Поняття про електричну дугу

К о н т р о л ь н і з а п и т а н н я

1. Що таке внутрішня перенапруга?

2. Що таке зовнішня перенапруга?

3. У чому полягає небезпека перенапруги для електричного обладнання?

4. Якими засобами захищають обладнання від комутаційних та наведених атмосферних перенапруг?

5. Що таке іскровий проміжок і де його використовують?

6. Будова і принцип роботи трубчатого розрядника.

7. За якими параметрами виконується вибір трубчастих розрядників?

8. Будова і принцип роботи вентильного розрядника.

9. Будова і принцип роботи обмежувача перенапруги?

10. За якими параметрами здійснюється вибір вентильних розрядників та обмежувачів перенапруги?

11. Як здійснюється грозовий захист сільських трансформаторних підстанцій?

12. Як здійснюється захист від атмосферних перенапруг сільських електричних мереж напругою до 1000 В?

При розмиканні електричного кола густина струму в місці контакту різко збільшується внаслідок швидкого зменшення площі стикання контактів (збільшується перехідний опір), що в свою чергу спричиняє місцеве перегрівання, а висока температура, відповідно, спричиняє термічну емісію електронів з металу контактів. Крім цього, у момент розривання кола між контактами швидко встановлюється напруга мережі і виникає потужне електричне поле із великою напруженістю, що може призвести до появи електричної дуги. Електрична дуга з’являється якщо напруга в місці розривання кола більша ніж 10…20 В, а струм перевищує 100 мА.

Під дією високої температури молекули і атоми середовища, в якому горить дуга, розпадаються на електрони і позитивні іони. Іонізоване середовище (плазма) характеризується високою провідністю, завдяки чому підтримується горіння дуги. Провідність плазми наближається до провідності металів.

Одночасно із процесом іонізації відбувається деіонізація газу. Теплота відводиться в навколишнє середовище, а електрони і позитивні іони, зустрічаючись, з’єднуються в нейтральні (за зарядом) молекули і атоми. Якщо деіонізація протікає інтенсивніше, ніж іонізація, то електрична дуга гасне і, навпаки, якщо іонізація інтенсивніша ніж деіонізація, то дуга горітиме необмежено довго.

Розрізняють три стадії горіння дуги:

– запалювання дуги (внаслідок ударної іонізації запалюється дуга, інтенсивність іонізації перевищує інтенсивність деіонізації;

– стійке горіння дуги (інтенсивність іонізації і деіонізації рівні);

– згасання дуги (інтенсивність деіонізації вище ніж іонізації).

Температура електричної дуги може досягати декількох тисяч градусів (до 10000…15000 ⁰С). При напрузі 110 кВ і вище довжина дуги може досягати декількох метрів. Електрична дуга представляє значну небезпеку, тому її необхідно якнайшвидше загасити для обмеження можливих руйнувань елементів електричних апаратів.

Процеси гасіння дуги, як і її горіння, різні при постійному і при змінному струмі. При змінному струмі дуга загоряється і гасне із заданою частотою.

Дугу можна погасити при збільшенні відстані між контактами (збільшення довжини дуги). При певній довжині дуги, більшій за критичну, кількість теплоти, що відбирається від дуги, буде більшою ніж кількість теплоти, що в ній виділяється – дуга гасне.

Електричну дугу в колах змінного струму гасити простіше, ніж у колах постійного струму. Струм промислової частоти (50 Гц) 100 раз за секунду проходить через нульове значення. При нульовому значенні струму енергія в електричній дузі не виділяється. Якщо відібрати від дуги достатню кількість теплоти, то можна досягти такої деіонізації міжконтактного проміжку, при якій розірветься коло електричного струму і дуга погасне.

Гасіння дуги змінного струму можна поділити на дві категорії: гасіння відкритої електричної дуги і гасіння дуги в дугогасильних пристроях.

Умови гасіння відкритої електричної дуги змінного струму аналогічні умовам гасіння дуги постійного струму. В момент переходу через нульове значення відкрита дуга може погаснути. Для цього контакти розміщують так, щоб електродинамічні сили і рухомі потоки нагрітого повітря розтягували дугу. Гасіння відкритої дуги застосовують при відносно невеликій напрузі і струмах. Гасіння такої дуги забезпечується лише тоді, коли її довжина буде не меншою від деякого критичного значення.

