Завдання та обов’язки у сфері якості

Організація повинна:

- досягнути належного рівня якості, підтримувати його і намагатися постійно поліпшувати якість своєї продукції згідно з вимогами до неї;

- поліпшувати якість методів своєї роботи з метою постійної відповідності встановленим та очікуваним вимогам споживачів та інших акціонерів;

- добиватися впевненості її керівного складу та інших працівників у тому, щоб відповідність вимогам до якості досягалась та підтримувалась, а якість поліпшувалась;

- добиватися впевненості споживачів та інших акціонерів у тому, щоб відповідність вимогам до якості продукції, що постачається, досягалась або досягатиметься;

- добиватися впевненості в тому, що відповідність вимогам до системи якості досягається.

Кожна організація-постачальник має п’ять основних груп акціонерів (осіб, яких об’єднує спільний інтерес до діяльності організації-постачальника), а саме: споживачі, працівники, власники, субпостачальники та суспільство. Постачальник повинен враховувати очікування та потреби всіх своїх акціонерів.

У комплексі стандартів з систем якості розмежовуються вимоги до систем якості та вимоги до продукції. За рахунок такого розмежування цей комплекс стандартів стосується як організацій, що постачають продукцію як усіх загальних категорій, так і усіх характеристик якості продукції.

Вимоги до систем якості доповнюють технічні вимоги до продукції. Застосовані технічні характеристики продукції (наприклад, ті що встановлюються стандартами на продукцію), а також технічні умови на процес є окремі й відмінні від вимог або вказівок, зазначених у стандартах з системи якості.

Слід розрізняти такі чотири загальні категорії продукції: обладнання, програмне забезпечення, перероблювані матеріали та послуги.

Ці чотири загальні категорії продукції охоплюють усі види продукції, що поставляють організації. Стандарти з систем якості застосовані до всіх чотирьох категорій продукції. Вимоги до систем якості, в основному, однакові для всіх загальних категорій продукції, але термінологія і деталі системи управління, а також елементи, яким приділяється більша увага, можуть відрізнятися.

Можна визначити такі чотири аспекти, які є ключовими щодо забезпечення якості продукції:

а) перший аспект – якість, обумовлена визначенням потреб у продукції;

б) другий аспект – якість, обумовлена проектуванням;

в) третій аспект – якість, обумовлена відповідністю конструкції;

г) четвертий аспект – якість, обумовлена технічним обслуговуванням.

Метою вказівок та вимог, що містяться в стандартах з систем якості, є охоплення всіх чотирьох аспектів якості продукції.

Розглядаючи пропозиції щодо готової продукції, споживач повинен враховувати і додаткові чинники:

- ринкові позиції та ринкову стратегію постачальника;

- фінансове становище та фінансову стратегію постачальника;

- наявність кваліфікованого персоналу і кадрову стратегію постачальника.

Ці додаткові чинники надзвичайно важливі для керування організацією-постачальником як єдиним підприємством.

Стандарти з систем якості виходять з того, що вся робота, яка виконувалася, має вигляд процесу.

Так, кожний процес має входи, а результатами процесу є його виходи. Виходи – це продукція, матеріальна чи нематеріальна. Сам процес є (або повинен бути) перетворенням, під час якого зростає його цінність. У кожному процесі тією чи іншою мірою задіяні люди та (або) інші ресурси. Виходом можуть бути, наприклад, накладна, програма для комп’ютера, рідке паливо, медичний прилад, банківська послуга чи кінцева або проміжна продукція будь-якої загальної категорії. Проведення вимірювань можливе на входах, у різних точках процесу, а також на виходах.

Управління якістю досягається через управління процесами в організації. Необхідно здійснювати управління процесами у двох аспектах:

- безпосередньо самою структурою мережі процесів, у яких має місце потік продукції чи інформації та їх виконання;

- якістю продукції чи інформації, потік якої має місце у структурі.

Під час оцінювання систем якості повинні враховуватися три головні питання щодо кожного процесу, що оцінюється:

а) Чи процеси є визначеними і чи їхні методики належно задокументовані?

