Лекція № 11

Рис. 2. Схема расчетов по налогу на добавленную стоимость

В качестве объекта анализа выберем предприятие А. В приве­денной схеме предприятие А в ходе осуществления финансово-хозяйственной деятельности «сталкивается» с НДС дважды:

• при приобретении товарно-материальных ценностей (НДС 1 —«НДС уплаченный»), например основных средств, нематериальных активов, материалов, работ, услуг и др.;

• при продаже готовой продукции (работ, услуг) (НДС 2 —«НДС полученный»).

НДС 1, уплаченный предприятием А поставщику товарно-ма­териальных ценностей (работ, услуг), возлагается на поставщика.

При этом НДС 1, уплаченный при приобретении товаров (работ, услуг), используемых для производства продукции (работ, услуг), при соблюдении условий, установленных налоговым законодатель­ством, возмещается предприятию А из бюджета, так как в случае производственного характера потребления этих ценностей пред­приятие А не является их конечным потребителем, который несет бремя уплаты косвенных налогов.

НДС 2, полученный в составе выручки от покупателя, пере­числяется в бюджет предприятием А.

Так как на предприятии А возникают два встречных потока НДС (с одной стороны, НДС 1, подлежащий возмещению из бюд­жета, с другой — НДС 2, подлежащий перечислению в бюджет), то сумму налога, которую необходимо внести в бюджет, определяют как разницу между суммами налога, полученными от покупателей за реализованные им товары (работы, услуги), и суммами налога, уплаченными при приобретении тех товарно-материальных цен­ностей (работ, услуг), которые оприходованы и оплачены в отчет­ном периоде и будут использованы в производственных целях.

Учет расчетов с бюджетом по НДС ведется на активно-пассив­ном счете 68 «Расчеты по налогам и сборам», по дебету которого отражаются суммы налога, подлежащие возмещению из бюджета (НДС 1), т.е. дебиторская задолженность бюджета перед предпри­ятием, а по кредиту — суммы налога, подлежащие перечислению в бюджет (НДС 2), т.е. кредиторская задолженность предприятия перед бюджетом.

Однако специфика действующего налогового законодательства, устанавливающего регламент расчетов предприятия с бюджетом по НДС, усложняет схему бухгалтерского учета и требует наряду с использованием счета 68 «Расчеты по налогам и сборам» примене­ния счетов 19 «НДС по приобретенным ценностям» (для НДС 1) и 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами» (для НДС 2).

Действующее налоговое законодательство предусматривает возможность возмещения из бюджета НДС уплаченного (НДС 1) только при условии одновременного выполнения ряда условий, которые несколько различаются применительно к различным объектам бухгалтерского учета, однако в общем случае могут быть сведены к следующему перечню:

• приобретенные ресурсы должны быть оприходованы (для основных средств и нематериальных активов — приняты к бухгал­терскому учету в виде соответствующих объектов бухгалтерского учета, а не объектов капитальных вложений);

• приобретенные ресурсы должны быть оплачены их постав­щику;

• приобретенные ресурсы должны использоваться в производ­ственных целях;

• должен быть в наличии комплект правильно оформлены первичных документов, в частности счет-фактура по расчетам по НДС установленного образца.

Таким образом, до момента выполнения установленных усло­вий возмещения НДС из бюджета организация не может отражать в бухгалтерском учете дебиторскую задолженность бюджета по воз­мещению налога и поэтому НДС уплаченный (НДС 1) отражается не сразу по дебету счета 68 «Расчеты по налогам и сборам», а пер­воначально учитывается по дебету счета 19 «НДС по приобретен­ным ценностям», как бы характеризуя объем НДС, который по­тенциально может быть возмещен из бюджета при условии выпол­нения организацией требований налогового законодательства.

После выполнения фирмой А совокупности всех установлен­ных налоговым законодательством требований возмещения НДС из бюджета сумма НДС списывается с кредита счета 19 «НДС по приобретенным ценностям» в дебет счета 68 «Расчеты по налогам и сборам», отражая тем самым дебиторскую задолженность бюд­жета перед организацией по возмещению НДС.

Сходная ситуация возникает и с НДС полученным (НДС 2). Действующее налоговое законодательство в настоящее время разрешает применять два варианта определения момента возникно­вения обязательства перед бюджетом по перечислению НДС, по­лученного от покупателей:

• в момент выставления счета покупателю за отгруженную продукцию (условное название способа — «по отгрузке»);

• в момент поступления от покупателя денежных средств за отгруженную продукцию на расчетный счет или в кассу продавца (условное название способа — «по оплате»).

