Разработка проектов фермерских хозяйств

Раздел І

Занятие 1 Введение

Курс за капіталізованою вартістю (ККВ) = КВ / СК*100%.

Скоригований балансовий курс = (Власний капітал + приховані резерви / Статутний капітал) *100.

Ринковий курс акцій. Ринковий курс – це вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку.

Окрім балансового та ринкового курсу акцій, у науково-практичній літературі досить часто можна зустріти показник курсу акцій, визначений на основі розрахунку їх капіталізованої вартості. Зазначений курс розраховується як виражене у процентах відношення між капіталізованою вартістю (КВ) підприємства до його статутного капіталу (СК):

Цей підхід побудований на концепції теперішньої вартості очікуваних майбутніх доходів від володіння корпоративними правами. Капіталізована вартість підприємства – це приведена до теперішньої вартості величина майбутніх доходів на основі їх дисконтування. За порівняно стабільних доходів підприємства та ставки дисконтування капіталізована вартість може визначатися за формулою:

КВ = ЧП /r,

де r = р/100%; р – ставка капіталізації; ЧП – чистий прибуток підприємства.

3.

За джерелами формування резерви поділяють на:

- капітальні резерви - формуються за рахунок коштів власників та інших осіб;

- резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку підприємства;

- резерви, які створюються за рахунок збільшення витрат підприємства.

За способом відображення у звітності резерви поділяють на відкриті та приховані. Відкриті резерви можуть бути засвідченні в балансі за статтями “Додатковий капітал” та “Резервний капітал”,а приховані резерви жодним чином не фігурують у балансі.

За обов’язковістю створення відокремлюють обов’зкові та необов’язкові резерви. Створення перших регламентується чинними нормативними актами. Останні ж формуються з ініціативи менеджменту підприємства та його власників.

Резервний капітал – це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами.

Додатковий капітал – це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки безоплатно одержаних необоротних активів ті від емісійного доходу.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторськоїзаборгованості за продукцію відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідної групи.

4.

Збільшення статутного капіталу підприємства може відбуватися за рахунок зовнішніх фінансових джерел та в результаті зміни структури власного капіталу у напрямі збільшення номінального капіталу. В останньому випадку збільшення відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного чи додаткового капіталу.

При збільшенні статутного капіталу товариства слід враховувати те, що, викупивши додаткову частку, новий учасник стає співвласником раніше створених підприємством резервів. Саме тому, окрім номінальної вартості частки, учасник повинен сплатити ажіо, яке відповідає належному на цю частку еквівалентну раніше сформованих резервів. Величина ажіо може встановлюватися за результатами оцінки вартості підприємства та узгоджуватися зборами учасників.

Методи збільшення статутного капіталу

Обмін облігацій на акції

Збільшення кількості акцій існуючої номіналь ної вартості

Збільшення номінальної вартості акцій

Внески інвесторів

Реінвестиція прибутку

Резервний, додатковий капітал

Фінансові джерела збільшення статутного капіталу

Рис. Методика та джерела збільшення статутного капіталу підприємства.

Переважне право на придбання акцій дає можливість власникам:

- зберегти свою частку в статутному капіталі, а отже, і в усьому майні підприємства;

- попередити “розмивання” вартості свого пакета корпоративних прав у статутному капіталі внаслідок емісії акцій за низьким курсом;

- збергти свою частку голосів на загальних зборах власників;

- компенсувати збитки від “розмивання” частки в статутному капіталі тим власникам, які не скористались переважним правом на купівлю додаткових корпоративних прав, а продали його.

Розрахункова ціна переважного права визначається за такою формулою:

П = Кб – Ке / С + 1,

де П – грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій; Кб – ринковий (біржовий) курс акцій; Ке – курс емісії нових акцій; С – співвідношення, з яким робиться емісія.

Співвідношення, з яким робиться емісія, розраховується як відношення статутного капіталу перед його збільшенням до величини приросту номінального капіталу. Це співвідношення показує, скільки старих акцій слід представити для того, що придбати одну нову акцію за курсом емісії:

С = СК1 / СК2 – СК1,

де СК1, СК2 – відповідно розмір статутного капіталу підприємства до і після його збільшення.

Якщо С = 2/1, то це означає, що, володіючи двома акціями на момент прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, можна придбати одну акцію нової емісії.

Емісія акцій або облігацій підприємств -це сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облігацій.

До основних витрат на проведення емісії належать:

а) оплата послуг аудиторів;

б) оплата послуг фінансових посередників;

в) витрати на друкування бланків цінних паперів;

г) витрати на оплату державного мита при реєстрації емісії (0,1% номінальної вартості запланованого обсягу емісії);

д) оплата послуг незалежного реєстратора;

е) витрати на рекламу та друкування інформації про емісію нової емісії.

Емісійний дохід, або ажіо, -сума перевищення доходів, отриманих від емісії власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій.

Протокол рішення уповноваженого органу управління відкритого акціонерного товариства про збільшення розміру статутного капіталу має містити такі основні відомості:

- реквізити емітента, його місцезнаходження;

- розмір статутного капіталу та активів емітента;

- цілі та предмент діяльності, а також мета випуску акцій;

- найменування контролюючого органу;

- дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів;

- категорії акцій та їх кількість;

- загальна сума емісії, номінальна вартість акцій;

- кількість учасників голосування і порядок його проведення;

- порядок виплати дивідендів і праіа власників привілейованих акцій;

- строк повернення коштів у разі відмови від випуску акцій;

- порядок реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій, що випускаються додатково;

- термін проведення відкритої підписки для акціонерів, що реалізують своє переважне право, та термін проведення підписки для інших інвесторів і акціонерів на придбання акцій у кількості, що перевищує кількість акцій, на яку акціонер має переважне право;

- порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій;

- інша інформація, що стосується емісії акцій.

5.