б) Чи процеси є повністю впроваджені та реалізовані, як того вимагає документація на них?

в) Чи процеси є достатньо ефективними для того, щоб приносити очікувані результати?

Підсумок оцінювання визначатиметься сукупністю відповідей на всі ці запитання, що стосуються відповідного підходу, впровадження та результатів. Оцінювання системи якості може бути різним за своїми масштабами і охоплювати цілу низку різноманітних видів діяльності.

Важливість відповідного документування обумовлюється низкою таких його ключових призначень:

- досягнення необхідної якості продукції;

- оцінювання систем якості;

- поліпшення якості;

- підтримка досягнутого рівня.

З точки зору перевірки якості документально оформлені методики є об’єктивним свідченням того, що:

- процес визначено;

- методики затверджено;

- до методик своєчасно вносяться необхідні зміни.

І лише за таких обставин внутрішні та зовнішні перевірки можуть забезпечувати змістовне оцінювання відповідності як впровадження, так і функціонування систем якості та їх елементів.

Важливе документування для поліпшення якості.

Якщо методики документально оформлені, впроваджені та реалізовані, то можна точно визначити поточний стан справ і вимірювати поточні показники. При цьому можливе надійніше оцінювання результату внесеної зміни. Крім того, задокументовані стандартні робочі методики важливі з точки зору підтримки рівня, досягнутого завдяки заходам з поліпшення якості.

Послідовне дотримання впроваджених і введених у дію методик досягається завдяки поєднанню документування із забезпеченням кваліфікації та підготовки персоналу.

У кожній ситуації потрібно шукати необхідний баланс між ступенем документування і рівнем кваліфікації та підготовки персоналу для ведення документування на належному рівні, який може підтримуватися постійно. Під час проведення перевірок системи якості потрібно зважати на цей необхідний баланс.

Стандарти систем якості передбачають застосування систем якості в чотирьох ситуаціях:

а) отримання вказівок щодо управління якістю;

б) контрактна ситуація між першою та другою сторонами;

в) затвердження або реєстрація, що проводиться другою стороною;

г) сертифікація або реєстрація, що проводиться другою стороною

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку систему якості, що передбачала б усі ситуації, з якими може зіткнутися організація.

У ситуації а) підвищуються власні можливості цієї системи та ефективним способом будуть задоволені вимоги до якості продукції.

У ситуації б) споживач може бути зацікавлений у певних елементах системи якості постачальника, які впливають на спроможність постачальника випускати продукцію, постійно дотримуватись вимог до неї, а також на пов’язаний з цим ризик.

Тому, зазначаючи в контракті певну модель забезпечення якості, споживач обумовлює в ньому, які елементи та процеси має містити система якості постачальника.

У ситуації в) споживач оцінює систему якості постачальника. Постачальник може отримати офіційне підтвердження відповідності з системи якості вимогам певного стандарту.

У ситуації г) оцінювання системи якості постачальника здійснює орган сертифікації. Постачальник зобов’язується підтриму­вати систему якості для всіх споживачів, якщо тільки в конкретному контракті не зазначено інше. За такої форми сертифікації або реєстрації часто зменшується кількість та (або) масштаб оцінювань системи якості, які проводять споживачі.

На свій розсуд постачальник може застосовувати один з двох підходів під час розгляду стандартів з систем якості, які можуть бути названі «орієнтованим на керівництво» або «орієнтованим на акціонера».

В обох випадках постачальникові необхідно спочатку звернутися до цього стандарту, який є путівником щодо комплексу стандартів з систем якості, і розібратися в основних поняттях і типах стандартів, наведених у цьому комплексі.

Під час підходу, орієнтованого на акціонера, постачальник спочатку впроваджує систему якості, яка б відповідала безпосереднім вимогам споживачів або інших акціонерів. Така система якості відповідає вимогам або ДСТУ ISO 9001, або ДСТУ ISO 9002, або ДСТУ ISO 9003 залежно від обраної моделі.

Керівництво постачальника повинно відігравати провідну роль у такому підході, але ініціаторами вживання заходів тут є зовнішні акціонери.