Организация выбирает один из разрешенных способов опре­деления обязательств перед бюджетом по НДС полученному, за­крепляет его в учетной политике для целей налогообложения и при­меняет в течение всего отчетного периода.

При работе «по отгрузке» обязанность предприятия по уплате НДС полученного (НДС 2) в бюджет возникает в момент отгрузки готовой продукции покупателю, т.е. в момент перехода права соб­ственности на продаваемую продукцию в соответствии с заклю­ченным договором. В этой ситуации независимо оттого, получил продавец деньги от покупателя за отгруженную продукцию или нет, продавец обязан перечислить в бюджет сумму НДС 2. Так как кредиторская задолженность фирмы перед бюджетом по уплате НДС 2 возникает в момент отгрузки продукции, то такое обязательство сразу отражается по кредиту счета 68 «Расчеты по налогам и сборам».

Второй вариант «по оплате» учитывает тот факт, что у продавца может не быть достаточного количества оборотных средств для того, чтобы перечислить в бюджет НДС 2, не получив от покупа­теля денег в оплату отгруженной ему продукции. В этой ситуации, несмотря на тот факт, что в соответствии с условиями договора право собственности на готовую продукцию перешло к покупате­лю в момент отгрузки, т.е. реализация продукции состоялась, обя­занность организации-продавца по перечислению в бюджет НДС 2 возникнет только в момент поступления на его расчетный счет денежных средств от покупателя в оплату отгруженной продук­ции. Следовательно, в момент реализации продукции предприя­тие-продавец не должно отражать по кредиту счета 68 «Расчеты по налогам и сборам» кредиторскую задолженность перед бюджетом по перечислению НДС 2.

Однако в момент продажи продукции предприятие-продавец должно исчислить финансовый результат от этой операции, что предполагает исключение из выручки от продажи продукции сум­мы НДС 2. В связи с тем, что предприятие-продавец в этот мо­мент не может использовать для этой цели кредит счета 68 «Расче­ты по налогам и сборам», оно отражает сумму НДС 2 по кредиту счета 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами». После поступления на расчетный счет или в кассу предприятия-продав­ца денежных средств от покупателя в оплату отгруженной продук­ции предприятие-продавец отразит кредиторскую задолженность перед бюджетом по перечислению НДС 2 по кредиту счета 68 «Рас­четы по налогам и сборам» в корреспонденции с дебетом счета 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами».

Резюмируя вышесказанное, можно сформировать свод типо­вых бухгалтерских проводок по отражению в бухгалтерском учете НДС уплаченного (НДС 1) и НДС полученного (НДС 2) приме­нительно к предприятию, выступающему и покупателем, и про­давцом (табл. 2).

Однако в деятельности предприятия могут встречаться и дру­гие ситуации, связанные с исчислением обязательств по НДС. Рас­смотрим некоторые из них.

Ситуация первая. Производство продукции (работ, услуг), выручка от реализации которой облагается НДС по ставке 0% или не облагается НДС.

Таблица 2

№ п/п	Содержание операции	Сумма	Корреспондирующие счета
Дебет	Кредит
	Оприходовано основное средство, полученное от поставщика (цена постав­щика + НДС 1). Счет поставщика не оплачен	Цена НДС1	08 «Вложения во внеоборотные активы» (цена) 19 «НДС по при­обретенным ценностям» (НДС1)	60 «Расчеты с поставщиками и подрядчиками» (цена + НДС 1)
	Оплачен счет поставщика основного средства	Цена + + НДС 1	60 «Расчеты с поставщиками и подрядчиками»	51 «Расчетные счета»
	Основное средство вве­дено в эксплуатацию	Цена	01 «Основные средства»	08 «Вложения во внеоборотные активы»
	Возмещен из бюджета НДС, уплаченный поставщику основного средства, принятого к бухгалтерскому учету и используемого для производственных целей	НДС1	68 «Расчеты по налогам и сбо­рам»	19 «НДС по при­обретенным ценностям»
	Отгружена покупателю готовая продукция и выс­тавлен счет на ее оплату. Покупателем счет не оплачен	Цена + + НДС2	62 «Расчеты с покупателями и заказчиками»	90 «Продажи», субсчет «Выруч­ка от продаж»
	Начислен НДС с выручки от продажи продукции (при исчислении обяза­тельств перед бюджетом по НДС «по оплате»)	НДС 2	90 «Продажи», субсчет 3 «НДС»	76 «Расчеты с разными деби­торами и кре­диторами»
	На расчетный счет зачис­лены денежные средства, поступившие от покупате­ля в счет оплаты ранее от­груженной ему продукции	Цена + + НДС2	51 «Расчетные счета»	62 «Расчеты с покупателями и заказчиками»
	Отражена задолженность перед бюджетом по пере­числению НДС, получен­ного от покупателя гото­вой продукции	НДС 2	76 «Расчеты с разными деби­торами и креди­торами»	68 «Расчеты по налогам и сбо­рам»
	Перечислен в бюджет причитающийся к уплате НДС	НДС 2 --НДС1	68 «Расчеты по налогам и сборам»	51 «Расчетные счета»