До основних цілей зменшення статутного капіталу слід віднести такі:

- підтримання курсу корпоративних прав, якщо він падає (зменшення статутного капіталу здійснюється для зрівноваження (або перевищення) номінальної вартості акцій (часток) з їх ринковою ціною);

- концентрація статутного капіталу в руках найактивніших власників;

- одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків;

- зменшення високого рівня капіталізації підприємства (зменшення капіталу при цьому є складовою обраної підприємством дивідендної політики чи політики диверсифікації інвесторів);

- зменшення надлишку ліквідності

- вихід окремих учасників зі складу товариства.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може здійснюватися двома основними способами:

1) в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства;

2) на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окркмих учасників.

Зменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства може відбуватися за такими спосабами:

а) зменшення номінальної вартості акцій;

б) зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.

В останньому випадку можливі такі варіанти:

- зменшення кількості акцій на основі їх конверсії;

- безкоштовна передача акцій до аналювання;

- зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим аналюванням.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, досягається або за рахунок вилучення з обігу та аналювання частини акцій, або на основні конверсії акцій.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, можна досягти не лише об’єднанням акцій, а й шляхом їх викупу чи безоплатної передачі товариству для аналювання.

Санаційний прибуток – це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав, в результаті їх безкоштовної передачі до аналювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротньої фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтерісованих у санації підприємства осіб.

6.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів власного капіталу, а по вертикалі – основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку.

У разі прийняття рішення щодо використання чистого прибутку звітного року, нерозподіленого прибутку чи частини резервного капіталу на виплату дивідендів виличина дивідендів відображаєтьсч за відповідними позиціями власного капіталу у дужках і зменшує власний капітал підприємства.

Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу.

Тема: 4. Внуирішні джерела фінансування підприємств.

1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.

2. Самофінансування підприємств.

3. Збільшення статутного капіталу без залучення додаткових внесків.

4. Забеспечення наступних витрат і платежів та чистий грошовий потік (CASH-FLOW).

5. Показник CASH-FLOW, звіт про рух грошових коштів.

1. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий – на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду.

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:

- чистий прибуток;

- амортизаційні відрахування;

- забеспечення наступних витрат і платежів.

Внутрішні джерела фінансування підприємств

Фінансування за рахунок Виручки від реалізації

Інші форми вивільнення капіталу

Самофінансування		Дезінвестиції
Амортизація	Раціоналізація
Забеспечення

Рис. Внутрішні джерела фінансування підприємств.

Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи, вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді чвастини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.

2. Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов’язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі.

У світовій економічній літературі, залежно від способу відображення прибутку в звітності, зокрема в балансі, виокремлюють:

а) приховане самофінансування;

б) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).

Ця форма фінансування підприємства пов’язана з використанням прихованого прибутку.

Приховані резерви – йе частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.

Є два способи формування прихованих резервів у балансі:

1) недооцінка активів;

2) переоцінка зобов’язань.

Тезаврація прибутку – це спрямування його формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Для визначення рівня самофінансування розраховують коефіцієнт самофінансування:

Ксф = Тезаврований прибуток / Чистий прибуток.

Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими позиціями:

- у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний капітал; статутний капітал;

- в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об’єктів: оборотних і необоротних; короткострокових і довгострокових.

3. Збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій або на основі безплатного розміщення серед держателів додаткових корпоративних прав пропорційно до належної кожному твласнику частки статутного капіталу. При цьому використовуються такі основні джерела:

1. Чистий прибуток звітного періоду.

2. Додатковий вкладений капітал або інший додатковий капітал у межах суми дооцінки необоротних активів.

3. Прибуток, тезаврований у попередніх періодах.

Порядок збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок раніше сформованих резервів чи реінвестицій включає таку послідовність дій:

а) прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та оформлення відповідного протоколу;

б) публікація у друкованих органах Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, або офіційному виданні фондової біржі повідомлення про збільшення розміру статутного капіталу товариства;

в) надання протоколу рішення щодо збільшення розміру статутного капіталу та копії надрукованого повідомлення до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не пізніше 10 днів після його опублікування;

г) внесення та реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

д) реєстрація випуску акцій;

е) оформлення та депонування нового глобального сертифіката випуску акцій;

є) внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів;

ж) виготовлення бланків та видача акціонерам сертифікатів акцій.

У разі збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок реінвестиції чи резервів інформація про випуск акцій реєстрації не підлягає, відкрита підписка на акції не здійснюється.

4. До внутрішніх джерел фінансування належать також створюванні з власної ініціативи підприємств забеспечення для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов’язань, величина яких є невизначеною. У складі забеспечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Ефект фінансування за рахунок забеспечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування та використання.

За своїми характеристиками забеспечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення.

Забеспечення виплат персоналу. Найтиповішим видом забеспечень, з яким обізнані вітчизняні економісти, є резерв на виплату відпусток. Він створюється з метою рівномірного включення майбутніх витрат на виплату відпусток до витрат звітного періоду.

Резерв на додаткове пенсійне забеспечення. Хоча законодавством України передбачена можливість реалізації програм додаткового пенсійного забеспечення за рахунок створення внутрішньовиробничих пенсійних фондів, у практиці господарювання вітчизняних підприємств вони ще не набули поширення.

Резерв на виконання гарантійних зобов’язань. По товарах, на які встановлено гарантійний термін, до обов’язків продавця входить виконання гарантійних зобов’язань протягом терміну гарантії.

Забеспечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою очікуваних витрат під час і після початку реалізації цього плану.

Основою розрахунку загального CASH-flow є операційний Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної ьдіяльності, тобто частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру.

Структурно-логічна схема виникнення та використання операційного Cash-flow наведена на рис.

Чистий прибуток

Амортизаційні відрахування

Приріст забеспечень

Джерела виникнення

CASH-FLOW

Напрями використання

Виплата девідендів

Погашення заборгованості

Фінансування інвестицій

Формування резервів

Класичний спосіб розрахунку операційного Cash-flow полягає в тому, що до чистого прибутку підприємства за визначений період додаються амортизаційні відрахування, нараховані у цьому самому періоді, та приріст забеспечень.

