Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства

Район.

За зовнішньою границею континентального шельфу (у юридичному розумінні цього терміна) розташоване морське дно, що у міжнародному морському праві прийнято називати Районом. Цей термін уперше на міжнародно-правовому рівні був закріплений у Конвенції ООН по морському праву 1982 р., ст. 1 яке визначає «Район» як «дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції», виділяючи його в окрему категорію, що як по своєму правовому статусі, так і по правовому режимі відрізняється від континентального шельфу.

Необхідність у встановленні спеціального правового режиму Району виникла не дуже давно, приблизно в другій половині 60-х років XX століття, коли стала можливою розвідка і розробка глибоководного видобування мінеральних ресурсів. До цього часу зазначений простір розглядалася як частина відкритого моря, яку «можна було вільно використовувати, не допускаючи при цьому яких-небудь обмежень законної діяльності інших держав на дні моря і волі мореплавання».

Таким чином, можна сказати, що інститут Району в міжнародному морському праві є порівняно новим інститутом, виникнення якого зв'язане з реальною можливістю експлуатації ресурсів за межами континентального шельфу, а отже, і необхідність врегулювання цього питання на міжнародно-правовому рівні.

Правовий статус Району і його ресурсів визначений у ст. 13 7 Конвенції ООН по морському праву 1982 р., відповідно до якої «жодна держава не може претендувати на суверенітет чи суверенні права чи здійснювати їх у відношенні якої б то ні було частини Району чи його ресурсів, і жодна держава, фізична чи юридична особа не може привласнювати яку б то ні було їх частину.

У той же час ні правовий статус Району, ні які-небудь права, надані чи здійснювані відповідно до положень Конвенції 1982 р., не торкаються правового статусу вод, що покривають Район, чи правового статусу повітряного простору над цими водами.

Виходячи з того, що інститут Району є, мабуть, одним із самих нових інститутів міжнародного морського права, і оскільки експлуатація ресурсів Району на сьогоднішній день ще не придбала достатнього практичного значення для всіх держав, мабуть, що норми, що складають цей інститут, можна визнати лише конвенційними нормами, а не нормами звичайного права. Більш того, тому що значна частина цих норм закріплює початку цього інституту і являє собою найбільш загальне його вираження, їх можна визнати принципами цього інституту міжнародного морського права. Цей факт підтверджується і назвою роздягнула 2 частини XI Конвенції — «Принципи, що регулюють Район».

Основним принципом, закладеним у ст. 136 Конвенції 1982 р., стала норма, відповідно до якої «Район і його ресурси є загальною спадщиною людства». У принцип «загальної спадщини» одержав свій подальший розвиток у цілому ряді статей Конвенції 1982 р. Так, відповідно до п. 2 ст. 137, «усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган по морському дну».

У відповідності зі ст. 150 діяльність у Районі повинна здійснюватися таким чином, щоб сприяти здоровому розвитку світової економіки і збалансованому росту міжнародної торгівлі і сприяти міжнародному співробітництву для всебічного розвитку всіх країн, що особливо розвиваються держав, і з метою забезпечення розробки загальної спадщини на благо всього людства.

Іншим, не менш важливим принципом, безпосередньо зв'язаним із принципом загальної спадщини людства, є принцип неприпустимості домагань на чи суверенітет здійснення суверенітету над якою би те ні було частиною Району, що закладений у ст. 137 Конвенції. Відповідно до цього принципу жодна держава не може претендувати на суверенітет чи суверенні права чи здійснювати їх у відношенні якої б то ні було частини чи Району його ресурсів, і жодна держава, фізична чи юридична особа не може привласнювати яку б то ні було їх частину. Цей принцип носить імперативний характер, що виявляється з тексту цієї статті, у якій сказане, що «ніякі домагання такого роду чи здійснення суверенітету чи суверенних прав і ніяке таке присвоєння не визнаються».

