Тактика епохи рабовласницького ладу

Перше навчальне питання: "Значення тактики в підготовці офіцерів і навчанні військ. Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і підготовки офіцерів".

ВСТУП

Наше нове мислення значно розширило можливість забезпечувати безпеку країни політичними засобами. Однак поки світ мілітаризований і грозить збройними конфліктами, не знята військова небезпека - нам потрібна справжня обороноздатність.

Рішення цієї задачі припускає проведення великого комплексу заходів щодо технічного оснащення ЗС, навчанню командирів, штабів і військ, а також безупинному удосконалюванню військового мистецтва. Світ без воєн і зброї - такий ідеал існування держав, який визначає нині генеральний курс країни в міжнародних справах. Виходячи з цього наша військова доктрина носить сугубо оборонний характер. Це значить, що ми не почнемо воєнних дій першими, якщо не піддамося збройному нападу. Якщо ж агресор розв'яже війну, то ми змушені будемо із самого її початку відбити вторгнення і лише після цього перейти в рішучий наступ. Звідси і вимога Міністра оборони до теорії оборонного бою і підготовки військ: вести наступ різними способами.

Нинішній період у житті Збройних Сил України - це період практичних справ, напруженої повсякденної роботи. Щоб справитися з усіма задачами необхідно перейти на якісно нові параметри, а саме: виробити сучасні вимоги до якості бойової техніки і зброї, воєнно-професіональним, морально-політичним і психологічним якостям особового складу, шукати ефективні шляхи навчання і виховання, розробити оптимальну організаційну структуру армії і флоту, дислокацію військ і методи підтримки їхньої бойової готовності, а нині ще й обґрунтування головних напрямків військових реформ.

В умову вищих військово-навчальних закладів головне полягає в тому, щоб забезпечувати реальне просування вперед у поліпшенні навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності і якості в практичній спрямованості в підготовці студентів.

Воєнна наука - це система знань про характер, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій.

Воєнне мистецтво як наукова теорія розподіляється на три складові частини:

- стратегію;

- оперативне мистецтво;

- тактику.

Такий розподіл обумовлений специфічними особливостями ведення збройної боротьби різних масштабів. Він дозволяє кожній частині воєнного мистецтва конкретно та цілеспрямовано досліджувати область явищ, які відносяться до її предмету.

Стратегія - складова частина військового мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних Сил до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.

Оперативне мистецтво - складова частина військового мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки та ведення сумісних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями видів Збройних Сил. Оперативне мистецтво займає проміжне положення між стратегією і тактикою. Оперативне мистецтво визначає завдання і напрямки розвитку тактики.

Тактика - складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки й ведення бою з'єднаннями, частинами (кораблями) і підрозділами різних видів збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ на суші, у повітрі й на морі. Тактика охоплює вивчення, розробку, підготовку й ведення всіх видів бойових дій: оборони, наступу, зустрічного бою, перегрупувань тощо.

Теорія тактики вивчає закономірності, характер, способи підготовки, ведення бою з'єднаннями, частинами, підрозділами та погляди військових фахівців інших держав на ці питання. Вона розробляє теоретико - фундаментальні положення основ підготовки та ведення бою, тактичні вимоги до озброєння й військової техніки, організації з’єднань, частин і підрозділів, облаштування театру військових дій, у межах якого здійснюється підготовка до ведення бою.

Практика тактики включає підготовку та ведення бою.

Теорія та практика підготовки й ведення бою ґрунтується на:

v розвитку озброєння й техніки;

v досвіді ведення бою чи бойових дій з’єднаннями, частинами та підрозділами у ході воєнних дій;

v досвіді бойової підготовки, особливо в ході маневрів і тактичних навчань;

v принципах ведення бою;

v завданнях оперативного мистецтва.

Структура тактики складається із:

v загальної тактики;

v тактики родів військ;

v тактики спеціальних військ;

v тактики з’'єднань, частин і підрозділів інших військових формувань.

Загальна тактика охоплює теорію та практику підготовки й ведення загальновійськового бою з'єднаннями, частинами та підрозділами.

Тактика родів військ, спеціальних військ та інших військових формувань охоплюєтеорію й практику виконання завдань частинами та підрозділами родів військ, спеціальних військ та інших формувань.

Вона включає:

v тактику родів Сухопутних військ - механізованих, танкових, аеромобільних, ракетних, артилерії;

v тактику армійської авіації, військ протиповітряної оборони;

v тактику авіації і військ Повітряних сил - бомбардувальної, винищувальної, штурмової, розвідувальної, транспортної авіації, зенітно-ракетних, радіотехнічних військ;

v тактику родів військ (сил) Військово-Морських сил - надводних і підводних сил, морської авіації, берегових ракетних військ, військ берегової оборони, морської піхоти.

Під впливом зміни способів ведення воєнних дій, що зумовлені прийняттям на озброєння військ (сил) нових видів зброї й засобів ураження, взаємозв’язок і взаємозалежність між стратегією, оперативним мистецтвом і тактикою стають більш багатогранними й динамічними.

Основні завдання тактики:

v вивчення закономірностей, характеру й змісту бою, розробка способів його підготовки й ведення;

v визначення найефективніших способів застосування в бою засобів ураження й захисту;

v дослідження бойових властивостей і можливостей підрозділів, частин, з’єднань, визначення їх завдань і бойових порядків при веденні бойових дій і методів організації взаємодії між ними;

v вивчення ролі вогню, ударів і маневру в бою;

v розробка рекомендацій з управління військами (силами), їх бойового, спеціального й тилового забезпечення; вивчення сил і засобів противника та його прийомів ведення бою.

Кожний вид збройних сил, рід військ (сил), вид спеціальних військ, військовий тил мають свою тактику, що вивчає бойові властивості й можливості з’єднань, частин (кораблів) і підрозділів певного виду збройних сил, роду військ (сил), спеціальних військ, способи їх застосування та дій у бою самостійно або у взаємодії з іншими видами й родами військ.

Загальні закономірності та положення щодо підготовки й ведення бою з’єднаннями, частинами і підрозділами всіх видів збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ становлять основи загальної теорії тактики.

Досліджуючи різноманітні умови ведення бою, тактика не дає готових рецептів. Вона тільки виробляє головні, найбільш важливі положення й правила, застосовуючи які, командир виявляє творчу ініціативу, приймає самостійне рішення, що відповідає конкретним умовам бойової обстановки.

Тактика охоплює питання підготовки й ведення загальновійськового бою, успіх якого залежить від спільних зусиль всіх родів військ; визначає роль, місце й завдання кожного роду військ у бою й, виходячи з їх бойових властивостей і можливостей, установлює порядок і способи їх бойового застосування.

Етапи розвитку тактики. Розвиток військової тактики пов’язаний з розвитком суспільства і поділяються на:

ü тактику рабовласницького ладу,

ü тактику епохи феодалізму

ü тактику епохи капіталізму та

ü тактику сучасної епохи.

Дата добавления: 2013-12-13