Як правило, постачальник виявляє, що було досягнуто значне поліпшення якості продукції, зниження витрат, підвищення ефективності праці в самій організації.

Водночас або через деякий час він може започаткувати програму заходів з управління якістю, спрямовану на подальше удосконалення, для чого, базуючись на обраній моделі забезпечення якості, створить досконалішу систему якості.

Під час підходу, орієнтованого на керівництво, ініціатором заходів, передбачаючи нові потреби та тенденції ринку, є власне керівництво постачальника.

При цьому спочатку користуються стандартом ДСТУ ISO 9004-1, а далі постачальник може звернутися до застосованого в його випадку одного із стандартів з вимогами ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 9002 або ДСТУ ISO 9003 як моделі забезпечення якості, за допомогою якої він доведе відповідність своєї системи якості і, можливо, спробує заздалегідь, не очікуючи вимог споживача, провести її сертифікацію.

Запроваджена в разі такого підходу, орієнтованого на керівництво, система якості буде, як правило, досконалішою та ефективнішою, ніж модель, що використовується тільки для доведення відповідності системи якості.

Для управління якістю, а також для розроблення, впровадження та удосконалення своїх систем якості в межах підходів, орієнтованих або на керівництво, або на акціонера, організаціям необхідно застосовувати стандарти з систем якості.

До комплексу стандартів з систем якості входять стандарти-вказівки двох типів: вказівки щодо виробу та застосування стандартів для певної моделі забезпечення якості згідно з ДСТУ ISO 9001-1 та вказівки щодо елементів системи якості, що містяться у ДСТУ ISO 9004-1.

Під час застосування ДСТУ ISO 9004-1 постачальник повинен відповідно до конкретної ситуації визначити, якою мірою кожний елемент системи якості і які конкретно методи і технології слід застосовувати.

До ДСТУ ISO 9000-1 слід звертатися кожній організації, що має намір створити та впровадити систему якості. Розширення глобальної конкуренції призводить до того, що споживач починає висувати дедалі жорсткіші вимоги щодо якості. Для того, щоб не втратити конкурентоспроможності і підтримувати високі економічні показники, організаціям-постачальникам потрібно впроваджувати більш ефективні та дійові системи.

У ДСТУ ISO 9000-1 наведено визначення основних понять у сфері якості і містяться настанови щодо вибору та застосування стандартів з систем якості.

Звертатися до ДСТУ ISO 9001 і застосовувати його постачальникові необхідно за потреби доведення своєї здатності так управляти процесами проектування і виробництва продукції, щоб вона відповідала всім установленим вимогам.

Установлені вимоги спрямовані, насамперед, на досягнення задоволення споживача за рахунок запобігання невідповідності на всіх етапах від проектування до обслуговування. ДСТУ ISO 9001 встановлює відповідну модель забезпечення якості.

Звертатися до ДСТУ ISO 9002 і застосовувати його постачальникові необхідно за потреби доведення своєї здатності так управляти процесами виробництва продукції, щоб вона відповідала всім установленим вимогам. ДСТУ ISO 9002 встановлює відповідну модель забезпечення якості.

Звертатися до ДСТУ ISO 9003 і застосовувати його постачальникові необхідно за потреби доведення відповідності продукції встановленим вимогам тільки на стадії контролю готової продукції та її випробувань. ДСТУ ISO 9003 встановлює відповідну модель забезпечення якості.

До ДСТУ ISO 9004-1 слід звертатися будь-якій організації, що має намір розробити та впровадити систему якості. Для того, щоб відповідати своєму призначенню, організація повинна забезпечити керування технічними, адміністративними і людськими чинниками, які впливають на якість продукції, – чи то обладнання, програмне забезпечення, перероблювальні матеріали чи послуги.

ДСТУ ISO 9004-1 містить опис великого переліку елементів системи якості, що стосуються всіх етапів життєвого циклу продукції і відповідних заходів, з якого організація може вибрати і застосувати елементи згідно зі своїми потребами.

Під час затвердження та реєстрації, що проводяться другою стороною, постачальник та інша сторона повинні домовитися, який стандарт буде основою під час затвердження.

