Тема 6. Соціальна структура суспільства

План

1. Соціальна структура – важлива ланка суспільного життя.

2. Соціальна структура суспільства: відтворення.

3. Соціально-територіальна структура суспільства. Урбанізація як соціокультурний процес.

Суспільство треба розуміти як історичний результат взаємовідносин, які природно складаються між людьми, а держава – як штучний політичний конструкт, інститут, який призначений керувати цими взаємовідносинами. Країна розуміється водночас, як природно сформована спільність людей, так й штучне територіально-політичне утворення, яке має державні кордони.

Будь-яке суспільство має свою власну соціальну структуру.

У соціології поняття соціальна структура суспільства розглядається в кількох аспектах.

У широкому розумінні – це будова суспільства, система зв’язків між всіма його основними компонентами. Соціальна структура характеризує різні види соціальних спільностей і відносин між ними: соціально-станові, класові, соціально-демографічні, соціально-етнічні.

В вузькому розумінні – це соціально-класові спільноти, соціальні групи і відносини між ними.

Соціальна структура суспільства – сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою упорядкованих соціальних спільнот, верств, станів і відносин між ними.

Рівні соціальної структури:

- нормативний – це мережа зовнішніх стосовно індивіда правил, норм, цінностей і інститутів, що забезпечують належну, очікувану поведінку, а нормативна структура накладає на дії людей істотні обмеження і впливає на реальну поведінку індивідів;

- ідеальний – являє собою сукупність ідей, образів і конвенцій (угод); у житті індивіди співвідносяться з регулятивними конвенціями і зразками, однак більшість конвенцій присутня неявно, їх виявлення ускладнене;

- рівень дій – сукупність взаємодій, самоорганізації індивідів;

- класовий – пов’язаний із класовою і груповою структурою суспільства, стратифікацією і мобільністю.

Соціальна структура суспільства має декілька важливих компонентів, одним з яких є соціально-поселенська (соціально-територіальна) структура. Соціально-поселенська (соціально-територіальна) структура – один з різновидів, обов’язковий компонент соціальної структури суспільства. Соціально-поселенська структура рухома. Її динаміка свідчить про наступні якісні характеристики і оцінки суспільства: рівень розвитку продуктивних сил; характер виробничих відносин; рівень загальної виробничої культури членів суспільства; тенденції сучасного і перспективного, соціального і політичного розвитку; соціально-демографічні процеси і ступінь соціальної мобільності та ін.

У розгляді соціально-поселенської структури зупинимося на урбанізації, міграції населення, соціології міста.

Урбанізація – це процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства.

Ознаки урбанізації: частка міського населення; густота і ступінь розміщення по країні мережі міст; чисельність і рівномірність розміщення великих міст; транспортна та інша доступність і рівномірність розміщення; дозвілля населення; багатоманітність галузей народного господарства; доступ до різноманітних видів трудової діяльності.

Урбанізація може супроводжуватися відставанням розвитку соціальної сфери села, умов життя сільських працівників.

Сучасним містам в Україні, способу життя їх мешканців властиві спільні ознаки: зайнятість населення переважно індустріальними формами праці.

Соціально-професійна структура: відносно високо просторова, професійна і соціальна мобільність; широкий вибір видів праці і дозвілля; значна відстань між житлом і місцем праці; перевага державного і кооперативного житлового фонду над приватним; зміна ролі особистого підсобного господарства (садово-городньої ділянки); великий обсяг необхідної для людини інформації, що веде до психологічних перевантажень, вимагає нових методів організації відпочинку; значна ступінь етнічної інтеграції і наявність соціально-етнічних різновидів в сімейно-дружніх зв’язках, що вимагає особливо чіткої програми реалізації національно-етнічних інтересів у суспільстві; висока насиченість людських контактів, що обумовлює анонімність і формальність спілкування.

Міграція населення – складний суспільний процес, пов’язаний із переміщенням населення в регіони в межах постійного соціально-економічного життя суспільства. Міграція відображає забезпечення того або іншого рівня просторової рухомості; виконує перерозподіл загальної чисельності населення, пов’язаний із розміщенням продуктивних сил між окремими територіями країни; призводить до зміни якісного складу населення в різних регіонах, що пов’язано з нерівномірністю участі в міграції різних соціально-демографічних груп, верств, прошарків.

Спеціальні теорії соціології досліджують соціальні закони взаємодії не лише соціальних спільностей – мешканців міст і сіл, а й ті глибинні процеси, які в Україні набувають великих розмірів, перетворюють суспільство.

Соціологія міста досліджує генезис, сутність і загальні закономірності розвитку і функціонування міста як цілісної системи.

Гострота соціального розвитку міст у сучасних умовах пояснюється тим, що більшість (майже 60%) населення України складають люди, які живуть у містах.

З початку XX ст. і до сучасності в Україні виникло майже 450 міст і міських селищ. Характерною особливістю є тенденція до укрупнення міст. Науково-технічний прогрес знаменує перехід від старого типу розселення (невелике місто – село) до нових агломерацій (київська, харківська, донецька та ін.), які ставлять принципово нові соціальні проблеми, викликані проживанням величезної кількості населення на обмеженій території.

Проблеми міста: адаптація приїжджих, суспільне і навколишнє середовище, розвиток сучасного житла, раціональна організація повсякденного життя людей; упорядкування будівництва, приведення відповідних виробничих і культурно – побутових потреб, ефективне використання трудових ресурсів, благоустрій, комунальне обслуговування.

Література:

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.

2. Гідденс Е. Соціологія. – К., 1999.

3. Город и государство: проблемы, тревоги, надежды граждан востока Украины. – Харьков, 1996.

4. Дюргейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. – М.: Канон, 1995.

5. Захарченко М.В., Бурлачук В.Ф. Соціологічна думка України. – К., 1996.

6. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. – К.: Абрис, 1996.

7. Морозова Г.Ф. Подходы к миграционной политике в условиях перестройки // Социологические исследования. – 1992. - № 12.

8. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ ст. – К., 1996.

9. Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К., 1993.

10. Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: посібник для підготовки до іспитів. – К., 2002.

11. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология. Курс лекций. – М.: Центр, 1999.

12. Современная западная социология. Словарь. – М., 1990.

13. Современная социология права. – М., 1995.

14. Сорокин П. Система социологии. – М., 1993.

15. Социальная структура и стратификация в условиях формирования гражданского общества в России. Кн. 1-2. – М., 1995.

16. Социология. Наука об обществе / Под общ. ред проф. В.П. Андрущенка, проф. Н.И. Горлача. – Харьков: Ин-т востоковедения и международных отношений, 1996.

17. Соціологія культури: навчальний посібник / О.М. Семашко, В.М. Піча та інш. За ред О.М. Семашка. – К.: Каравела, Львів: Новий світ, 2002.

Дата добавления: 2013-12-12