Третім не менш важливим принципом є принцип використання Району винятково в мирних цілях, що міститься в ст. 141 Конвенції 1982 р. З одного боку, він як би ще більш конкретизує два попередніх, з іншого боку — доповнює їх. Так, відповідно до цього принципу, Район відкритий для використання винятково в мирних цілях усіма державами як прибережними, так і такими що не мають виходу до моря. Цей принцип повинний застосовуватися без дискримінації і без збитку для інших положень частини XI Конвенції, що називається «Район». Цей принцип відображає прагнення всіх держав зробити діяльність у Світовому океані безпечною і направленою на розвиток людства.

Принцип волі наукових досліджень у Районі. Науково-дослідну діяльність у Районі можуть здійснювати держави — учасники Конвенції 1982 р. При цьому вони повинні сприяти міжнародному співробітництву в проведенні морських наукових дослідженні в Районі шляхом.

Принцип співробітництва знайшов своє відображення в Конвенції 1982 р. не тільки в питаннях проведення морських наукових досліджень, але і передачі технологій. Так, у ст. 144 Конвенція покладає обов'язки на орган уживати відповідних заходів для одержання технологій і наукових знань, зв'язаних з діяльністю в Районі, а також з дії передачі державам таких технологій, що розвиваються, і наукових знань і заохочення її для того, щоб усі держави-учасники одержували від цього вигоду.

Простір зі спеціальним правовим режимом.

З географічної точки зору під морською протокою розуміється природний, відносно вузький водяний простір, що розділяє ділянки суші і з'єднує суміжні водяні простори чи їхні частини.

Будучи природними комунікаціями, протоки відіграють важливу роль у формуванні системи транспортних морських шляхів, тому що доля судноплавства сама по собі навряд чи представляла б велику цінність, якби обмежувалася межами лише одного водяного басейну.

Здавна державами велася боротьба, з одного боку, за право встановлення контролю над морськими протоками, з іншого боку - за право вільного використання їх як морських шляхів, тому що одні протоки є єдиним доступом до просторів Світового океану, а інші — найбільш зручні для таких цілей. Наприклад, тривала боротьба прибалтійських держав за долю Балтійських проток (Зунд, Великий і Малий Бельт) завершилася підписанням 14 березня 1857 р. у Копенгагені Трактату про скасування пошлін, стягнутих з купецьких судів і вантажів при проході їх через протоки Зунда й обох Бельтов. Боротьба за контроль над протокою Гибралтар, що почалась наприкінці XVII століття між Англією, Іспанією і Францією, завершилася лише в результаті прийняття англо-французької декларації від 8 квітня 1904 р., до якої 27 листопада 1912 р. приєдналася Іспанія. Чорне море і Чорноморські протоки (Босфор і Дарданелли) після приєднання Криму до Російської імперії стали представляти її стратегічний інтерес, а почалася в XVIII столітті боротьба за долю Чорноморських проток завершилося лише в результаті прийняття 20 липня 1936 р. у Монтре (Швейцарія) Конвенції про режим проток.

Важко переоцінити значення морських проток і для нашої держави, тому що, з одного боку, Чорноморські протоки є для України єдиним природним доступом до просторів Світового океану, з іншого боку — установлення контролю над Керченською протокою відповідає політичним і стратегічним інтересам України.

У той же час варто визнати, що рівень значимості морських проток для міжнародного судноплавства неоднозначний. Так, одні з них розташовані на розвинутих морських шляхах, при цьому вони можуть мати чи не мати альтернативних проходів, інші ж можуть знаходитися осторонь від таких шляхів і не мати ніякого практичного значення для міжнародного судноплавства. Однак навіть той факт, що морська протока на сьогоднішній день не має ніякого практичного значення для міжнародного судноплавства, зовсім не означає, що віна не буде мати такого значення в майбутньому.

Тому в основу виділення поняття «протоки, використовувані для міжнародного судноплавства», були покладені два взаємозалежних критерії:

географічне положення протоки;

значення протоки для міжнародного судноплавства.

Дата добавления: 2013-12-13