При U > 1000 В, навіть при порівняно невеликих струмах, гасіння відкритої дуги утруднюється і для цього використовують спеціальні дугогасильні пристрої різних типів.

Гасіння дуги в металевих гратках. Дуга подрібнюється, затягується в металеві гратки під дією електромагнітного поля, та охолоджується (рисунок 11.4, а). Застосовують в автоматичних вимикачах та контакторах напругою до 1000 В.

			в		г

Рисунок 11.4 – Способи гасіння електричної дуги

Гасіння дуги у вузьких щілинах із дугогасильного матеріалу. Інтенсивне охолодження дуги стінками вузької камери (рисунок 11.4, б). Для підсилення ефекту гасіння може застосовуватися магнітне поле, яке створюється за рахунок котушки підключеної послідовно із контактами. Застосовують у вимикачах навантаження ВН-16, ВН-17.

Гасіння дуги під високим тиском. Високий тиск виникає від горіння самої дуги в щільно закритих камерах, із ростом тиску знижується іонізація газу і зростає його теплопровідність, що сприяє гасінню дуги. Застосовують в плавких запобіжниках напругою до і вище 1000 В.

Гасіння дуги в маслі. Під дією високої температури масло в зоні дуги розкладається і утворюється газовий пузир, основним компонентом є водень і пари масла які гасять дугу. Інтенсивність гасіння дуги підвищується також за рахунок зростання тиску всередині газового пузиря.

Чим ближче масло до дуги і чим вище швидкість його руху тим швидше гаситься дуга. Цього досягають в спеціальних дугогасних камерах. Застосовують в масляних високовольтних вимикачах (багато- та малооб’ємних).

За принципом дії розрізняють три групи камер:

– із автодуттям (за рахунок взаємодії дуги і масла), камери із поздовжнім (рисунок 10.4, д) та поперечним (рисунок 9.4, е) дуттям;

– із примусовим дуттям (використання гідравлічних нагнітаючих пристроїв);

– із магнітним гасінням в маслі.

Гасіння дуги в дугогасильній камері. Камера із гетинаксу, фібри або вініпласту при підвищенні температури розкладається і виділяє газ який не підтримує горіння дуги.

Гасіння дуги стисненим повітрям. Потоком стисненого повітря обдувається дуга вздовж (рисунок 11.4, в) або поперек (рисунок 11.4, г). Застосовують у повітряних високовольтних вимикачах.

Гасіння дуги в елегазі. Елегаз має вищу електричну міцність у порівнянні із повітрям (6…9 МВ/м). Навіть при атмосферному тиску в елегазі дуга швидко гасне. Застосовують в елегазових високовольтних вимикачах.

Гасіння дуги у вакуумі. В глибокому вакуумі (» 10^-4 Па) дуга гасне при першому переході струму через нуль при порівняно незначних відстанях між контактами (5…15 мм). Застосовують у високовольтних вакуумних вимикачах сучасних серій.

Звичайно ці методи гасіння дуги застосовують поєднуючи їх.

У більшості сучасних конструкцій дугогасильних пристроїв вдається необхідну для гасіння дуги деіонізацію досягти при одному переході змінного струму через нульове значення.

3 Шини розподільних пристроїв

В розподільних пристроях напругою вище 1000 В використовують круглі, прямокутні та коробчасті шини, виготовлені із міді, алюмінію або сталі. Здебільшого застосовують алюмінієві шини.

У відкритих розподільчих пристроях (ВРП) шини виконують багатодротовими сталеалюмінієвими проводами, а в закритих розподільчих пристроях (ЗРП) – плоскими алюмінієвими або мідними прямокутного перерізу.

В залежності від сили струму шини збирають по одній, дві, три стрічки в одному пакеті по фазі. Для кращого охолодження шин між стрічками в пакеті зазор приймають рівним товщині стрічки.

Коробчасті перерізи шин застосовують при струмах, які перевищують 3000 А.

Шини фази А (L1) фарбують в жовтий колір, фази В (L2) – в зелений, фази С (L3) – в червоний.

Якщо шини мають значну довжину, то їх окремі ділянки з’єднують гнучкими перемичками – компенсаторами (рухомий нероз’ємний контакт).

Дата добавления: 2013-12-13