Лекція 17. Фінансовий аналіз діяльності підприємств

Функціонування підприємств за умов конкурентного ринкового середовища зумовлює потребу систематичного аналізу фінансового стану та оцінки фінансових результатів їх діяльності. Фінансовий аналіз здійснюють за системою спеціальних показників, які обчислюють на основі даних фінансового обліку та фінансової звітності підприємств. За результатами фінансового аналізу визначають наявні резерви підприємства щодо поліпшення його фінансового стану. Інформацію, отриману в процесі фінансового аналізу, використовують під час розробляння фінансового плану підприємства, а також для прийняття багатьох управлінських рішень.

Система аналізу господарської діяльності підпри­ємства складається з підсистем — управлінського та фінансового ана­лізу. Управлінський аналіз здійснюють на основі даних управлінського обліку. Це — внутрішньогосподарський аналіз, основне завдання якого — оцінювання облікової інформації для забезпечення обґрунтованого прийняття управлінських рішень менеджерами різних рівнів управління підприємством.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання фінансо­вого стану і фінансових результатів діяльності підприємства на основі даних поточного фінансового обліку і фінансової звітності. Оцінка фінансового стану підприємства потрібна як для його ділових партнерів (постачальників, покупців, банків, інвесторів, контролюючих фінансових органів, фінансових аналітиків), так і для працівників фінансових служб на самому підприємстві.

Основним завданням фінансового аналізу є інформаційне забезпечення прийняття рішень за такими напрямами діяльності під­приємства:

1) фінансова діяльність (управління пасивами, забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування);

2) інвестиційна діяльність (управління активами, розподіл
фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і
структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних
проектів);

3) операційна діяльність (управління поточними витратами і
фінансовими результатами, основної та операційної діяльності).

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних прийомів дослідження фінансового стану підприємства. Виділяють неформалізовані та формалізовані методи фінансового аналізу.

Неформалізовані методи грунтуються на логічних і морфологіч­них дослідженнях. До неформалізованих методів належать: метод експертних оцінок, психологічні методи, морфологічні методи, метод порівнянь тощо. Для них характерний певний суб'єктивізм під час оцінювання результатів аналізу.

Формалізовані методи базуються на аналітичних розрахунках. До них належать такі методи: ланцюгових підстановок, арифметич­них різниць, балансовий метод, методи факторного аналізу, метод від­соткових чисел, диференціальний і логарифмічний методи, інтегральний метод, метод дисконтування, метод кореляційного і дисперсійного аналізу тощо. Можна виділяти такі основні групи формалізованих методів фінансового аналізу:

• горизонтальний (часовий) аналіз, який здійснюють шляхом
порівняння даних звітності одного періоду з даними звітності
за інший звітний період;

• вертикальний (структурний) аналіз на основі обчислення
структури фінансових показників та оцінки впливу на неї
певних чинників;

• трендовий аналіз, що грунтується на порівнянні значення
показників звітності підприємства за певний період часу з рядом
аналогічних даних за попередні звітні періоди та побудові на
цій основі тренду (прогнозу);

• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) на основі обчислення відношення між окремими позиціями однієї форми звітності
або позиціями різних форм звітності підприємства;

• порівняльний аналіз зведених показників звітності різних підрозділів підприємства чи дочірніх підприємств (внутрішньогосподарський аналіз) або порівняння даних підприємства з аналогічними даними підприємств-конкурентів чи середніми показниками в галузі тощо (міжгосподарський аналіз);

• факторний аналіз на основі визначення впливу певних факторів
на значення конкретного показника (без урахування фактора
невизначеності — детермінований факторний аналіз або з
урахуванням фактора невизначеності — стохастичний фактор­
ний аналіз).

Виділяють такі основні типи моделей фінансового аналізу діяль­ності підприємства:

• дескриптивні моделі, що грунтуються на використанні
фактичних даних бухгалтерського обліку і звітності (горизонтальний і вертикальний аналіз статей фінансової звітності,
розрахунок фінансових коефіцієнтів тощо);

• предикативні моделі, які мають передбачувальний, прогностич­ний характер (аналіз і прогнозування доходів, витраті прибутків
підприємства, прогнозування точки беззбитковості підпри­ємства тощо);

• нормативні моделі — це моделі, які ґрунтуються на порівнянні
значення фактичних результатів діяльності підприємства з
нормативними та аналізі відхилень.

Результати фінансового аналізу використовують при розроблянні фінансових прогнозів і планів підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-госпо­дарських чинників і характеризується системою показників, що

відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів підприємства.