При применении варианта «по отгрузке» вместо счета 76 в этой про­водке был бы использован счет 68, что отменило бы необходимость в проводке 8.

В этом случае НДС уплаченный (НДС 1) при приобретении ресурсов, необходимых для производства такой продукции, не воз­мещается из бюджета, а относится на затраты, связанные с произ­водством продукции. Таким образом, НДС уплаченный (НДС 1), отраженный при оприходовании приобретенных ресурсов по де­бету счета 19 «НДС по приобретенным ценностям», списывается с кредита счета 19 «НДС по приобретенным ценностям» в дебет сче­тов учета затрат на производство (счета: 20 «Основное производ­ство», 25 «Общепроизводственные расходы», 26 «Общехозяйствен­ные расходы»).

Ситуация вторая. Расходование приобретенных ресурсов на не­производственные нужды. В этом случае НДС уплаченный (НДС 1) не возмещается из бюджета, а списывается за счет источников соб­ственных средств. Таким образом, НДС уплаченный (НДС 1), отраженный при оприходовании приобретенных ресурсов по де­бету счета 19 «НДС по приобретенным ценностям», списывается с кредита счета 19 «НДС по приобретенным ценностям» в дебет счета 91 «Прочие доходы и расходы», субсчет 2 «Прочие расходы».

В результате отражения на счетах бухгалтерского учета всех вышеуказанных записей сумма НДС, подлежащая взносу в бюджет, будет равна кредитовому сальдо по счету 68 «Расчеты по на­логам и сборам», субсчет «Расчеты по налогу на добавленную сто­имость». Перечисление НДС в бюджет отражается по дебету счета 68 «Расчеты по налогам и сборам» в корреспонденции с кредитом счета 51 «Расчетный счет».

Превышение суммы дебетового оборота по субсчету «Расчеты по налогу на добавленную стоимость», открытому в развитие счета 68 «Расчеты по налогам и сборам», над суммой его кредитового оборота засчитывается в уплату предстоящих платежей или возме­щается из бюджета за счет общих поступлений этого налога, на основании представленных предприятиями налоговых расчетов.

Тема 11: «Проведення атестації робочих місць потенційно небезпечних об’єктів»

Вс туп.

Закон України «Про охорону праці» регулює комплекс питань, спрямованих на створення безпечних і нешкідливих умов праці. На його основі та усієї системи законодавства України про охорону праці власник за участю професійних спілок розробляє і реалізує комплекс заходів щодо охорони праці з метою запобігання виникненню нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві.

Управління охороною праці являє собою підготовку, прийняття рішень щодо здійснення технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які повинні бути направлені на забезпечення безпеки праці як працюючих, так і збереження навколишнього середовища та здоров’я людей, що живуть в безпосередній близькості від об’єктів підвищеної небезпеки.

Одним із найважливіших елементів цього процесу управління охороною праці є рівень підприємства, в т. ч. атестація робочих місць. Проведення атестації піднімає рівень відповідальності як самого керівника підприємства, так і його структурних підрозділів. Під час проведення цієї важливої ступені виявляються робочі місця з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо поліпшення.

1. Документація при проведенні атестації робочих місць потенційно небезпечних об’єктів

Питання умов праці на робочих місцях та їх атестацію регламентують такі нормативно-правові акти:

ЗАКОНИ УКРАЇНИ:

«Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 року № 229-ІV;

«Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XІΙ;

«Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР;

«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XΙV.

ПОСТАНОВА РАДИ МІНІСТРІВ УРСР «Про Державну експертизу умов праці» від 1 грудня 1990 року № 357.

