Лекція 16. Організація та методи фінансового планування

Ефективність формування і використання фінансових ресурсів підприємства залежить від організації та методів фінансового планування. Фінансовий план, як складова загальної системи планування фінансово-господарської діяльності підприємства, має узгоджуватися зі стратегією його економічного розвитку, сприяти досягненню поставлених господарських завдань. Хибно визначені мета і завдання фінансової діяльності, ігнорування особливостей і реальних умов виробничо-господарської діяльності та некваліфіковане розроблення фінансових планів може стати причиною погіршення фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансова стратегія підприємства — складова його загальної економічної стратегії, яка охоплює систему довготерміно­вих завдань фінансової діяльності підприємства та шляхів їх досягнення. Мета фінансової стратегії підпорядковується загальній меті економіч­ного розвитку підприємства. Виділяють два основних завдання функціонування та економічного розвитку підприємства: 1) максимізація його прибутку або 2) максимізація ринкової вартості підприємства. Розроблення фінансової стратегії підприємства пов'язане з вирішенням таких основних завдань:

• визначення перспективних напрямів розвитку фінансових
взаємовідносин підприємства з діловими партнерами;

• обгрунтування основних джерел фінансового забезпечення
діяльності підприємства;

• вибір оптимальних способів інвестиційної діяльності підпри­ємства;

• зведення до мінімуму фінансових ризиків підприємства;

• забезпечення фінансової стійкості і рентабельності діяльності
підприємства;

• визначення способів і методів виходу підприємства з фінансової
кризи.

Фінансова стратегія підприємства є основою для розроблення його фінансової політики. Фінансова політика підприємства — це форма реалізації фінансової ідеології та стратегії підприємства в розрізі окремих аспектів його фінансової діяльності. Фінансова політика формується лише за окремими напрямами фінансової діяльності підприємства, що потребують найефективнішого управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

Цінова політика — це політика формування цін на продукцію підпри­ємства з урахуванням динаміки кон'юнктури ринку (попиту та пропозиції) та рівня витрат на виготовлення і реалізацію продукції. Податкова політика ґрунтується на виборі оптимального способу здійснення податкових платежів за наявності альтернативних варіантів господарської діяльності підприємства.

Амортизаційна політика — це політика управління амортизаційними відрахуваннями з метою інвестування їх у виробничу діяльність підприємства.

Дивідендна політика підприємства грунтується на оптимізації пропорцій між частиною прибутку підприємства, що використовується на споживання (виплату дивідендів), і тією частиною прибутку, яку капіталізують.

Важливою складовою фінансової політики підприємства є його інвестиційна політика, яка полягає у виборі та реалізації найвигідніших шляхів розширення і оновлення активів підприємства задля забезпечення основних напрямів його економічного розвитку.

Фінансова стратегія підприємства втілюється в його стратегіч­ному перспективному плані розвитку, в якому визначають основні альтернативні фінансові показники діяльності підприємства, відповідно до передбачуваних варіантів розвитку ринкового середовища. Розальтернативних фінансових планів, які дають змогу прогнозувати ймовірні зміни фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства, здійснюється на основі моделювання, факторного аналізу і нормування.

Фінансове планування — це розроблення системи фінансових планів за окремими напрямами фінансової діяльності підприємства, які забезпечують реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді. Мета фінансового планування — забезпечення поточної діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами.

Основними завданнями фінансового планування є:

• оптимізація фінансових відносин підприємства з діловими
партнерами у плановому періоді;

• фінансове забезпечення основної, операційної та іншої
звичайної діяльності підприємства;

• визначення способів ефективного інвестування капіталу
підприємства у плановому періоді;

• забезпечення раціонального використання матеріально-
технічних і фінансових ресурсів підприємства у плановому
періоді;

• контроль за організацією поточних розрахунків і використанням платіжних засобів підприємства.

Фінансовий план розробляють на основі: загальної фінансової стратегії підприємства; основних напрямів його фінансової політики;

Для розробки фінансових планів застосовують такі методи:

• балансовий, згідно з яким балансують не тільки підсумкові
показники доходів і витрат, а й для кожної статті витрат визначають конкретні джерела їх покриття;

• нормативний, за яким потребу у фінансових ресурсах
визначають на основі фінансових норм і нормативів (ставки
податків, норми амортизації тощо);

• розрахунково-аналітичний, відповідно до якого планові
показники розраховують на основі фактичних даних за базовий
період та індексів їх зміни у плановому періоді;

• методи економіко-математичного моделювання для
прогнозування значення показників та оптимізації планових
рішень.

