Гетьманський режим: його внутрішня і зовнішня політика

29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський конгрес та засудив політику Центральної Ради. Присутні одноголосно проголосили П. Скоропадського гетьманом України. Отож Центральна Рада, проіснувавши тринадцять з половиною місяців, припинила своє існування.

П. Скоропадський сконцентрував у своїх руках практично всю повноту влади, розпустив Центральну Раду й ліквідував Українську Народну Республіку: країна стала називатися "Українська Держава". Гетьман оприлюднив два програмних документи - "Грамоту до всього українського народу" і "Закони про тимчасовий державний устрій України".

- Демократична, республіканська форма правління (УНР) була замінена монархічною (Гетьманат), авторитарною.

- ЦР, Генеральний Секретаріат та їх органи на місцях ліквідовувалися.

- Заборонялася діяльність політичних партій лівого спрямування, припинялося видання демократичних газет, заборонялися вуличні демонстрації, мітинги і страйки.

- Поновлювалась приватна власність на фабрики, заводи, шахти, які передавалися колишнім володарям, в поміщицьке землеволодіння.

- Були зміцнені державний бюджет, українська валюта, засновано банки.

- Відновилося міське й земське самоуправління.

Одним з найвизначніших досягнень гетьманату П. Скоропадського було енергійне національно-культурне будівництво було відкрито майже 150 україномовних гімназій. У Києві та Кам'янці-Подільському постали українські університети. Почали працювати Українська Академія наук, національний архів, національна бібліотека.

Щодо зовнішньої політики, то відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом гетьманату. Разом із тим Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин з державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи.

Дата добавления: 2013-12-12