Характеристика сфер і ланок фінансової системи України

Фінанси як сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом, використанням, у грошовій формі вар­тості ВВП, являють собою складне суспільне явище.

Провідне місце у фінансовій системі як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві посідають державні фінанси. Державні фінанси характеризують за двома напрямами:

1) ланками - які визначають форми фінансових відносин;

2) рівнями - які розмежовують їх за органами влади й уп­равління.

У системі державних фінансів грошові потоки відобража­ють відносини перерозподілу ВВП і формування державних фінансових ресурсів, у розрізі двох груп: централізованих і де­централізованих.

Рис. 2. Сфери та ланки фінансової системи

Основними ланками державних фінансів є:

1. Бюджетна система — її структуру визначає Конституція України та Бюджетний кодекс України і залежить від форм державного устрою;

2. Цільові фонди держави - призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе зна­чення для економічного і соціального розвитку суспіль­ства. Специфіка цільових фондів полягає в їх цільовому призначенні та чітко визначених джерелах формування;

3. Державний кредит - характеризує відносини, за яких держава виступає позичальником, а кредиторами - юри­дичні й фізичні особи цієї та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути;

4. Фінанси державного сектора економіки - відображають відносини, що характеризують грошові потоки на під­приємстві й відображають процеси формування, роз­поділу і перерозподілу його доходів.

Державні фінанси — це сукупність фондів фінансових ре­сурсів загальнодержавного призначення.

У сфері державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП. Переважно це зовнішні відно­сини. Провідне місце у державних фінансах належить бюдже­там різних рівнів, які об'єднуються в Україні у зведеному бю­джеті держави.

Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян, ви­користовуючи насамперед податковий механізм (за допомогою об'єктів оподаткування, ставок податків і пільг в оподатку­ванні), а також, створюючи сприятливий інвестиційний клі­мат для залучення зовнішніх джерел фінансування, зокрема, через надання привілеїв для імпорту, створення спеціальних економічних зон, технополісів тощо.

Із бюджету фінансують операції та інші витрати на розви­ток агропромислового комплексу, надають дотації вугільній промисловості, спрямовують капіталовкладення в об'єкти за­гальнодержавного значення, фінансують науково-технічні програми.

Державні фонди цільового призначення концентрують своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. До них належать: Пенсійний фонд, Фонд соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань та інші фонди цільового призначення.

Така ланка фінансової системи, як державний кредит, по­кликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами. Кошти державного кредиту, як правило, спрямовують на по­криття бюджетного дефіциту. Через державний кредит держава має змогу впливати на інфляційні процеси в бік їх зменшення.

Базовою основою фінансової системи виступають фінанси суб'єктів господарювання. Характерні ознаки фінансів підпри­ємств:

• призначення - забезпечення діяльності підприємств;

• роль - створення ВВП, який виступає об'єктом фінансо­вих відносин;

• сутність - відображення економічно зумовлених відно­син між підприємствами і державою, підприємствами і банками, між самими підприємствами, між підприєм­ствами й працівниками, які мають розподільний харак­тер, грошову форму вираження і матеріалізуються у виг­ляді фінансових ресурсів підприємств.

Ключовою ланкою фінансової системи є фінанси підприєм­ницьких структур, до яких належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфери. Вони обслуговують створення вало­вого внутрішнього продукту - основного джерела фінансових ресурсів. Нині підприємницькі структури володіють 25-30% всіх фінансових ресурсів держави.

Сфера міжнародних фінансів відображає:

1) рівень світового господарства;

2) обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні;

3) діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів гос­подарювання, так і держави.

Структура міжнародних фінансів:

1. Міжнародні розрахунки:

• характеризують рух вартості між окремими країнами;

• базуються на валютному регулюванні, яке полягає у встановленні курсу валют;

2. Фінанси міжнародних організацій:

• характеризують формування і використання фондів фінансових ресурсів цих організацій;

• суб'єкти і характер цих взаємовідносин визначається статутом тієї чи іншої організації;

3. Міжнародні фінансові інститути:

• надають фінансову допомогу окремим країнам;

• здійснюють міжнародний перерозподіл фінансових ре­сурсів.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільні відносини на світовому рівні. Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб'єктами різних країн: між урядами, між підприємствами, громадянами й урядом. Міжнародні фінансові організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з метою формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використову­ють на фінансування централізованих заходів, проектів і програм, на фінансову допомогу окремим країнам, на утримання апарату цих організацій.

Фінансовий ринок - важлива забезпечуюча сфера, складо­ва фінансової та економічної систем. Фінансовий ринок висту­пає як:

1) своєрідна надбудова, через яку координують діяльність усієї фінансової системи;

2) сполучна сфера, через яку здійснюють рух фінансових ресурсів;

3) визначальний елемент ринкової економіки, без якого не може працювати весь ринковий механізм, оскільки все починається з фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання.

Сутність відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів.

Мета фінансового ринку - забезпечити грошовими кошта­ми всю систему ринків.

Фінансовий ринок складається з великої кількості різних каналів, через які гроші переливаються від власників заоща­джень до позичальників.

Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичаль­ників.

Канали непрямого фінансування - це канали, якими гро­шові кошти рухаються від власників до позичальників через фінансових посередників (банки, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди тощо).

Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансо­вих послуг.

Ринок грошей, або валютний ринок - це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних послуг.

Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Регулюється ринок кредитних ресурсів за допомогою облікової ставки Національного банку України.

Ринок цінних паперів - це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності через випуск і реалізацію цінних па­перів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержан­ня доходу. Операції з реалізації цінних паперів здійснюють на фондовому ринку. Ринок фінансових послуг в Україні лише формується.

Важливу роль у фінансовій системі повинна відігравати така її сфера, як страхування. У ній формуються фонди фінансових ресурсів, основне призначення яких - покрити втрати економі­ки та окремих громадян, що виникли з непередбачених причин. Страхові фонди перебувають у розпорядженні страхових ком­паній і можуть бути використані також як інвестиційні та кре­дитні ресурси в економіці до настання страхового випадку.

Страхування складає відокремлену, специфічну ланку фі­нансової системи. Характерні ознаки страхування:

1) розглядають як один із способів відшкодування за раху­нок резервів збитків юридичних і фізичних осіб, спричи­нених несприятливими обставинами (страховими подія­ми, ризиками);

2) відображає відносини щодо формування і використання колективних страхових фондів за рахунок страхових внесків;

3) посідає проміжне місце між фінансами суб'єктів госпо­дарювання та державними фінансами.

Здійснення страхування забезпечується через страхові ком­панії, які є суб'єктами підприємництва.

Деякі економісти до складу фінансової системи долучають також фінанси домогосподарств (див.: Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник.- К.: НІОС, 2000). До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здавання в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери.

Домогосподарства тісно пов'язані з іншими ланками фінансової системи. Так, домогосподарства отримують кошти з бюджету та від господарських структур у вигляді оплати праці та одержання безоплатних послуг від держави. Зі свого боку, домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні і використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку.

Оскільки окремі складові фінансової системи мають кон­кретне функціональне призначення в обслуговуванні відтворювальних процесів в економіці, можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним елементом, проте ця са­мостійність відносна в оренді єдиного цілого. Так, наприклад, і недоліки в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їх збитковість зменшують надходження до бюджетної системи, централізованих цільових фондів, страхових фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Наявність дефіциту бюджету може призвести до зрос­тання інфляції або державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку. Розлад фінансової системи може спричинити фінансову кризу в державі.

Дата добавления: 2013-12-13