Прилегла зона

Термін «прилегла зона» на міжнародно-договірному рівні вперше був закріплений у Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 р., що була прийнята на I Конференції ООН по морському праву в Женеві.

У 1928 р. Інститут міжнародного права на своїй Стокгольмській сесії пропонує закріпити право прибережної держави на прилеглу до територіальних вод «прилеглу або додаткову зону», у межах якої ця держава може вживати заходів, необхідних з погляду безпеки, поваги до його нейтральних прав, його санітарної і митної політики, а також заняття рибальським промислом. Пропонувалося установити ширину такої зони в 9 морських миль, які б відмірялися від зовнішньої границі територіального моря.

Під прилеглою зоною варто розуміти морський пояс (частина виняткової економічної зони), що безпосередньо примикає до територіального моря, ширина якого, відповідно до положень ст. 33 Конвенції ООН по морському праву 1982 р., обмежена зовнішньою межею в двадцять чотири морські милі від вихідних ліній, використовуваних для відліку ширини територіального моря.

У юридичній літературі неодноразово висловлювалася точка зору про те, що поряд із прилеглою зоною істотний розвиток повинна одержати практика встановлення інших спеціальних морських зон. У даному випадку цікавим фактом, що підтверджує прогресивний розвиток інституту прилеглої зони, є тенденція, що намітилася, до розширення прав і обов'язків прибережної держави в цій категорії водного простору. Як приклад можна привести морський закон Південно-Африканської Республіки від 11 листопаду 1994 р., що вводить поняття «морська культурна зона Південної Африки», що простирається від зовнішньої границі територіального моря до зовнішньої границі прилеглої зони, тобто фактично збігається з цієї прилеглою зоною. Загальні положення цього закону, що стосуються «морської культурної зони Південної Африки», базуються на ст. 303 Конвенції ООН по морському праву 1982 р., відповідно до положень якої держави зобов'язані охороняти археологічні й історичні об'єкти, знайдені в морі, а також співробітничати в рішенні цих питань.

Зокрема відповідно до положень ст. 33 Конвенції 1982 р. прибережна держава в прилеглій зоні може здійснювати контроль з метою: запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил у межах його території або територіального моря; покарання за порушення вищезгаданих законів і правил, зроблене в межах його території або територіального моря.

Таким чином, можна сказати, що контроль прибережної держави в прилеглій зоні може виявлятися в двох видах.

Перший з них — у виді контролю з метою недопущення порушень митних, фіскальних, імміграційних і санітарних правил у межах території або територіального моря прибережної держави. Цей вид контролю носить превентивний характер і може застосовуватися лише у відношенні тих судів, що випливають убік територіального моря прибережної держави. Оскільки це судно ще не знаходилося ні в територіальному морі, ні у внутрішніх водах прибережної держави, воно, природно, не могло порушити правил прибережної держави в межах його «території або територіального моря». Тому цей вид контролю може мати тільки характер інспекції (обстеження, огляду і т.п.) з метою запобігання можливого правопорушення. Однак цей вид контролю не може привести до таких наслідків, як арешт або недопущення проходу іноземного судна через територіальне море, якщо воно користується правом мирного проходу з метою перетнути територіальне море, не заходячи у внутрішні води прибережної держави.

Другий вид контролю може здійснюватися з метою покарання за порушення митних, фіскальних, імміграційних і санітарних правил, зроблене в межах території або територіального моря прибережної держави. У цьому випадку контроль здійснюється стосовно вихідний з територіального моря іноземному судну. І якщо в результаті такого контролю будуть установлені факти порушення митних, фіскальних, імміграційних або санітарних правил, що мали місце в межах території або територіального моря прибережної держави, то таке судно може бути затримано й у разі потреби примусово спрямоване в один з портів прибережної держави для наступного покарання винних за зроблене правопорушення.

Крім того, як ст. 23 Конвенції про відкрите море 1958 р., так і ст. 111 Конвенції ООН по морському праву 1982 р. передбачають право прибережної держави починати переслідування по гарячих слідах за порушення законів і правил цієї держави, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходяться в прилеглій зоні. Однак таке переслідування може початися тільки в тому випадку, якщо переслідуване судно порушило в межах території або територіального моря прибережної держави митні, фіскальні, імміграційні або санітарні правила цієї держави.

Таким чином, за прибережною державою визнаються в його прилеглій зоні лише визначені і строго обмежені правомочності, характерні саме для цієї категорії водного простору.

Дата добавления: 2013-12-13