На практиці поширення набули два основні методи розрахунку Cash-flow від оборотних активів і поточних зобов’язань і передбачають віднесення процентів за користування позичками до складу операційних витрат:

1. Прямий метод, при використанні якого чистий грошовий потік від операційної діяльності розраховуються як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, що мають безпосереднє відношення до операційної діяльності підприємства.

2. Непрямий метод. Вихідною величиною при використанні цього методу є фінансові результати від операційної діяльності.

Якщо операційний Cash-flow скоригувати на позитивний Cash-flow від інвестиційної діяльності, то ми отримаємо так званий Free (незалежний) Cash –flow, який характеризую здатність підприємства забеспечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

5. До основних показників Cash-flow, які розраховують на практиці, належать такі:

1. Показник тривалості погашення заборгованості. Визначається шляхом ділення позичкового капіталу нетто (зменшеного на суму грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості) на Cash-flow операційний).

2. Показник оберненно пропорційний до тривалості погашення заборгованості. Відношення Cash-flow до заборгованості (нетто). Показує здатність підприємства розрахуватись зі своїми боргами рахунок грошових надходжень від операційної діяльності.

3. Показник самофінансування інвестицій, %. Визначається шляхом ділення операційного Cash-flow на величину чистих інвестицій. Показує частку інвестицій, профінансовану за рахунок внутрішніх джерел.

4. Чиста Cash-flow до власного капіталу. Показує чистий грошовий потік на одиницю власного капіталу.

Недоліком показників, розрахованих на базі Cash-flow, є те, що їх можна лише частково використовувати при порівнянні ефективності діяльності різних підприємств. Це зумовлено дією чинника амортизації.

Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Інформація про надходження і видатки грошових коштів підприємства міститься у звіті про рух грошових коштів.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користквачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

- наведені в негрошових статтях;

- змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

- наведені в статтях, пов’язаних з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності. Інвестиційний Cash-flow визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу “Необоротні активи” та статті “Поточні фінансові інвестиції” як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками за цими статтями.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі оцінки змін у статтях балансу за розділом “Власний капітал” і статтях, пов’язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу “Забеспечення наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання” і “Поточні зобов’язання”.

Чистий рух коштів за звітний період визначається як різниця між сумою грошових надходжень і видатків, відображених у статтях: “Чистий рух коштів від операційної діяльності”, “Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності” та “Чистий рух коштів від фінансоврої діяльності” або як арифметична сума Cash-flow за трьома видами діяльності.

Тема 1.1 Понятия и виды проектов для фермерских хозяйств

Вопрос 1: Понятия о проекте и основные требования к нему

Разработка проектов фермерских хозяйств

Разработка проекта застройки фермерского хозяйства или отдельно стоящего здания (сооружения) начинается с задания на его проектирование, которое составляется заказчиком.

Заказчиком (застройщиком) наз. организацию, фермерское хозяйство, получивших право возводить строения на земельном участке.

Задание на проектирование фермерского хозяйства содержит следующий материал:

- стадийность проектирования;

- область применения проекта с указанием строительно-климатических районов и расчётных наружных температур воздуха;

- назначение, этажность и габариты здания;

- рекомендуемые типы квартир или помещений, площади помещений, требования к инженерному оборудованию и благоустройству;

- номенклатуру производства продукции и мощность фермерского хозяйства или отдельно проектируемых объектов производственного назначения;

- основные технологические процессы и оборудование;

- основные источники обеспечения фермерского хозяйства энергоресурсами.

Вопрос 2: Виды проектов и стадийность проектирования, приблизительный перечень рабочих чертежей, разрабатываемых на объекты строительства фермерских хозяйств

Проекты, разрабатываемые для фермерских хозяйств, бывают индивидуальные, типовые и экспериментальные.

Индивидуальный проект разрабатывают для строительства уникального объекта. Зачастую индивидуальный проект является экспериментальным. Экспериментальный проект – разрабатывают с целью проверки новых технических решений в производственных условиях. Предметом изучения может быть система содержания животных, системы механизации и автоматизации производства в условиях фермерского хозяйства, строительные решения, например, использование солнечной энергии для отопления зданий и сооружений и др.

Типовой проект предназначен для массового строительства одинаковых объектов, его разрабатывают на основе унификации архитектурно-планировочных, конструктивных и технологических решений с применением серийного выпускаемого оборудования. Используемые в типовом проекте экспериментальные технические решения должны быть проверены опытом эксплуатации.

Здания и сооружения фермерского хозяйства, как правило, строят по типовым проектам. При этом в типовом проекте предусматривается широкое внедрение в сельское хозяйство производство новейшей техники и передовой технологии.

Типовые проекты должны быть привязаны к местным условиям с учётом типографических, геологических, гидрогеологических и климатических особенностей конкретной строительной площадки.

При привязки типовых проектов определяют координаты для разбивки зданий на площадке, уточняют размеры и ширину заложения фундаментов, проверяют соответствие несущих конструкций снеговым и ветровым нагрузкам в районе строительства, разрабатывают инженерные сети для их подключения к существующим, уточняют сметную стоимость строительства с учётом местных условий.

В зависимости от сложности проектирования, новизны применяемой технологии и оборудования разработка проектов может осуществляться в одну или две стадии. Порядок разработки проектно-сметной документации в одну стадию — рабочий проект,

а в две стадии — проект и рабочая документация — определяется технико-экономическими обоснованиями. При этом имеется в виду, что проектирование технически несложных объектов, строительство которых осуществляется преимущественно по типовым проектам и по повторно применяемым индивидуальным проектам, выполняется в одну стадию.

