Облік вимог безпеки і екологічності при постановці нової продукції на виробництво

ГОСТ 15.001—88* “Системи розробки і постановки продукції на виробництво. Продукція виробничо-технічного призначення” встановлює спеціальний порядок постановки нової продукції на виробництво, що дозволяє забезпечити виконання всіх діючих вимог безпеки і екологічності. У технічне завдання не допускається включати вимоги, які суперечать вимогам стандартів і нормативних документів органів нагляду за безпекою, охороною здоров'я і природи.

Згідно цьому стандарту в процесі розробки документації перевірка нових технічних рішень, що забезпечують досягнення нових споживчих властивостей продукції, повинна здійснюватися при лабораторних, стендових і інших дослідницьких випробуваннях моделей, макетів, натурних складових частин виробів і експериментальних зразків продукції в цілому в умовах, як правило, що імітують реальні умови експлуатації.

Дослідні зразки (досвідчену партію) або одиничну продукцію (головний зразок) піддають приймальним випробуванням відповідно до діючих стандартів або типових програм і методик випробувань, що відносяться до даного виду (групі) продукції. При їх відсутності або недостатньої повноті випробування проводять за програмою і методикою, підготовленою розробником і узгодженою із замовником або схваленою приймальною комісією.

У приймальних випробуваннях, незалежно від місця їх проведення, має право взяти участь виготівник і органи, що здійснюють нагляд за безпекою, охороною здоров'я і природи, які повинні бути завчасно інформовані про майбутні випробування.

Оцінку виконаної розробки і ухвалення рішення про виробництво і (або) застосування продукції (або одиничної продукції) проводить приймальна комісія, до складу якої входять представники замовника (основного споживача), розробника, виготівника. При необхідності до роботи комісії можуть бути привернуті експерти сторонніх організацій, а також органи, що здійснюють нагляд за безпекою, охороною здоров'я і природи.

Для виключення експлуатації устаткування, не відповідного вимогам безпеки, проводиться відповідна перевірка устаткування, як перед його первинним задіюванням, так і в, процесі експлуатації. Стосовно устаткування підвищеної небезпеки проводяться спеціальні огляди і випробування. Під час вступу нового устаткування і машин на підприємство вони проходять вхідну експертизу на відповідність вимогам без небезпеки. Вона проводиться відділом головного механіка (головним механіком) із залученням механіка того підрозділу (цехи), де його планують використовувати. У разі енергетичних систем в перевірці беруть участь також головний енергетик і енергетик вказаного вище підрозділу. У випадку, якщо устаткування не відповідає вимогам, що пред'являються, воно не допускається до використання, при цьому складається рекламація в адресу заводу-виготівника.

Щорічно відділ головного механіка перевіряє стан всього парку верстатів, машин і агрегатів цехи (у тому числі і за показниками безпеки), за наслідками яких складають плани ремонтів і модернізації.

При першому пуску або у разі зміни режиму компресорної установки, а також при пуску після капітального ремонту або іншої тривалої зупинки визначають її характеристики і порівнюють їх з характеристиками, що додаються до паспорта машини і заводської інструкції. При необхідності проводиться відповідне регулювання по інструкції заводу-виготівника. Крім того, необхідно періодично знімати індикаторні діаграми з компресорних і силових циліндрів. Вказаний контроль проводять майстер, черговий інженер або технік. Гідравлічному випробуванню підлягають всі судини під тиском після їх виготовлення.

Знов встановлені вантажопідйомні машини до пуску в роботу повинні бути піддані повному технічному огляду. Вантажопідйомні крани, що знаходяться в роботі, повинні піддаватися періодичному технічному огляду: частковому — не рідше за один раз на 12 місяців; повному —не рідше за одне разу в три роки за винятком рідко використовуваних (використовуваних тільки при ремонті устаткування), які повинні піддаватися повному технічному огляду не рідше, ніж через кожні п'ять років.

Можливо позачерговий повний технічний огляд вантажопідйомного крана. Одне повинне проводитися після монтажу, викликаного установкою вантажопідйомної машини на нове місце, реконструкції вантажопідйомної машини і в деяких інших випадках.

