагу на ірраціональні властивості людської психіки, зробили чимало цікавих відкриттів, але загалом звузили світоглядну основу соціального аналізу.

Досить популярною в сучасній західноєвропейській культурі виявилась релігійна філософія у формі неотомізму. Цей напрям, не висуваючи нові ідеї, залучає сучасні наукові досягнення для підтвердження основних положень Фоми Аквінського.

У розвиток антропоцентричного напряму філософування у XX ст. значний внесок зробила екзистенційна філософія, яка зосередила увагу на бутті людини. У цьому ж руслі відповідний доробок внесли такі напрями, як філософська антропологія та персоналізм.

Незважаючи на те що у XX ст. раціоналістична філософська думка піддавалась значній критиці і перестала бути у філософії панівною, окремі філософські концепції раціоналізму, а саме: позитивізм і прагматизм, розвивались досить активно. Позитивізм використав для своїх узагальнень бурхливий розвиток науки, прагматизм, реалії сучасної ринкової економіки. Кожен із цих напрямів досить активно вплинув на формування світогляду розвинених країн XX та XXI ст.

Дата добавления: 2013-12-12