После разработки, согласования и утверждения задания проектировщики приступают к разработке технического проекта. Выявляются и устанавливаются основные наиболее рациональные архитектурно-плакировочные и конструктивные решения,а также подбирается инженерное оборудование. Определяются

общая сметная стоимость строительства и основные технико-экономические показатель проектируемого объекта. В состав технического проекта входят следующие части: архитектурно-строительная, тех-нико-экономическая, технологическая, сводный сметно-финансовый расчет. В зависимости от типа разрабатываемого объекта отдельные части технического проекта могут быть заменены, дополнены, объединены или оиущеиы. Архитектурно-строительная часть содержит: плацы неповторяющихся этажей, на которых указываются

все основные размеры помещений и размещение мебели и оборудования;

— разрезы и фасады с указанием всех основных отметок (низа фундаментов, уровня ий.уг. ги, пола, потолка, окон, дверей, лестничных площадок, покрытия и т. п.);

- конструктивную схему здания, узлы и детали, их сопряжения и т. д;

— схемы инженерных сетей и коммуникаций, типы и мощность сантехнических и нагревательных приборов. В технико-экономическую часть технического проекта входят пояснительная записка с описанием и обоснованием принятых в проекте решений, основные технико-экономические показатели и сравнение их с аналогичными данными существующих проектов здания или сооружения. Здесь же приводятся данные об источниках снабжения проектируемого объекта (водой, электроэнергией, газом и т. п.).

В техническом проекте разрабатывается генеральный план застройки, который входит в архитектурно-строительную часть. После согласования и экспертизы технический проект служит основой для рабочих чертежей (рабочей документации). Рабочие чертежи разрабатываются с целью уточнения и детализации проектных решений, принятых в техническом проекте. В зависимости от видов работ рабочие чертежи (рабочая документация) разделяются на отдельные части-комплекты:

— архитектурно-строительные;

— технологические;

— санитарно-технические;

— электротехнические и т. д.

К чертежам прилагают пояснительную записку с характеристикой разработанных решений.

Архитектурно-строительные чертежи включают планы, разрезы и фасады здания или сооружения; планы кровли и полов; чертежи фундаментов и подземного хозяйства и т. д. Чертежи железобетонных и металлических конструкций, как правило, выделяют в самостоятельные комплекты.

Технологические чертежи представляют схемы технологических процессов с указанием технологического оборудования; планы и разрезы здания с расстановкой технологического оборудования, указанием транспортных устройств, площадок, технологических трубопроводов; установочные чертежи отдельного сложного оборудования и машин и т. д.

На чертежах по отоплению и вентиляции показывается расстановка и характеристика оборудования, планы и разрезы отдельных вентиляционных установок, схемы отопительной системы, горячего водоснабжения и т. д.

Чертежи по водопроводу и канализации содержат схемы водопровода, хозяйственно-фекальной, производственной и ливневой канализации, планы здак-ия с указанием оборудования и сетей водопровода, канализациии т. д.

Электротехнические чертежи содержат принципиальные и монтажные схемы электротехнической части, планы здания с указанием силовых сетей, токоприемников, электросилового оборудования, молниезащиты, сетей электроосвещения и т. д.

Помимо разработки проектов в две стадии предусмотрено проектирование в одну стадию. В этом случае технический проект и рабочие чертежи совмещаются в технорабочих чертежах.

Тема 1.2 Отвод земельного участка для строительства зданий и сооружений фермеского хозяйства

Земельные участки отводятся под капитальное, жилищное, сельскохозяйственное строительство и под строительство временных сооружений, располагаемых на землях, выделенных фермерскому хозяйству.

Площадка для строительства выбирается в соответствии с Основами земельного, водного архитектурно-строительного, ветеринарного и другим законодательством, а также с учётом проектов районной планировки.

Работы, связанные с отводом земельных участков, выполняются хозрасчётными производственными группами, создаваемые при главных архитектурных городов и регионов.

Перед началом проектирования зданий и сооружений производится рад юридических и технических действий, в результате которых устанавливаются исходные данные и документы, служащие основанием для разработки проектов, а именно:

- выбор и обследование намеченной под строительство территории с участием специалистов различного профиля;

- принятие местными исполнительными органами решения об отводе земельного участка;

- топографическая съёмка участка;

- инженерно-геологические изыскания на участке;

- вынос в натуру границ участка и красных линий;

- составление архитектурно-планировочного задания;

- выяснение условий трасс, прокладок и точек подключения будущего объекта строительства к существующим инженерным сетям (водопроводу, канализации и т.д.)

Глава фермерского хозяйства вместе с утверждённым паспортом на отвод земельного участка выдают проектной организации задание на проектирование. Состав задания на проектирование устанавливается с учётом особенностей проектируемых объектов и условий строительства.

В задание на проектирование должны быть указаны:

- проектная мощность;

- номенклатура продукции;

- особые условия проектирования и другие требования, которые должны быть отражены в проекте;

- намечаемые сроки строительства и ввода в эксплуатацию мощностей по очередям и пусковым комплексам;

- требования по разработке отдельных проектных решений (технологических, конструктивных) на конкурсной основе, а также по разработке вариантов проекта или отдельных разделов для выбора оптимальных решений;

- стадийность проектирования;

- требования по внедрению новой техники и передового опыта;

- требования о выполнении инженерных изысканий, необходимых для проектирования;

- показатели эффективности капитальных вложений, снижение материалоёмкости и трудоёмкости строительства;

- наименование вида строительства (хозяйственный, подрядный, смешанный).

Когда строительство фермерского хозяйства намечено осуществлять очередями, в задании на проектирование первой очереди должны быть предусмотрены основные проектные решения, необходимые для составления схемы генерального плана фермерского хозяйства, расчёта стоимости строительства на полное развитие и другие технико-экономические показатели на все очереди.

В задании на проектирование должны быть предусмотрены реализация достижений науки и техники, высокий уровень градостроительных и архитектурных решений, рациональное использование земель, охрана окружающей среды, сейсмостойкость, взрывопожарная безопасность объектов, достижение прогрессивных удельных показателей стоимости строительства, рациональное использование природных ресурсов, комплексное использование сырья и материалов (в том числе и местных), требуемый уровень автоматизации управления технологическими процессами, использование изобретений в области технологии производства, оборудования, строительных конструкций и материалов.

