Соціальна структура, соціальні процеси суспільства

БАЗОВІ КОМПОНЕНТИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТТЯ 1. Соціальні спільності, соціальні інститути

Розвиток соціології в XIX ст.

Постановкою ряду проблем, що торкаються основ соціології як науки, Огюст Конт і Герберт Спенсер серйозно вплинули на розви­ток соціологічної думки. Так, виділене Огюстом Контом питання про зв'язок природно-наукових поглядів з власне соціологічними сприяло жвавому обговоренню теми про зближення різноманітних соціологічних поглядів, про залежність окремих елементів суспільної структури і розуміння необхідності їх аналізувати. Тоді ж тлумачен­ня Гербертом Спенсером суспільства як специфічного дискретного організму при абсолютизації специфіки соціального організму при­вело соціологів до вибору іншої позиції — методологічного індивіду­алізму в соціології та ін. Соціологічний позитивізм став основною домінуючою назвою соціології XIX ст. Його основні концепції роз­роблялися відомими соціологами Джоном Міллем, Емілем Дюрк-геймом, Карлом Марксом, Максом Вебером, Толкоттом Парсон-сом та ін.

У XIX ст. в науці стався різкий перехід до соціальної проб­лематики. Соціологія Огюста Конта і Герберта Спенсера прискори­ла процес. Наукове пізнання пройшло довгий і складний шлях до усвідомлення, що Всесвіт, Земля, світ живої і неживої природи ці­кавлять суспільство і пробуджують науковий пошук саме тому, що все це потрібне людині для забезпечення її фізичного і духовного існування. З людини починається наука, а сенс останньої — у пі­знанні природних і суспільних факторів людського буття. Розвиток соціології, політичної соціології сприяв усвідомленню специфіки соціальної природи суспільства і людини, а також їх унікальності як природного історичного явища. В Росії, в Україні тоді ж під впливом прогресивної соціально-політичної думки Заходу і Сходу з'являються різні напрями: натуралізм, соціальний дарвінізм, геогра­фічна школа та ін.

Суть соціальних Соціальна спільність — сформоване історично

спільностей за спільними інтересами відносно стійке об 'єд-

нання людей, які перебувають у взаємодії, на­дають один одному допомогу в досягненні особистої мети і реалізації особистих і спільних потреб та інтересів. Соціальні спільності людей відрізняються за роллю і місцем у системі соціальних зв'язків істо­рично певного суспільства. Солідарність, потреба у взаємодії людей, координації їх спільних дій і обумовлюють відносини між людьми. Як же люди утворюють, формують ті або інші соціальні спільності, верстви, групи? У суспільстві індивіди відрізняються один від одного багатьма соціальними характеристиками: професією, характером праці, ставленням до власності, розмірами прибутку та ін. Відрізня­ються індивіди один від одного і здібностями розумовими, темпера­ментом характеру, поведінкою, вихованістю тощо. Характеристику досить чітко і точно кількісно, якісно і порівняльно визначають со­ціальні спільності: робітники, селяни, вчені, кооператори, військо­вослужбовці, студенти, пенсіонери та ін. Чи об'єднані між собою такі люди в якісь певні соціальні спільності, верстви? Якщо говорити про формальне об'єднання, як буває в політичних партіях, то ні, якщо ж говорити про реальне об'єктивне об'єднання людей та їх становище в суспільстві, то — безперечно.

У соціальні спільності, верстви, стани людей об'єднують соціальні інтереси, що становлять реальні причини їх дій, звершень і форму­ють інтереси у членів різних соціальних спільностей, верств у зв'язку з їх відмінністю у становищі й ролі в суспільному житті. Соціальні інтереси спільності, групи, формуючись на основі індивідуальних інтересів їх членів, не зводяться до суми індивідуальних інтересів, тому що в процесі соціальної взаємодії індивідів відбувається фор­мування колективного інтересу як цілого, що відображає уже спільні риси соціального становища окремих індивідів. Соціальний інтерес соціальної спільності, верстви, групи завжди спрямований на збере­ження або зміни їх становища в суспільстві. Виділяються основні види соціальних спільностей людей; по-перше, соціально-станові спільності людей — класи, соціальні верстви, соціальні групи тощо; по-друге, національно-етнічні; по-третє, трудові колективи (соці­ально-професійні об'єднання, групи та ін.); по-четверте, сім'я (соці­ально-демографічні групи), соціально-територіальні (поселенські) групи та ін.

У суспільстві завжди існує безліч соціальних груп, які відрізня­ються об'єктивно за своїм положенням у системі соціальних зв'яз­ків, тобто завжди існує соціальна нерівність. Зв'язки взаємної допомоги, «координації», солідарності в межах соціальної групи, ін-ституалізуються, набувають передбачуваного, керованого характеру. Виникають певні соціальні фактори, що забезпечують стійкість гру­пи, її мобільність, здатність ефективно і надійно вирішувати завдан­ня, проблеми, що об'єднують індивідів у соціальну групу. Особли­вості взаємодії людей в соціальних групах стосуються уже розвинутих. Але завжди є етап, коли починає формуватися система взаємодій.

У різних формах відбувається взаємодія як

Суть соціальних тип соціальних зв'язків. Задоволення най-

інститутів важливіших індивідуальних і суспільних по-

треб забезпечується взаємодією, що відіграє особливу роль у соціальних зв'язках, діях. У повсякденному житті багато явищ — безпека людини або її освіта, здоров'я або госпо­дарська діяльність, науковий пошук або відпочинок, дозвілля — становлять реальний щоденний сенс життя, який набуває інституа-лізованого характеру (тобто гарантованого від випадковості, спора­дичності), стійкості, самовідновлення. Саме хаосу, нестабільності, неорганізованості, випадковості, протистоять інституалізовані соці­альні явища, зв'язки, дії.

Соціальний інститут — стійкий комплекс формальних і нефор­мальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх у систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему.

Соціальні інститути поділяються на п'ять груп: економічні, що займаються виробництвом і розподілом матеріальних благ, організа­цією праці, фінансово-грошовим обігом і т. д., політичні — пов'язані із здійсненням функцій влади. Інститути стратифікації — визнача­ють розподіл позицій і людських ресурсів. Існують також інститути сім 'ї, пов'язані зі шлюбом, соціалізацією (вихованням) молоді. Куль­турні інститути, пов'язані з релігійною мораллю, звичаями і діяль­ністю, з науковою і художньою творчістю, стверджують і розвивають прийнятність культури суспільства, передають її наступним поко­лінням, формують ставлення людей до релігії, культури та ін.

Соціальні інститути тісно взаємодіють із суспільством. Основою взаємодії є реалізація головної функції інститутів — задоволення конкретних соціальних потреб, інтересів та ін.

Ключовою проблемою соціології виступають соціальна структу­ра і соціальні процеси суспільства. Аналіз і осмислення соціальної структури суспільства передбачають з'ясування суті, змісту і компо­нентів соціальної взаємодії, умов відтворення, ролі і призначення основних соціальних інститутів, їх практичне політичне значення, а також тенденції і перспективи розвитку.

Дата добавления: 2013-12-11