Технічний огляд вантажопідйомної машини проводиться підприємством-власником, покладається на інженерно-технічного працівника по нагляду за вантажопідйомними машинами і проводиться за участю особи, відповідальної за справний їх стан. При повному технічному огляді вантажопідйомна машина повинна піддаватися огляду, статичному і динамічному випробуванням. При частковому технічному огляді статичне і динамічне випробування вантажопідйомної машини не проводять.

При технічному огляді вантажопідйомної машини повинні бути оглянуті і перевірені в роботі її механізми і електроустаткування, прилади безпеки, гальма і апарати управління, а також перевірені освітлення, сигналізація і габаритні розміри. Крім того, при технічному огляді вантажопідйомної машини повинні бути перевірені стан її металоконструкцій і зварних (заклепувальних) з'єднань, а також кабіни, драбин, майданчиків і огорож; крюка, деталей його підвіски; канатів і їх кріплення; стани блоків, осей і деталей їх кріплення, а також елементів підвіски стріли у стріловидних кранів; заземлення електричного крана з визначенням опору розтіканню струму; відповідність маси противаг і т.д.

Технічний огляд ліфтів слід проводити після монтажу ліфта і реєстрації його в інспекції Держміськтехнагляду, а також періодично, один раз в 12 місяців. Крім того, проводять частковий технічний огляд ліфта при заміні канатів кабіни і противаги, електродвигуна на двигун з іншими параметрами; капітальному ремонті лебідки, гальма або їх заміні; заміні ловців, обмежувача швидкості і (або) гідравлічного буфера (за наслідками випробувань відповідного вузла). Частковий технічний огляд без проведення статичних і динамічних випробувань виконують також при внесенні змін в електричну схему управління або при заміні електричної проводки ланцюга управління; при зміні конструкції кінцевого вимикача, дверних контактів, автоматичних замків, поверхових перемикачів або центрального поверхового апарату.

Технічний огляд ліфтів проводить інспектор Держміськтехнагляду або представники спеціалізованої обслуговуючої організації у присутності представників адміністрації підприємства, якому належить ліфт, і особи, відповідальної за справний стан і безпечну роботу ліфта.

При статичних випробуваннях ліфтів перевіряють міцність механізмів ліфта, кабіни, канатів, їх кріплення, дію гальм, відсутність прослизання канатів в струмках канатоведучого шківа, надійність електричного гальмування без механічного гальма. Статичні випробування здійснюють при нижньому положенні кабіни протягом 10 мін при навантаженнях, на 50 % що перевищують номінальну вантажопідйомність ліфта при випробуваннях малих вантажних або вантажних ліфтів без провідника, забезпечених лебідкою барабанного типа; на 100 % що перевищують номінальну вантажопідйомність при випробуваннях ліфтів всіх інших типів.

При динамічних випробуваннях кабіну ліфта навантажують силою, на 100 % що перевищує номінальну вантажопідйомність, перевіряючи при цьому дію механічного устаткування, гальма, ловців і буферів.

Випробування газопроводів на міцність і щільність проводиться згідно Правилам безпеки в газовому господарстві. Величина тиску при випробуваннях і їх тривалість регламентуються вказаними Правилами залежно від виду газопроводів з урахуванням значення робочого тиску.

Системи опалювання випробовують щорічно перед пуском в експлуатацію. Вимоги по випробуваннях напірних водопроводів визначені СНіП 2.04.02—84.

Попереджувальний санітарний нагляд за системами вентиляції промислових підприємств проводиться згідно методичним вказівкам Мінохоронздоров'я СРСР № 4425—87 при: проектуванні, будівництві, реконструкції або зміні профілю і технології виробництва на підприємствах, в цехах, на ділянках; введенні в експлуатацію знов змонтованих і реконструйованих систем вентиляції; введенні в експлуатацію нових типів технологічного устаткування, нових технологічних процесів і нових токсичних хімічних речовин.

Нові або реконструйовані вентиляційні системи промислових підприємств приймає в експлуатацію в установленому порядку спеціальна комісія, в яку включається представник санітарно-епідеміологічної служби. Поточний санітарний нагляд за системами вентиляції діючих промислових підприємств здійснюють у вигляді вибіркового контролю: стани повітряного середовища в робочій зоні (або на постійних робочих місцях) і в місцях розташування повітрозабірних пристроїв, а також стану і режиму експлуатації вентиляційних систем.