Паспорт на участок строительства

Для удобства и значительного упрощения процесса согласования проектируемого объекта для фермера с заинтересованными службами района (пожарное управление, санэпидемстанция, главный архитектор, инженерные службы, землеустроительная служба, комитет по экологии и т.д.) составляется земельный паспорт на участок строительства. Паспорт земельного участка для строительства жилых, гражданских, промышленных и сельскохозяйственных зданий и сооружений обеспечивает удобство пользования материалами инженерно-строительных изысканий при согласовании, проектировании и строительстве.

Паспорт является комплексным документом, в котором устанавливается право пользования участком, условия его застройки и обязательства, возлагаемые на застройщика.

В соответствии с строительными нормами паспорт должен содержать:

- архитектурно-планировочное задание, составленное архитектором города или района с описанием участка, отведённого под строительство и архитектурно-планировочным требованиям;

- основные данные для проектирования и строительства на отведённом участке (наименование зданий и сооружений, объём строений, этажность, для жилых домов жилая площадь и количество квартир);

- план в масштабах 1:2000, 1:5000 или 1:10000 с показом участка застройки, габариты проектируемых сооружений;

- копию топографического плана в масштабах 1:500 или 1:1000 на кальке с границами отведённого участка, горизонталями или фактическими отметками, надземными и подземными коммуникациями и их выходами, красными линиями;

- схемы коммуникаций на плане в масштабе 1:2000 или в других масштабах с точками присоединений к водопроводу, канализации, электросетям, теплопроводам, газопроводам, водостокам, к слаботочным сетям – телефону, радио и т.д.;

- пояснительную записку, содержащую краткое описание участка (адрес, вид строительства, полное наименование застройщика, на основании каких документов составлен паспорт);

- условия по обеспечению новостроек всеми видами инженерного оборудования (водо. электро, газо снабжения и т.д.);

- описание строений и зелёных насаждений, находящихся на участке застройки;

- краткую инженерно-геологическую характеристику участка.

Паспорт на участок строительства составляется в 4-х экземплярах, из которых один экземпляр выдаётся застройщику, второй – проектной организации, третий и четвёртый – органам архитектуры.

Т. 1.3 Требования к генеральному плану, размещению объктов строительства и благоустройству фермерских хозяйств

1.в Требования и расчеты площади земельных участков при строительстве зданий и сооружений фермерских хозяйств

Территория для размещения фермерского хазяйства и строительства зданий и сооружений сельского назначения должна удовлетворять гигиеническим, зооветеринарным, инженерным, строительным и экономическим требованиям. Немаловажную роль играет и производственная естетика.

При выборе участка учитывают обеспеченность хозяйства водой, электроэнергией, удобными путями доставки кормов, вывоза продукции и отходов животноводства. Участок должен быть благополучным в отношении почвенных инфекций. Нельзя производить строительство объектов фермерского хозяйства на территориях, ранее занимаемых животноводческими и прицеводческими фермами, скотоводческими и кожногрьевыми предприятиями. Почва должна быть водопроницаема, с уровнем грунтовых вод ниже подошвы фундаментов. Это позволит избежать сырости в помещениях, которая отрицательно сказывается на здоровье животных и разрушает несущие строительные конструкции зданий и сооружений.

Генеральным планом фермерского хозяйства следует предусматривать удобный выгон скота на пастбище.

По отношению к жилью животноводческие постройки надо располагать с подветренной стороны, а по отношению к навозохранилищам – с наветренной.

Территорию фермерского хозяйства отделяют от населенного пункта санитарно-защитной зоной (СЗЗ) шириной не менее 100 м. Открытые откормочные площадки на 200 голов и более с учетом бактериальной, пылевой загрязненности и специфиче-

ских запахов удаляют от жилых построек на расстояние не менее 0,5 км. Жилые дома фермеров размещают на территории фермерского хозяйства или за ее пределами.

В зоне предприятий цветной металлургии нецелесообразно размещать фермерские хозяйства в радиусе 1,5 — 3 км. При разработке генеральных планов застройки фермерских

хозяйств необходимо предусматривать:

— разделение территории хозяйств на зоны: жилую, производственного значения и зоны обслуживания (вспомогательные);

— планировку и застройку с учетом раздельного содержания половозрастных групп животных и птиц;

— разделение транспорта, обслуживающего фермерские хозяйства,— на внешний и внутренний;

— оборудования дезбарьеров при въезде на территорию и т. п.

Животноводческие здания следует располагать на возвышенном месте, чтобы грунтовые воды не осложняли эксплуатацию здания. Для более равномерного освещения внутренней площади помещений в районах с расчетной температурой ниже —20 °С их располагают длинной осью в меридиональном направлении (с севера на юг) с отклонениями в пределах 30° в зависимости от господствующих ветров. Ветрам ротивопоставляют торцовую часть или один из углов здания. В остальных районах с расчетной температурой наружного воздуха — 20 °С и выше рекомендуется ориентировать здание длинной осью в широтном направлении (с востока на запад) с отклонениями не более 45°.

Для стока атмосферных вод с территории фермерских хозяйств устраивают ливневую канализацию, кюветы или траншеи. К зданиям и сооружениям прокладывают вымощенные или асфальтирование подъездные пути. Выгульные дворы для крупного рогатого скота целесообразно асфальтировать, а для свиней — бетонировать с последующим устройством ограждения.

При въезде автотранспорта на территорию фермерского хозяйства устраивают постоянно действующие дезбарьеры длиной 9 м, глубиной до 35 см, шириной, равной ширине ворот. При входе в животноводческие помещения устанавливаются дезковрики или ящики для обработки обуви с размерами: длина — 1,5 м; ширина, равная ширине дверей.