Поточний фінансовий план — це план формування та розподілу фінансових ресурсів підприємства на плановий рік із розбивкою показників за кварталами. Річний фінансовий план відображає обсяги надходжень і витрачання грошових коштів підприємства у плановому році на забезпечення потреб його поточної діяльності та розвиток і виконання фінансових зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів, розрахунків із діловими партнерами тощо. Основою для розрахунку річного фінансового плану державних підприємств є Положення про порядок складання річного фінансового плану державних підприємств, затверджене наказом № 277 Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 року. Затверджено типову форму фінансового плану державного підприємства та форму розрахунку формуван­ня фінансових результатів діяльності підприємств, показники яких узгоджено з показниками фінансової звітності підприємств.

Під поточним фінансовим планом також розуміють розділ бізнес-плану, який розробляють як підтвердження окупності та прибутковості інвестицій у підприємницький проект і який містить такі складові: план доходів і витрат, план грошових надходжень і виплат, план активів і пасивів (балансовий план), план формування і використання фінансових ресурсів. Річний фінансовий план державного підприємства складається з п'яти розділів. У першому розділі річного фінансового плану записують дані про обсяги джерел формування та надходження коштів на підпри­ємство. Другий розділ фінансового плану містить дані про приріст активів підприємства. У третьому розділі записують дані про планові обсяги повернення підприємством залучених коштів, а в четвертому про планові витрати підприємства, пов'язані зі сплатою обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. У п'ятому розділі відображають планові суми витрачання фінансових ресурсів підпри­ємства на покриття збитків попередніх періодів.

Показники фінансового плану підприємства визначають на основі:

• оцінки платоспроможного попиту споживачів на основні види
продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства на плановий рік,
оптимізації номенклатури продукції, що випускається підпри­ємством, визначення нових ринків збуту продукції та розробки
заходів щодо підвищення ефективності збутової діяльності
підприємства;

• визначення обсягів виробництва і реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) підприємства на плановий рік;

• розроблених заходів щодо підвищення технічного, технологічного та організаційного рівня виробництва на підприємстві
у плановому періоді, його модернізації та реконструкції
(освоєння нових видів продукції і нових технологій, технічне
переобладнання підприємства, удосконалення системи
управління, планування та організації виробництва і матеріаль­ного постачання, заходи щодо зниження матеріаломісткості та
енергомісткості виробництва);

• удосконалення організаційної структури підприємства, його
реорганізації та реструктуризації;

• удосконалення менеджменту персоналу на підприємстві
(підвищення кваліфікації працівників, удосконалення системи
оплати праці і матеріального стимулювання працівників,
соціальний розвиток підприємства тощо);

• визначення необхідності та обсягів проведення природо­
охоронних заходів на підприємстві;

• оцінки основних показників фінансової та інвестиційної
діяльності підприємства на плановий рік (оцінки загальної
потреби та обсягів і джерел залучення фінансових ресурсів,
методів управління дебіторською і кредиторською заборгова­ністю, способів забезпечення своєчасності розрахунків
підприємства за спожиті матеріали, з оплати праці, сплати
податків та обов'язкових платежів тощо);

• оцінки можливих ризиків діяльності підприємства, включаючи
техногенні (майнові) та фінансові ризики, дії інших факторів
ризику та розробки заходів, спрямованих на їх запобігання та
усунення, включаючи створення резервних фондів, укладення
договорів страхування тощо.

На відміну від державних підприємств, підприємства недержавної форми власності не зобов'язані складати фінансові плани або можуть розробляти їх у довільній формі.

Сьогодні найпоширенішою формою фінансових планів на недержавних підприємствах є: баланс доходів і видатків, який, як правило, містить такі розділи: доходи і надходження коштів підпри­ємства; витрати і відрахування; взаємовідносини з бюджетом та поза­бюджетними фондами, взаємовідносини з кредитною системою тощо.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план, який розробляють зазвичай на місяць із розбивкою на декади або тижні. У ньому визначають очікувані грошові потоки (у національній і чужоземній валютах) за всіма напрямами і термінами їх надходження і використання, а також порівнюють залишки грошових коштів, їх надходження і вибуття та оцінюють спроможність підприємства своєчасно виконувати всі свої поточні фінансові зобов'язання.

Дата добавления: 2013-12-12