Основними інформаційними джерелами для оцінювання фінан­сового стану підприємства є:

• показники фінансової звітності підприємства, зокрема балансу
(форма № 1); звіту про фінансові результати (форма № 2);
звіту про рух грошових коштів (форма № 3); звіту про власний
капітал (форма № 4); приміток до річної фінансової звітності
(форма № 5). {Взірці форм фінансової звітності підприємства подано в додатках 3 —7);

• показники статистичної звітності підприємства;

• дані поточного бухгалтерського обліку.

Фінансовий стан підприємства аналізують за такими групами показників:

• показники оцінки майнового стану;

• показники оцінки прибутковості та рентабельності;

• показники ліквідності та платоспроможності;

• показники фінансової стійкості та стабільності підприємства;

• показники оцінки ділової активності і руху грошових коштів
підприємства;

• показники оцінки акціонерного капіталу.

Таблиця 17.1

Основні показники оцінки фінансового стану підприємства

пор.	Назва показників	Порядок обчислення показників	Нормативне (рекомен­доване) значення показників
1. Показники оцінки майнового стану
1.1.	Вартість господарських засобів, які є в розпорядженні підприємства	Валюта нетто активу бухгалтерського балансу
1.2.	Питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості	Вартість активної частини основних засобів / Вартість основних засобів підприємства
1.3.	Коефіцієнт зношеності основних засобів	Сума зношеності основних засобів / Початкова вартість основних засобів
1.4.	Коефіцієнт придатності основних засобів	Залишкова вартість основних засобів / Початкова вартість основних засобів
1.5.	Коефіцієнт оновлення основних засобів	Балансова вартість придбаних у звітному періоді основних засобів / Вартість основних засобів на кінець звітного періоду
1.6.	Коефіцієнт вибуття основних засобів	Балансова вартість вибулих у звітному періоді основних засобів / Балансова вартість основних засобів на початок звітного періоду

Продовження табл.17.1

2. Показники рентабельності та прибутковості
2.1.	Рентабельність продажу	(Прибуток від продажу продукції, товарів, робіт, послуг/ Чистий дохід від продажу продукції, товарів, робіт, послуг) х 100
2.2.	Рентабельність продукції	(Прибуток від продажу продукції, товарів, робіт, послуг/ Собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг) х 100
2.3.	Рентабельність операційної діяльності	[Прибуток від операційної діяльності / (Собівартість реалізованої продукції + +Операційні витрати)] х 100
2.4.	Рентабельність власного капіталу	(Чистий прибуток /Середня величина власного капіталу) х 100
2.5.	Рентабельність активів підприємства	[Прибуток після сплати податків і дивідендів на привілейовані акції / (Усього активи — Нематеріальні активи)] х 100
.6.	Прибутковість інвестицій у фірму	Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування / Сума інвестицій у фірму
2.7.	Головний показник прибутковості	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / (Всього активи — Нематеріальні активи)
3. Показники ліквідності та платоспроможності
3.1.	Величина власних обігових коштів (функціонуючий капітал)	Поточні активи — (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів) або (Власний капітал + 3абезпечення наступних витрат пасивів + Довгострокові зобов'язання — Необоротні активи)
3.2.	Коефіцієнт покриття загальний	Поточні активи / Поточні зобов'язання	2,0 і більше
3.3.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	(Грошові кошти та їх еквіваленти + +Дебіторська заборгованість) / Поточні зобов'язання	0,7: 1,0
3.4.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспромож.)	Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов'язання	0,2 і більше

Продовження табл.17.1

3.5.	Частка власних обігових коштів у покритті запасів	(Власні обігові кошти / Вартість запасів) х 100	Не менше ніж 50%
4. Показники фінансової стійкості та стабільності
4.1.	Коефіцієнт автономії (незалежності)	Власний капітал / Вартість майна підприємства	0,5 і більше
4.2.	Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталів	Залучений капітал / Власний капітал	:1
4.3.	Коефіцієнт фінансової залежності	Залучений капітал / Вартість майна підприємства	0,5 і менше
4.4.	Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал / Залучений капітал	:1
4.5.	Маневреність власних обігових коштів	Грошові кошти та їх еквіваленти / Функціонуючий капітал
4.6.	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові зобов'язання / (Власний капітал + Довгострокові зобов'язання)
5. Показники ділової активності і руху грошових коштів підприємства
5.1.	Коефіцієнт оборотності всього капіталу підприємства	Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та інших доходів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства / Середнє значення суми власного і залученого капіталів підприємства (підсумок нетто валюти балансу)
5.2.	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг / Середні залишки оборотних активів
5.3.	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та інших доходів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності / Середнє значення власного капіталу