2.в Рекомендуемые основные принципы застройки фермерских хозяйств

Архитектурные концепции создания фермерских хозяйств окончательно еще не выработаны и не конкретизированы в определенной форме. Большое отрицательное влияние на решение этой проблемы имеет немаловажное обстоятельство — недостаточное внедрение в условиях фермерских хозяйств средств механизации для кормления и ухода за животными и птицей. Во многих производственных процессах наблюдается широкое применение ручного труда со всеми вытекающими отсюда социально-экономическими последствиями. Поэтому в приведенных ниже автором планах застройки фермерских хозяйств уделено внимание архитектурно-конструктивным и объемно-планировочным решениям зданий и сооружений, которые позволяют облегчить или исключить ручной труд фермера. При выборе того или иного плана застройки фермерского хозяйства автор рекомендует учитывать проблемы, связанные с рентабельностью ведения хозяйства, а именно:

— создавать фермерское хозяйство желательно по принципу «крестьянского двора» многопродуктовое);

— стремиться к замкнутому циклу производства. Хозяйство не может зависеть от капризов внешних поставщиков, потому все корма должны производиться на угодьях хозяйства и перера-

батываться на оборудовании хозяйства.

При выборе того или иного плана застройки фермерского хозяйства автор рекомендует учитывать проблемы, связанные с рентабельностью ведения хозяйства, а именно:
- создавать фермерское хозяйство желательно принципу крестьянского двора (многопродуктовое);

- стремиться к замкнутому циклу производства. Хозяйство не может зависить от капризов внешних поставщиков, потому все корма должны производить на угодьях. Так же должна перерабатываться в хозяйстве и конечная продукция с последующей реализацией в готовом виде: колбасы и другая продукция, мука, крупы, картофель и т.д. Переработка продукции может быть организована на межфермерской основе;

- предусматривать проектом и использовать оборудование и электроприборы, отличающиеся простотой, надёжностью в эксплуатации;

- при планировке и застройке фермерских хозяйств необходимо предусматривать возможность обеспечения максимльным комфортом и удобствами проживания членов фермерского хозяйства.

3в Основные строительные и санитарно-зоогигиенические требования к зданиям фермерских хозяйств

Здания должны сооружаться из достаточно утепленных конструкций, толщина которых определяется теплотехническим расчетом. При необходимости стены утепляют высотой до оконного проема, увеличивают количество слоев утеплителя в конструкциях покрытия, утепляют двери и ворота. Важно качественно изготовить оконные блоки и правильно установить их в проемы. В наружных стенах должно быть мини-

мально допустимое количество оконных проемов (с двойным или тройным остеклением, в зависимости от климатических условий данной местности). При расчетной наружной температуре до — 20 °С остекление требуется двойное, а при более низкой тройное. Оконные рамы, как правило, изготовляют из дерева.

Расстояние между стеклами принимается 100 мм. Высота от уровня пола до окна — 2 м. Причем окна, расположенные со стороны дверей, должны открываться наружу для достаточного притока воздуха в теплое время года. Входные двери в помещение для содержания животных устраивают с южной или юго-восточной стороны, шириной не менее 100 см, высотой 190 см. Они должны быть утеплены.

Следует знать, что при плохом микроклимате помещения до 40% снижается продуктивность животных. На формирование микроклимата оказывают влияние как природно-климатические условия, так и качество ограждающих конструкций, их форма и цвет, кубатура помещения, количество животных, их возраст,

порода и способ содержания, вид вентиляцил: Требуемый микроклимат в животноводческом помещении вовсе периоды года обеспечивается двумя вентиляционными вытяжными устройствами, состоящими из дефлектора, воздухово-да-шахты и откидывающейся крышки. При недостаточной вентиляции помещение насыщается влагой и газами, вредными для человека, животных и птиц. Портится корм, а ограждающие строительные конструкции покрываються плесенью, грибком, слизью, что приводит к интенсивному гниению и ржавлению всех деревянных и металлических частей здания.

Для сохранения биологического тепла и предупреждения конденсации влаги внутри помещения при строительстве используют дерево, ракушечник, пористый кирпич и местные строительные материалы (саман, камышит, соломит и т. д.).

4 в. Противопожарные требования

Противопожарные требования к зданиям и сооружениям фермерских хозяйств имеют большое значение и свои особенности. Противопожарные мероприятия имеют целью предупреждение возникновения пожаров, локализацию очагов возгорания и ограничение возможности распространения огня по зданию,

облегчение пожаротушения, сохранение устойчивости примененных строительных конструкций в условиях воздействия для безопасной эвакуации людей и животных из горящих зданий и сооружений.

Противопожарные разрывы между зданиями и сооружениями фермерских хозяйств зависят от степени их огнестойкости (табл. 2).

Таблица 2. Противопожарные разрывы между зданиями и сооружениями

Степень огнестойкости зданий и сооружений	Расстояние (м) при степени огнестойкости зданий и сооружений
II	III	IV, V
II III IV, V

Склады открытого хранения сена и соломы размещают на расстоянии 30 м от зданий II степени огнестойкости, 39 м — от зданий III степени и 48 м — от зданий IV и V степеней огнестойкости.

Производственные здания и сооружения фермерских хозяйств в зависимости от вида производства делятся на категории по взрывопожарной опасности. Таких категорий шесть — А, Б, В, Г, Д и Е. Категории Г и Д невзрывопожарные.

Здания и сооружения для содержания животных и птиц на глубокой подстилке относятся к категории В, без подстилки к категории Д.

К зданиям и сооружениям фермерских хозяйств по всей длине фасадов должен быть обеспечен свободный подъезд пожарных автомобилей: с одной стороны — при ширине здания или оружения до 18 м; с двух сторон — при ширине здания более 18 м. Расстояние от здания до пожарных машин не должно превышать 25 м.

