Розвиток соціології в XIX ст

Постановкою ряду проблем, що торкаються основ соціології як науки, Огюст Конт і Герберт Спенсер серйозно вплинули на розви­ток соціологічної думки. Так, виділене Огюстом Контом питання про зв'язок природно-наукових поглядів з власне соціологічними сприяло жвавому обговоренню теми про зближення різноманітних соціологічних поглядів, про залежність окремих елементів суспільної структури і розуміння необхідності їх аналізувати. Тоді ж тлумачен­ня Гербертом Спенсером суспільства як специфічного дискретного організму при абсолютизації специфіки соціального організму при­вело соціологів до вибору іншої позиції — методологічного індивіду­алізму в соціології та ін. Соціологічний позитивізм став основною домінуючою назвою соціології XIX ст. Його основні концепції роз­роблялися відомими соціологами Джоном Міллем, Емілем Дюрк-геймом, Карлом Марксом, Максом Вебером, Толкоттом Парсон-сом та ін.

У XIX ст. в науці стався різкий перехід до соціальної проб­лематики. Соціологія Огюста Конта і Герберта Спенсера прискори­ла процес. Наукове пізнання пройшло довгий і складний шлях до усвідомлення, що Всесвіт, Земля, світ живої і неживої природи ці­кавлять суспільство і пробуджують науковий пошук саме тому, що все це потрібне людині для забезпечення її фізичного і духовного існування. З людини починається наука, а сенс останньої — у пі­знанні природних і суспільних факторів людського буття. Розвиток соціології, політичної соціології сприяв усвідомленню специфіки соціальної природи суспільства і людини, а також їх унікальності як природного історичного явища. В Росії, в Україні тоді ж під впливом прогресивної соціально-політичної думки Заходу і Сходу з'являються різні напрями: натуралізм, соціальний дарвінізм, геогра­фічна школа та ін.

тт„____. „ „„„;„„„•■,■ Натуралізм — соціально-політичні концеп-

Натуралізм в соціологи '^

XIX — початку XX ст. Д^п> ш° базуються на методах і пізнавальних

засобах природознавства. Більшості нату­ралістичних концепцій властиве ігнорування складної діалектики суспільного розвитку, вульгарно-матеріалістичне тлумачення її закономірностей, заперечення свідомого і цілеспрямованого харак­теру людської діяльності. Позитивною стороною натуралізму ви­ступає прагнення виробити об'єктивну і чітку систему знань, аналогічну теоріям розвитку природничих наук. У середовищі представників і прихильників соціально-політичної думки висту­пали і прихильники напрямку, що прагнули пізнати закони

функціонування і розвитку суспільства шляхом проведення і роз­витку аналогій з біологічними організмами або біологічною еволю­цією. Інші намагались пояснити суспільне життя і поведінку люди­ни поширенням на них закономірностей, що встановлені у фізиці. Проте багато натуралістичних теорій визнавали географічне середо-више провідним фактором соціальних змін чи висхідним пунктом соціологічного аналізу суспільного буття, порядку.

Визначне місце в історії географічної школи в політичній соціо­логії займає прихильник французького напрямку в соціогеографії, публіцист, географ, соціолог Лев Ілліч Мечников (1838—1888), брат відомого російського біолога, учасник руху за національне визво­лення Італії, друг Гарібальді. В центрі соціологічної концепції ле­жить ідея суспільного прогресу історії людства. Соціальний прогрес, пов'язаний з розвитком промислового виробництва і техніки, свід­чить про гігантське зростання влади людини над силами природи. Прогрес також безпосередньо пов'язаний з еволюцією соціальних зв'язків між людьми і «фактом зростання загальнолюдської солідар­ності». Соціальні явища і процеси, підкреслював Лев Мечников, є критеріями і рисою суспільного прогресу. Опираючись на вчення Чарльза Дарвіна про боротьбу за існування і природний відбір у біологічному світі, Лев Мечников відмічав, що такі ж процеси ве­дуть до диференціації організмів і органів та спеціалізації їх функ­цій, що в сукупності «колективної праці всіх органів забезпечують життя цілісному організму. Те ж саме відбувається і в суспільстві». Тут суспільні процеси і явища мають вивчатись політичною соціо­логією, визначати тенденції і шляхи розвитку, прогресу, досліджува­ти прояви солідарності і об'єднання людських сил. Люди об'єдну­ються, кооперуючись, узагальнюючи зусилля з метою виживання. Природа рідко створює сприятливі умови для існування людини. Із сукупності факторів, що визначають розвиток суспільства, Лев Мечников виділяє природно-географічні і фізичні явища і сфери.

У працях відомих російських істориків Сергія Михайловича Со­ловйова і Василя Йосиповича Ключевського чітко простежується вплив концепції географічного визначення (детермінізму). Сергій Солов-йов відмічає, що своєрідність географічного розташування країни між Європою і Азією обумовила ведення постійної боротьби з ко­чівниками. Кріпосне право розглядається як вимушений захід, що викликався необхідністю використання твердих форм правління під­даними, потребами збільшення війська у зв'язку з величезними прос­торами, суворістю кліматичних умов. Василь Ключевський основні Періоди історії Росії пов'язував з колонізацією чужих земель і роз­глядав її як основний фактор російської історії. Відома спроба ро-

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ В ХІХ-ХХ ст.

(Класичний період)

Дата добавления: 2013-12-11