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:

«Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 року № 442;

«Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 року № 1290;

«Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року № 36;

«Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21 лютого 2001 року № 163;

«Про затвердження переліку робіт із важкими, шкідливими та особливо шкідливими умовами праці у будівництві, на яких встановлюється підвищена оплата праці» від 12 липня 2005 року № 576;

«Про затвердження переліку професійних захворювань» від 8 листопада 2000 року № 1662.

ПОСТАНОВА МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ «Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 вересня 1992 року № 41.

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ, АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ «Про затвердження Інструкції про застосування переліку професійних захворювань» від 29 грудня 2000 року № 374/68/338.

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ І МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ «Про затвердження показників і критеріїв умов праці, за якими надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 28 січня 1998 року № 50/2490.

НАКАЗИ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ:

«Про затвердження Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку» від 30 січня 1998 року № 16;

«Про внесення змін до порядків, затверджених наказом Мінпраці від 30 січня 1998 року № 16» від 4 червня 2003 року № 150;

«Про затвердження Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 23 березня 2001 року № 122;

«Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18 листопада 2005 року № 383;

«Про затвердження Роз’яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» від 21 серпня 2000 року № 205.

НАКАЗИ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ:

«Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 27 грудня 2001 року. № 528;

«Про затвердження Інструкції щодо визначення допустимих термінів роботи працюючих у шкідливих умовах» від 12 грудня 2006 року № 820;

«Про затвердження гігієнічного нормативу «Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних факторів, канцерогенних для людини» від 13 січня 2006 року № 7;

«Про затвердження Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці» від 13 грудня 2004 року № 614.

Роботодавець повинен організувати на своєму підприємстві атестацію робочих місць, якщо його виробництво (техпроцеси, обладнання, сировина, продукція) є потенційним джерелом шкідливих та небезпечних факторів, які можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників (п.1.Порядку №442).

Правовою підставою для проведення таких атестацій служать нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, а також списки виробництв, професій та посад із шкідливими умовами праці (п.1.2 Рекомендацій №41).

Для того щоб з'ясувати, чи потрібно проводити атестацію, підприємство з небезпечним або шкідливим виробництвом вивчає норми охорони та гігієни праці щодо свого виробництва, а також:

• Списки виробництв, професій та посад, що дають право на пільги при отриманні пенсії за віком, затверджені Постановою №36.
• Переліки робіт, на яких встановлюється підвищена оплата праці (наприклад, переліки таких робіт у будівництві, затверджений постановою №576).
• Список виробництв, робіт, професій та посад, робота на яких дає право на додаткову відпустку (Постанова №1290).
• Перелік №4430-87, що містить назви хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується видавати молоко.

Знайшовши в цих документах роботи, фактори, професії, які є на робочих місцях його підприємства, роботодавець проводить атестацію таких місць. Причому атестація повинна проводитися незалежно від того, є роботодавець юридичною особою чи приватним підприємцем.

1. Проведення атестації робочих місць потенційно небезпечних об’єктів.

Специфіка виробництва може бути пов’язана з факторами підвищеної небезпеки, шкідливості і т. д. У таких випадках роботодавець повинен компенсувати працівникові “шкідливість” його роботи, виходячи з норм чинного законодавства, наприклад:

• надати йому додаткову відпустку;
• установити підвищену оплату праці;
• забезпечити видачу спецодягу й засобів індивідуального захисту;
• видавати мило, знешкоджуючі засоби, а також молоко і лікувально-профілактичне харчування;
• організовувати обов’язкові медогляди.

Крім того, “шкідливість” робочого місця забороняє роботодавцеві залучати на таку роботу жінок і неповнолітніх. Що стосується інтересів працівників, то працівник може отримати пенсію за віком на пільгових умовах, якщо доведе, що певний період часу пропрацював у небезпечних і

шкідливих умовах. Виявити шкідливі й небезпечні фактори виробництва, які служать підставою для виконання роботодавцем своїх обов’язків, а працівникам дозволяють претендувати на пільгову пенсію, можна тільки одним шляхом – проводити атестацію робочих місць за умовами праці.

На підприємствах, в організаціях, установах (далі — підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхнє потомство як тепер, так і в майбутньому, проводиться атестація робочих місць за умовами праці.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в сфері реалізації їхніх прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років. Позачергово атестація проводиться в разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу чи його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці професійних спілок, інспекції Держгірпромнагляду.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства (роботодавця).

Атестація робочих місць передбачає:

— встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

— санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

— комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;

— установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

— обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

— визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;

— складання переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

— аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держспоживстандарту і Міністерства охорони здоров’я України за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до Карти умов праці, форма якої затверджена Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров’я України.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівника, професія (посада) якого внесена до затвердженого переліку.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємства, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і № 2, які після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці подаються до Міністерства праці та соціальної політики. Міністерство готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.