5в. Озеленение территории фермерских хозяйств

Фермерские хозяйства, расположенные на открытых участках, среди полей, доступны холодным ветрам и снегопереносам. Роль защиты от этих неблагоприятных факторов хорошо может выполнять озеленение. Посадки деревьев и кустарников создают лучший микроклимат на всей территории фермерского хозяйства.

Система зеленых насаждений частично нейтрализует влияние побочных продуктов производства, участвует в формировании объемно-пространственной и планировочной структуры ландшафта, способствует созданию благоприятной среды для труда и отдыха членов фермерского хозяйства. Различными приемами озеленения возможно значительно снизить концентрацию вредных веществ в производственной среде (табл. 3).

Таблица 3. Влияние различных приемов озеленения

на очистку воздушной среды

Приемы озеленения	Снижение концентрации аэрозолей в воздухе, %
Крупный зеленый массив Защитная полоса (один ряд деревьев -|- два ряда живой изгороди) Двухрядная живая изгородь в 1,5 м вдоль дороги Бульвар шириной 14—18 м	25—30 15—20 20—25

При озеленении территории фермерского хозяйства необходимо решать:

— архитектурно-пространственную композицию;

— подобрать ассортимент растений с учетом особенностей региона и свойств растений, что позволит сделать озеленение фермы наиболее эффективным в функциональном, санитарно-гигиеническом и микроклиматическом отношении;

— определить структуру, типы и схемы посадок, особенности ухода за зелеными насаждениями.

Архитектурно-пространственную композицию ландшафта необходимо предусматривать в целом и по отдельным функциональным зонам хозяйства.

Территории санитарно-защитной и производственной зон должны быть благоустроены и озеленены в соответствии с проектом планировки и застройки всего фермерского хозяйства. В общем балансе территории зеленые насаждения должны занимать не менее 40% санитарно-защитной зоны.

В ассортимент растений включают декоративные виды растений, произрастающие в данном географическом районе в естественных условиях. При этом желательно учитывать долговечность, быстроту роста, требовательность растения к условиям произрастания, влияние растений на животных и человека.

Зеленые насаждения на территории фермерского хозяйства следует разделять на внешние (защитные) и внутренние (разделительные, защитно-теневые, декоративные). Первые защищают территорию от ветров, снежных заносов, пыльных бурь (табл. 4).

Таблица 4. Влияние приемов озеленения на ветровой режим территории

Приемы озеленения	Снижение скорости от первоначальной, %
Газон с группами многолетников Одиночные посадки деревьев Групповые посадки кустарников (до 10% площади) Групповые посадки деревьев и кустарников с по- крытием 1/3 площади Вертикальное озеленение Рядовая посадка кустарников Рядовая посадка деревьев Объемная рядовая посадка деревьев и кустар- ников	1—2 3—5 3—5 20—24 25—30 15—20 7—17 До 80

Снегозащиту фермерских хозяйств осуществляют с помощью снегозащитных посадок (табл. 5).

Назначение внутренних насаждений — обеспечивать изоляцию одного здания или сооружения от другого с целью создания комфортных условий пребывания людей и животных. На части территории фермерского хозяйства, которая не связана с непосредственным пребыванием животных, для озеленения следует применять декоративные породы деревьев и кустарников, устраивать цветники, оборудовать площадки отдыха.

Вместо традиционных деревянных оград вокруг выгульных дворов функционально оправданной и архитектурно выразительной является посадка кустарников и деревьев, ширина полосы которых составляет 3 — 5 м. Такое озеленение выгульных дворов в жаркий период года создает местные воздушные течения бризы, когда охлажденный зеленью воздух поступает на место прогретого и поднявшегося вверх потока. Эффект этот тем больше, чем больше зеленый массив.

Деревья и кустарники для разделительных и защитных полос следует выбирать из ассортимента местных растений по следую щим признакам: большая густота листвы (клен, калина, вяз,орешник), дезодорирующие свойства (можжевельник, сосна, ель)

Таблица 5. Влияние приемов озеленения на снегозащиту

фермерских хозяйств

Приемы озеленения	Объем енегоперено- 3 / са, м /м	Расстояние до объекта защиты, м
Двухрядная посадка кустарника Четырехрядная посадка деревьев и кустарников (в два ряда с наветренной стороны кустарники, два следующих ряда — густовет-вистые низкорослые деревья) Шестирядная посадка деревьев и кустарников (два ряда кустарников с наветренной стороны -4- три ряда деревьев + один ряд кустарника) Двухполосная посадка деревьев и кустарников (одна полоса из двух рядов кустарника с наветренной стороны -4- вторая полоса в 15 м из шестирядной полосы деревьев и кустарников) Двухполосная система посадки деревьев и кустарников (шестирядная посадка с наветренной стороны 4- четырехрядная) Две шестирядные полосы с разрывом в 35 м Двух-, трех-, четырехрядные системы посадки деревьев и кустарников с шириной 12—15 м каждая	Более 200	20—25

фитонцидные свойства (травяной газон, сосна, можжевельник, акация, тополь бальзамический, золотистая смородина).

Некоторые фермерские хозяйства располагаются на ровных участках низменного характера с повышенной влажностью грунтов. В этих условиях благоустройство территории становится особенно дорогостоящим, поэтому большое распространение в озеленении должны найти ива и тополь. Кроме того, эти породы деревьев неприхотливы, быстрорастущи и способствуют дренированию, осушению почвы.

Для смягчения температурного режима приземного слоя воздуха чаще всего устраивают газон. В районах с недостаточной ультрафиолетовой радиацией, где требуется беспрепятственная инсоляция внутренних помещений, расстояние от мест посадки деревьев до зданий рассчитывается следующим образом:

— посадки к востоку, юго-востоку, западу и юго-западу от здания должны быть в пределах 1 —1,5 высоты деревьев;

— посадки к северу, северо-востоку и северо-западу от здания должны быть в 1,5 высоты дерева;

— посадки к югу от здания располагают на расстоянии высоты дерева.