Продовження табл..17.1

5.4.	Коефіцієнт оборотності власних обігових коштів	Дохід (виторг) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг / Середні залишки власних обігових коштів
5.5.	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Дохід (виторг) від реалізації продукції, робіт, послуг / Середнє значення дебіторської заборгованості
5.6.	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Дохід (виторг) від реалізації продукції, робіт, послуг / Середнє значення кредиторської заборгованості
5.7.	Обсяг грошового потоку підприєм ства (кеш флоу)	Чистий прибуток + Амортизаційні відрахування
5.8.	Коефіцієнт співвідношення кеш флоу нетто заборгованості підприємства	Кеш флоу 1 (Кредиторська заборгованість — Залишки грошових коштів та їх еквівалентів — Короткострокові фінансові вкладення)
6. Показники оцінки акціонерного капіталу
.1.	Прибутковість акції	Дивіденд на одну акцію / Ринкова ціна акції
6.2.	Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	Прибуток після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції / Кількість простих акцій
.3.	Цінність акції	Ринкова ціна акції / Дохід, що припадає на одну акцію
.4.	Дивіденди на одну акцію	Сума оголошених дивідендів / Кількість простих акцій
.5.	Коефіцієнт котирування акції	Ринкова ціна акції/ Номінальна ціна акції

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність роз­рахуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок своїх поточних активів, які можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називають ліквідними. Ліквідними є оборотні активи, які можна порівняно швидко і без фінансових втрат реалізувати й отримати готівку: виробничі запаси, запаси готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), ліквідні цінні папери тощо. У практиці фінансового аналізу виділяють три рівні ліквідності. Загальний коефіцієнт ліквідності (загальний коефіцієнт покриття), який характеризує платіжні можливості підприємства не тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, а й продажу (у разі потреби) інших елементів оборотних матеріальних активів. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, чи достатньо грошових коштів, ліквідних цінних паперів та дебіторської заборго­ваності для погашення поточних зобов'язань за платежами за умови своєчасного проведення розрахунків із дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) характеризує, яку частину своїх поточних зобов'язань підприємство здатне негайно погасити.

Важливими показниками оцінки фінансового стану є показники фінансової стійкості, які визначають на основі зіставлення суми власного і залученого капіталів підприємства.

Найпоширенішим серед них є коефіцієнт автономії. Зменшен­ня цього показника до одиниці вказує на зниження фінансової стабіль­ності підприємства і посилення залежності від залученого капіталу, що може спричинити до негативних наслідків виробничо-господарської діяльності підприємства.

Узагальненими показниками оцінки фінансового стану підпри­ємства є показники дохідності і рентабельності його діяльності. Організація фінансового аналізу — одна з важливих ланок фінансової роботи на підприємстві. Оцінювання фінансового стану підприємства здійснюють за системою показників, основними з яких є показники майнового стану, рентабельності, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості і стабільності, ділової активності тощо. Інформаційною основою для фінансового аналізу є дані фінансової звітності підприємства. Результати фінансового аналізу використовують для поточного управління підприємством, виявлення можливих резервів поліпшення його фінансового стану, планування та прогнозування діяльності підприємства на майбутні періоди. Низький рівень фінансового менеджменту, вибір помилкової економічної і фінансової стратегії, нехтування зовнішніми факторами ризику можуть стати причиною появи кризових явищ на підприємстві і виникнення загрози його банкрутства. Щоб вивести підприємство з кризового стану, відновити його платоспроможність і рентабельність діяльності, слід провести комплекс спеціальних заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства. Ефективне вирішення проблем банкрутства і санації підприємств є обов'язковою умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини (нездатність задовольнити вимоги кредиторів, сплатити податки і збори тощо). Фактори, які спричиняють виникнення фінансової кризи, поділяють на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні стосовно підприємства фактори — це інфляція,
нестабільність законодавства і податкової системи, нестабіль­ність валютного і фінансового ринків, посилення конкуренції,
політична нестабільність тощо.

• Внутрішні стосовно підприємства фактори охоплюють брак
фінансової стратегії, низький рівень менеджменту, втрату
ринків збуту, незадовільне використання виробничих ресурсів
підприємства тощо.

Кризовий стан підприємства оцінюють за такими основними ознаками:

а) за причиною виникнення

• стратегічна криза, за якої на підприємстві зруйновано
виробничий потенціал, бракує можливостей виходу з кризи
власними фінансовими ресурсами;

• криза прибутковості, коли збитки підприємства зменшують
його власний капітал, що спричиняє незадовільну структуру
балансу підприємства;

• криза ліквідності, за якої підприємство є неплатоспромож­
ним або існує потенційна небезпека втрати його плато­
спроможності;

б) за глибиною кризових явищ

• фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню
підприємства;

• фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства, тобто
існує потреба негайної фінансової санації;

• кризовий стан, за якого підприємство не спроможне функціонувати і його слід ліквідувати.

Для швидкого виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасного розроблення запобіжних заходів викорис­товують спеціальні методи його прогнозування — тестування та дискримінантний аналіз.