Контроль за якістю атестації, правильністю застосування Списків № 1 і № 2 покладено на Державну експертизу умов праці.

Для організації та проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому:

— зазначаються підстава та завдання атестації;

— затверджуються склад, голова, секретар постійнодіючої атестаційної комісії,

визначаються її повноваження; за необхідністю визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

— установлюються графіки і терміни проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

— визначається взаємодія із заінтересованими державними органами і громадськими організаціями (підрозділами експертизи умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

— визначаються комплексні проектні, науково-дослідні, експертні організації для науково-технічної оцінки умов праці та участі в розробленні заходів щодо усунення чи зменшення впливу шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується ввести головних спеціалістів, працівників кадрової служби, служби охорони праці, відділу праці та зарплати, служби охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій.

Атестаційна комісія:

— здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах, формує необхідну правову і довідкову базу та організовує її вивчення;

— визначає та залучає в установленому порядку необхідні для виконання спеціальних робіт організації;

— організовує виготовлення для кожного підрозділу планів розташування обладнання та їх експлікацію, визначає межі робочих місць (робочих зон), проводить їх нумерацію;

— складає перелік робочих місць, які підлягають атестації;

— порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали з передбаченими в проектній і технологічній документації;

— визначає обсяги необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує їх дослідження;

— прогнозує та виявляє виникнення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

— установлює за Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі виявленого відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до фактично виконуваної роботи;

— складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце чи групу аналогічних місць;

— проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;

— уточнює чинні пільги та компенсації і вносить пропозиції на їх встановлення залежно від умов праці; визначає витрати на ці цілі;

— організовує розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

У ході вивчення факторів визначаються:

— характерні для кожного робочого місця виробничі фактори, що підлягають лабораторним дослідженням;

— нормативні значення параметрів факторів виробничого середовища і трудового процесу;

— фактичне значення факторів шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи в характерних (типових) виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного та індивідуального захисту. Приклади і обладнання для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам, бути повіреними у визначені строки.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими відповідними стандартами чи затвердженими МОЗ України, і заносяться в Карту умов праці.

Визначається тривалість дії (процент від тривалості зміни) виробничого фактора.

Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних замірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативами (регламентованими). Шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем. Ступінь шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу тільки третього класу визначається за критеріями.

Оцінка умов праці за наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найвищим класом або ступенем.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

— відповідності технологічного процесу, будівель і споруд — проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

— технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічної оснастки, інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їх технічного стану, забезпеченості робочого місця необхідними підйомно-транспортними засобами);

— відповідність технологічного процесу, обладнання, оснастки, інструменту, засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;

— впливу технологічного процесу на інші робочі місця.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

— раціональність планування (відповідність площі, зайнятої робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснастки), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

— забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки і встановленим нормам;

- організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного з видів умов праці:

— з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

— зі шкідливими і важкими умовами праці;

— зі шкідливими умовами праці.

З результатами атестації робочого місця ознайомлюються зайняті на ньому працівники. За результатами атестації визначаються невідкладні заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, які не потребують для їх розроблення та впровадження залучення сторонніх організацій і фахівців.

За результатами атестації складаються переліки:

— робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

— робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких пропонується встановити пільги та компенсації за рахунок підприємства;

— робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Матеріали атестацій робочих місць є документами суворої звітності і мають зберігатися на підприємстві протягом 50 років.

Якщо атестація не проводилася, але підприємство несе затрати на виплату компенсацій і надання гарантій працівникам (додаткові відпустки, підвищена оплата праці, спецодяг і т.д.) при перевірці можуть виникнути питання з приводу правомірності таких виплат, а також проблеми з оподаткуванням таких виплат.

Якщо підприємство не проведе атестацію і не надаватиме працівникам належні гарантії та виплачуватиме компенсації, то кожний працівник, що працює в шкідливих умовах може звернутися до суду і вимагати відшкодування матеріального і морального збитку. У такому разі не проведення атестації не тільки не врятує роботодавця від відповідальності, але навпаки стане доказом його провини.

Непроведення атестації робочих місць є порушенням законодавства про охорону праці, зокрема Постанови №442. Порушник - керівник підприємства може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу від 2 до 5 НМДГ (ч.2 ст.41 КУпАП).

Дата добавления: 2013-12-13