Бензиновий двигун з розподіленим впорскуванням

Впорскуючі паливні системи класифікують за наступними ознаками: за місцем підведення палива; за способами подачі палива і регулювання кількості суміші. Класифікацію систем упорскування представлено ​​на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Класифікація систем упорскування

На рисунку 3.2а показано варіант безпосереднього впорскування бензину в циліндр форсункою 1 під тиском 3…3,8 МПа. Займання паливної суміші відбувається за рахунок свічки запалювання 2. Інший випадок (рисунок 3.2б) характеризується тим, що у впускний трубопровід бензин впорскується форсункою 1 під низьким тиском (0,15…0,2 МПа).

а б

Рисунок 3.2 – Розташування форсунок для впорскування бензину

По конструкції системи впорскування діляться на дві великі групи - з центральним інжектором і з розподіленим впорскуванням. У системах паливоподачі з центральним інжектором одна форсунка впорскує паливо в загальний для всіх циліндрів двигуна впускний колектор. Таке впорскування простіше розподіленого, по компоновці нагадує карбюраторну схему, має багато недоліків, властивих карбюраторам, а тому навряд чи має серйозні перспективи.
У розподіленого впорскування кожен циліндр обслуговується окремими компактними інжекторами, які подають паливо на зовнішню поверхню впускного клапана. У новітніх системах прямого впорскування палива бензин і зовсім розпорошується безпосередньо всередину циліндра.
За способом управління системи упорскування поділяються на механічні та електронні. Механічні системи вже пройшли пік своєї популярності, майбутнього у них (як і в центральних інжекторів) немає.

У механічних системах є чимало деталей, схильних до зносу, що в міру збільшення пробігу погіршувало показники двигуна і обмежувало ресурс самої системи живлення.

У системах з електронним управлінням число деталей, що зношуються зведено до мінімуму, вони відрізняються високою точністю в роботі, а термін їх служби визначається, головним чином, дотриманням правил експлуатації. Тобто, електроніка, як завжди, перемогла механіку.
Але в цілому системи впорскування - як механічні, так і електронні - схожі по конструкції, хоча і відрізняються виконанням окремих вузлів і їх розташуванням на двигуні. Пристрій системи розподіленого упорскування, керованого електронікою, представлено на рис.3.3. До числа основних вузлів відносяться електробензонасос (2), який забирає бензин з паливного бака (1) і через фільтр (3) подає його в паливний розподільник (4), звідки бензин надходить у робочі (10) і пускову (11) форсунки, а його надлишок через демпфер тиску (28) повертається в паливний бак. Решту, в тому числі і електронний блок управління (6), можна віднести до другорядних вузлів, хоча саме вони і визначають функціонування системи впорскування. На рисунку видно також вузли системи запалювання, що не випадково, оскільки електронне управління дозволило об'єднати паливоподачу і запалювання в єдину систему керування двигуном.

Рис. 3.3– Схема системи живлення з розподіленим впорскуванням

Одним з найбільш вразливих вузлів у системі упорскування є кисневий датчик (він же - лямбда-зонд). Зіпсувати цей датчик можна елементарно – заправкою етилованим бензином. На деяких автомобілях лямбда-зонд ще й розташований невдало – під днищем автомобіля, де його дуже просто зруйнувати при неакуратній їзді. Руйнування датчика супроводжується коротким замиканням в його ланцюгу, що призводить до замикання його запобіжника і ще якихось датчиків системи упорскування; вони також вимикаються з роботи. Електронний блок управління переведе двигун на роботу в так званому аварійному режимі, що характеризується далеко не оптимальними параметрами роботи двигуна, про цепросигналізує і контрольна лампочка Check Engine.

Дата добавления: 2013-12-12