Періодичність вибіркового контролю визначає санітарний лікар, виходячи із ступеня можливої шкідливої дії виробничого повітряного середовища на даному підприємстві на організм тих, що працюють, з особливостей технологічного процесу і характеру виробничого устаткування, а також на основі аналізу професійної захворюваності на даному підприємстві. Звичайно контроль проводиться в наступні терміни: у приміщеннях, де можливо виділення шкідливих речовин 1 і 2-го класу небезпеки —один разів на місяць; систем місцевої витяжної і місцевої припливної вентиляції — 1 раз в підсистем загальнообмінної механічної і природної вентиляції — 1 раз на 3 роки.

Важливе місце в підвищенні безпеки і екологічності машин і установок займає функціональна діагностика. Вона заснована на поточному контролі функціонування технічної системи. З цією метою фіксують показання контрольно-вимірювальних приладів, реєструючих зміну робочих параметрів. Одним з методів функціональної діагностики є виброакустический метод. Акустична і вібраційна діагностика проводиться безпосередньо на етапі експлуатації устаткування. Виходячи з наявності в спектрах шуму і вібрацій характерних складових, визначають дефектні елементи машин, виявляють виникнення аварійних режимів (кавітації в насосах, вібрацій металоріжучих верстатів і електродвигунів і т. п.).

З інших методів функціональної діагностики відзначається метод визначення і аналізу індикаторних діаграм, широко використовуваних стосовно компресорів і холодильної техніки (виявлення дефектів клапанів, перетечек і т. п.).

В ДБН А.2.2-3-2004 (Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва) регламентується, що проектна документація повинна підлягати до її затвердження обов'язковій комплексній державній експертизі згідно з законодавством незалежно від джерел фінансування будівництва. Комплексна державна експертиза проводиться службами Укрінвестекспертизи як відповідальним виконавцем із залученням представників органів державного нагляду з питань санітарно-епіде­міологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, охорони праці та енергозбереження. По об'єктах, які становлять ядерну та радіаційну небезпеку, крім зазначених видів експертизи, про­водиться державна експертиза ядерної та радіаційної безпеки.

Окремі проекти будівництва залежно від їх змісту та обсягу згідно з законодавством можуть не підлягати комплексній державній експертизі. Перелік об'єктів, затвердження проектів яких не потребує висновку комплексної державної експертизи, визначається Держбудом України.

Організації (служби, підрозділи), що виконували державну експертизу і видавали рекомендації, несуть відповідальність за експертні висновки, на підставі яких інвестор (замовник) приймає своє рішення про затвердження проектної документації.

Відповідно до зауважень комплексної державної експертизи, які пов'язані з порушенням законодавства і нормативних вимог, замовник і проектна організація зобов'язані внести зміни і доповнення в проектну документацію.

Подання проектної документації на погодження, експертизу та затвердження є обов'язком замовника.

Висновок:

Таким чином, як складова позитивної атестації робочого місця є безпека обладнання, що експлуатується, та безпека виробничих процесів, які забезпечуються тому числі і за рахунок відображення вимог безпеки праці та охорони праці у технологічних документах (відповідно до ГОСТ 3.1120—83 «Общие правила отражения й оформлення требований безопасности труда в технологической документации та в системі стандартів безпеки праці (ССБП).

Також необхідні своєчасні проведення планово-попереджувальних ремонтів, випробувань, удосконалення систем огороджувальних та запобіжних засобів і.т.п.

Література:

1. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. - Львів: Афіша, 2004.- 316 с.

1. Керб Л. П. К 36 Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 215 с.

2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. – К.: Каравела, 2005. – 392с.

3. Методи гігієнічних досліджень. http://www.hygiene-science.com/metody-gigienicheskikh-issledovaniy.html

4. Експертиза і контроль екологічності і безпеки. http://lib.mdpu.org.ua/e-book/obzhd/content.files/page0027.htm

5. Гогіташвілі Г.Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В.М..Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами.— К., 2007. — 367 с.

6. ДБН А.2.2-3-2004. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. Затверджені Наказом Держбуду України від 20 січня 2004 р. № 8.

7. Постанова Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41 «Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Дата добавления: 2013-12-13