Тема 1.4 Планировка и застройка жилой зоны фермерского хозяства

1.в Планировочное решение жилой зоны

Проектируя и застраивая жилую зону фермерского хозяйства, необходимо гармонично вписать её комплекс зданий и сооружений хозяйства. Прежде всего необходимо учесть цельность всей композиции, её функциональное и пространственное единство, когда жильё и хозяйственные строения личного подсобного хозяйства (ЛПХ) составляют полноценный архитектурный ансамбль. Удобные взаимные связи различных зон позволяют организовать хорошее функционирование всего комплекса.

Расположение хозяйственных построек ЛПХ фермера определяется в зависимости от их назначения, размеров и конфигура­ции как самих сооружений, так и территории, предназначенной для застройки.

Наибольшее применение на практике получили четыре основ­ных приема размещения этих построек:

1. Все хозяйственные помещения сгруппированы в одной или двух постройках и располагаются за домом, на задней стороне участка (со стороны производственных помещений фермерского хозяйства).

2. Часть хозяйственных помещений блокируется с жилым до­мом, другая — отдельно стоящие помещения.

3. Все хозяйственные помещения объединены в одном строении, блокирующемся с домом.

4. Хозпостроойки размещаются по периметру жилой зоны фермера, на санитарном разрыве от жилого дома.

Для возведения хозяйственных построек выбирают воз­вышенное, сухое, огражденное от сильных ветров место, но по уровню ниже жилого дома. Такие помещения, как кладовая для инвентаря и топлива, баня, душ, гараж, мастерская, можно раз­мещать в цокольном этаже жилого дома. Скот и птицу никогда не содержат под крышей жилого дома.

С целью экономичности строительства и рационального ис­пользования площади предусматривают максимально возмож­ную блокировку помещений различного назначения. Так, в сбло­кированных постройках для скота и птицы могут быть размеще­ны отделения для кормоприготовления и хранения сена. Реко­мендуется сблокировать постройки для содержания скота и пти­цы с постройкой для инвентаря и топлива, летнюю кухню — с овощехранилищем (погребом), баню — с душем.

При планировке и застройке территории фермерского хозяй­ства следует учитывать возможности наиболее рационального подхода к дому и подъезда к хозяйственной части усадебного комплекса.

Особое внимание обращают на строительство крытых перехо­дов, которые связывают жилой дом с хозпостройками. Они, могут объеденять помещения для скота и птицы, склад топлива и кладовую инвентаря, отдельно стоящий гараж с хозяй­ственным выходом жилого дома, что позволит легко пройти в эти помещения в любую погоду. Кроме того, хорошо предусмотреть на участке строительство навеса для выполнения разных хозяй­ственных работ, ремонта инвентаря, заготовки и хранения дров, также соединенного с домом крытом переходом.

На территории должны быть построены неразмываемые до­ждями проезды с твердым покрытием и более узкие проходы для людей.

Если на территории есть колодец, то он может быть включен в общую систему галерей и навесов. При наличии водопровода на­ружную водоразборную колонку устанавливают недалеко от дома

Недалеко от дома рекомендуется выделить небольшую пло­щадку для детских игр, а рядом построить легкую беседку с крышей. На самой площадке устанавливают столик, скамьи, ящик с песком размером 1X1 м, 1X2 м, 2X2 м, 2 X 3 м и вы­сотой не более 25 см. Над ящиком по периметру крепят доски, которые одновременно будут служить скамейками. Все это сле­дует покрасить светлой масляной краской.

2.в ориентация жилых зданий

Застройщику важно знать, как правильно распланировать приусадебный участок, так как около дома в зависимости от ориентации его относительно сторон света образуются площади, инсолируемые (облучаемые прямыми солнечными лучами) в те­чение целого дня, а также затененные места, которые практиче­ски не инсолируются. Эти сведения помогут определить место для посадки светолюбивых и теневыносливых растений, прави­льно разместить детские игровые площадки, уголок отдыха, рас­планировать комнаты в жилом доме.

По требованиям санитарных норм жилые помещения должны иметь инсоляцию не менее трех часов в сутки. Инсоляция вызы­вает тепловое воздействие энергии солнца, называемое солнеч­ной радиацией.

Солнечная радиация может быть прямой и рассеянной; она, как и инсоляция, вызывает положительные и отрицательные воз­действия. В северных районах солнечная радиация служит до­полнительным источником тепла для помещений; в южных, наоборот, может вызвать нежелательный перегрев-помещений. Ис­ходя из этих соображений, нормы проектирования жилых зданий не допускают ориентации окон жилых комнат в односторонних квартирах в пределах от 310° до 50°, в III и IV климатических районах — в пределах от 200° до 290°, а в районах севернее По­лярного круга — в пределах от 290° до 70° (рис. 3).

При двусторонней ориентации жилых комнат на указанные секторы горизонта допускается ориентировать не более одной жилой комнаты в двухкомнатных квартирах; двух жилых ком­нат — в трех- и четырехкомнатных квартирах; трех жилых ком­нат —
в пятикомнатных квартирах.
Чтобы обеспечить хорошую освещенность жилой зоны дикорастущие плодовые деревья располагают в глубине участка. Зеленый газон с цветниками и различными декоративными ку­стами - на переднем плане, увеличивает пространство и украшает вход в жилую зону. Ягодные кустарники вдоль забора одновре­менно служат живой изгородью. Они должны быть низкорослы­ми, чтобы не закрывать окон дома.

Рис. 3. Неблагоприятная ориентация жилых зданий по сторонам света:

а — часть горизонта, неблагоприятная по ориентации во всех климатических районах; б — то же в III и IV климатических районах; в — то же в Заполярье

Примеры планировочных решений жилой зоны с размещени­ем построек для содержания личного подсобного хозяйства фер­меров показаны на рис. 4—7.

3.в Типы жилых домов

Каждому фермеру предоставляется широкая возможность на свой лад и вкус построить такой дом, в котором можно было бы проживать без дополнительных, порою тяжел

Дата добавления: 2013-12-12