Вища нервова діяльність у ранньому дитинстві

Лекция №5 Фізіологія ВНД.

ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ПЕРІОДІВ. СОН, ГІПНОЗ ТА ЕКСТРАСЕНСОРНІ СПРИЙНЯТТЯ.

1.Вища нервова діяльність у ранньому дитинстві.

2.Вища нервова діяльність у дітей 3-6 років.

3.Вища нервова діяльність у дітей 7-11 років.

4.Вища нервова діяльність у підлітків.

5.Поняття про сон і теорії сну.

6.Сновидіння.

7.Гіпноз та навіювання.

8.Екстрасенсорні сприйняття.

На 10-12 день після народження у дитини починають формуватися умовно-рефлекторні зв’язки, але поки-що вони базуються тільки на інтероцептивних імпульсах, які пов’язані з процесами дихання та травлення. Перш за все утворюється справжній умовний рефлексна час годування, який виражається в пробудженні дитини і підвищеній руховій активності.

На кінець другого тижня з’являється умовний рефлекс на положення годування у вигляді сисних рухів.

У грудному віці (2 тижні – 1 рік) всі сенсорні системи дитини досягають значної досконалості і включаються в утворення умовно рефлекторних зв’язків.

Внаслідок низьких функціональних можливостей нервової системи діти цього віку легко поринають у позамежне гальмування і сон.

Близько п’яти місяців формується запізнювальне гальмування. У цьому віцітакож виявляється чітке диференціювання штучних зорових та слухових подразників.

У другій половині першого року життя час неспання дитини зростає до 10 год. на добу, а зовнішнє гальмування починає відігравати важливу роль у поведінці дитини, бо дає змогу затримати небажані дії дитини за допомогою певних сторонніх подразників, які викликають у неї орієнтовну реакцію.

Протягом усього першого року життя для правильного розвитку дитини життєво важливу роль відіграє суворий режим чергування сну та неспання, харчування, прогулянок, тобто вироблення умовно рефлекторних стереотипів, зміна яких чи порушення ведуть до болісних реакцій дітей.

Реагувати на слова оточуючих дитина починає з півторамісячного віку, причому вона реагує також на міміку людини, інтонацію звертання тощо. Розуміння слів розвивається в такому порядку: назви речей та іграшок, імена дорослих, назви зображень предметів, назви частин тіла.

З цього ж віку починається і розвиток мовної моторики. Діти поступово вимовляють все складніші звукосполучення, в яких можна розрізнити багато звуків, що пізніше стануть елементами членороздільної мови. Для своєчасного і активного розвитку передмовних реакцій важливе достатнє спілкування з оточуючими людьми.

За сприятливих умов дитина до однорічного віку вимовляє 6-10 простих слів (мама, баба, ам-ам тощо).

Для правильного розвитку мови надзвичайно важлива участь рухового аналізатора. Обмеження загальної рухливості дитини негативно позначається на розвитку мовних функцій і всього психічного розвитку дитини.

На кінець першого року життя для дитини значущими стають комплекси екстероцептивних подразнень, і серед них слово. Проте реакція на слово не має самостійного значення, а визначається комплексом подразнень, до складу якого входить і слово.

Протягом першого року життя відбувається активне тренування дітей у вимовлянні спочатку окремих звуків, потім складів, пізніше слів.

Мова дитини починається з того моменту, коли окремі мовні звуки або слова, які вона вимовляє, стають такими ж сигналами безпосередніх подразників, як і слова, що їх вимовляють оточуючі. Це відбувається в кінці першого – на початку другого року життя дитини.

Поведінка дитини 2-3 року життя характеризується яскраво вираженою дослідницькою діяльністю. Дитина тягнеться до кожного предмета, обмацує його, заглядає всередину, пробує підняти, бере в рот. Вона стає здатною вичленювати окремі предмети з оточуючого середовища. Завдяки діям дитини з предметами у неї формується функція узагальнення, а також здатність диференціювати предмети за розмірами, масою, віддаленістю, швидкістю руху тощо.

У цьому ж віці масово формуються різноманітні динамічні стереотипи, які полегшують пристосування дітей до навколишнього світу. Діти хворобливо реагують на порушення цих стереотипів: довго не засинають, якщо їх покласти у новому місці; плачуть, якщо з ними довго затримуються в гостях тощо. Стереотипи, вироблені у цьому віці, зберігають своє значення протягом всього наступного життя людини (харчування, вмивання, одягання тощо).

На другому році життя починається посилений розвиток мови, засвоєння дитиною граматичної будови мови, тобто формування другої сигнальної системи дійсності.

Дата добавления: 2013-12-13