Дискримінантний аналіз здійснюють на основі розроблення і обчислення значення спеціальних дискримінантних функцій (моделей).

У зарубіжній практиці використовують моделі прогнозування банкрутства, найвідомішими серед яких є модель Альтмана та модель Спрінгейта.

Санація — це комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного і соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкуренто­спроможності в довгостроковому періоді.

Фінансова санація включає комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства.

Мета фінансової санації — покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів його заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу, формуван­ня фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про проведення санації приймать з ініціативи:

• суб'єкта господарювання що перебуває в кризі (перед
зверненням кредиторів до арбітражного суду. У такому разі
право вибору умов санації залишається за боржником);

• фінансово-кредитної установи (банк може передати оперативне управління підприємством адміністрації, за участю
представника банку, реорганізовувати боржника, змінити
порядок платежів, направити на погашення кредиторської
заборгованості виторг від реалізації продукції підприємства
тощо);

• заставоотримувачу цілісного майнового комплексу;

• державного органу з питань банкрутства (для державних
підприємств або підприємств, у яких частка державної влас­ності - більше ніж 25%);

• Національного банку України, якщо йдеться про фінансове
оздоровлення іншого банку.

Фінансову санацію підприємств у країнах із розвиненою ринковою економікою здійснюють за класичною моделлю, згідно з якою процес фінансового оздоровлення підприємства поділяють на такі основні етапи:

1) виявлення (ідентифікація) фінансової кризи;

2) аналіз виду, глибини і причин фінансової кризи, діагностика
фінансового стану підприємства на основі результатів санаційного
аудиту;

3) прийняття рішення щодо ліквідації (добровільної чи примусової) або санації підприємства;

4) визначення цілей і тактики проведення санації (визначення
можливої сфери діяльності, нового асортименту продукції, переліку
споживачів, обгрунтування основних вартісних показників діяльності
підприємства тощо);

5) формування стратегії санації щодо варіантів розвитку фірми
та оптимізації політики капіталовкладень;

6) розроблення програми санації — переліку основних етапів і
заходів, які передбачають провести в ході фінансового оздоровлення
підприємства;

7) розроблення проекту санації, який містить техніко-економічне
обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів,

необхідних для досягнення стратегічних цілей, графіки та методи мобілі­зації фінансового капіталу (скорочення витрат, додаткове залучення капіталу тощо), терміни освоєння інвестицій та їх окупність, очікувані результати виконання проекту;

8) реалізація, координація і нагляд за якістю реалізації заплано­ваних заходів (санаційний контролінг).

Для фінансової санації підприємств розробляють дві основні групи заходів:

• заходи, спрямовані на рефінансування боргу підприємства —
державне субсидування, державне пільгове кредитування,
надання державних гарантій для одержання кредитів, цільове
банківське кредитування, реструктуризація короткострокової
заборгованості в довгострокову, випуск облігацій, інших борго­вих цінних паперів під гарантію санатора, перетворення боргу
у власність, продаж зайвого майна тощо);

• заходи, спрямовані на реструктуризацію (реорганізацію) під­приємства (злиття, поглинання, розділення), перетворення в
акціонерне товариство, в орендне підприємство тощо.

Фінансова санація може бути спрямована як на реструктуризацію активів, так і реструктуризацію пасивів підприємства.

Фінансування санаційних заходів може здійснюватися з таких основних джерел:

• власні кошти підприємства (самофінансування);

• фінансові кошти власників;

• кошти кредиторів;

• кошти персоналу суб'єкта підприємництва;

• шляхом одержання державної фінансової підтримки.

Власними джерелами фінансування санації підприємства є кошти, отримані внаслідок таких заходів:

а) реструктуризація його активів (продаж окремих об'єктів
основних засобів, зайвих матеріальних запасів, пакетів цінних паперів,
індексація балансової вартості майна; використання зворотного лізингу;
здавання в лізинг основних засобів; зменшення частини низьколіквідних
оборотних активів; продаж окремих структурних підрозділів підпри­ємства; рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведен­ня її в інші форми через факторинг, урахування векселів, форфейтинг
тощо);

б) зменшення операційних, фінансових та інвестиційних витрат
підприємства (економія матеріальних витрат, скорочення витрат на
оплату праці персоналу, запровадження неповного робочого дня,
неоплачуваних відпусток, звільнення персоналу, скорочення невиробни­чих витрат тощо);

в) збільшення виторгу від реалізації продукції через активізацію
маркетингових досліджень ринку збуту, рекламування товарів,
використання гнучкої системи знижок тощо.

Санація із залученням коштів власників здійснюється шляхом збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок додаткових внесків засновників та реінвестування прибутку, а також надання підприємству позик, цільових внесків на безповоротній основі тощо від їх власників.

Дата добавления: 2013-12-12