Вибір та застосування моделі системи якості, придатної для даної ситуації, повинні бути вигідні як споживачеві, так іпостачальникові.

Під час вивчення вигод, ризику та витрат для обох сторін визначатиметься обсяг та характер взаємної інформації і заходи, які повинна вжити кожна організація з метою впевненості в тому, що передбачена якість буде досягнута.

Під час сертифікації чи реєстрації, що проводиться третьою стороною, постачальник і орган з сертифікації повинні домовитися, який стандарт буде застосовано як основу для сертифікації чи реєстрації. Обрана модель повинна бути адекватною і не хибною з точки зору споживачів постачальника.

Так, у разі вибору між ДСТУ ISO 9001 та ДСТУ ISO 9002 першорядне значення мають роль і характер проектних робіт. Вибір і застосування моделі забезпечення якості, що відповідає цій ситуації, повинні відповідати і завданням постачальника.

Розглядаючи сферу діяльності постачальника, що охоплюватиметься сертифікатом, слід визначити обсяг та характер взаємної інформації і заходи, які повинна вжити кожна організація з метою отримання впевненості в тому, що сертифікація проводиться відповідно до вимог обраної моделі.

Три моделі забезпечення якості.

У трьох стандартах певні елементи системи якості згруповані в три окремі моделі, придатні для надання постачальниками доказу своїх можливостей і для оцінювання можливостей постачальника з боку зовнішніх сторін:

ДСТУ ISO 9001 – використовують, коли відповідність установленим вимогам повинна забезпечуватися постачальником під час проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування;

ДСТУ ISO 9002 – використовують, коли відповідність уста­новленим вимогам повинна забезпечуватися постачальником під час виробництва, монтажу та обслуговування;

ДСТУ ISO 9003 – використовують, коли відповідність уста­новленим вимогам повинна забезпечуватися постачальником під час контролю готової продукції та її випробувань.

Метою системи якості є задоволення вимог до якості як наслідок впровадження постачальником процесів. У свою чергу, вимоги до системи якості повинні деталізуватися через методики виконання процесів. Тому конкретні вимоги щодо системи якості в ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 9002 та ДСТУ ISO 9003 формулюються таким чином: «Постачальник повинен впровадити і підтримувати в робочому стані документально оформлені методики...».

Елементи системи якості повинні бути документально оформлені, і відповідно до вимог обраної моделі повинна бути доведена їх дієвість. Доведення дієвості елементів і пов’язаних з ними процесів забезпечує впевненість щодо адекватності системи якості у можливості досягнення відповідності продукції встановленим вимогам.

За доведення адекватності і ефективності системи якості відповідає постачальник. Проте постачальникові слід враховувати очікування на таке доведення з боку відповідних зацікавлених сторін. При цьому можуть визначатися методи, які застосовуються для доведення відповідності обраній моделі.

Ці методи включають:

- заяву постачальника про відповідність;

- надання достатнього документального свідчення;

- надання свідчення чи підтвердження реєстрації, проведеної іншими споживачами;

- перевірка якості споживачем;

- перевірку якості третьою стороною;

- отримання сертифікатів, наданих компетентною третьою стороною.

Характер та рівень доведення відповідності залежно від ситуації можуть змінюватися.

При цьому застосовують такі критерії:

- економіка, практика та умови використання продукції;

- складність проектування і ступінь новизни, що вимагається при цьому;

- результати попередньої діяльності постачальника;

- складність і трудомісткість виробництва продукції;

- можливість оцінювання якості продукції на підставі лише контролю готової продукції та її випробувань;

- вимоги суспільства до попередньої діяльності постачальника;

- ступінь партнерства стосовно споживача.

Майже в кожній контрактній ситуації можна вибрати таку модель, що адекватно відповідає потребам. Проте в одних випадках певні елементи якості, які містяться в обраному стандарті, можуть бути вилучені, а в інших випадках – введені додаткові елементи.

Вибір системи може також стосуватися рівня доведення дієвості елементів системи якості. Якщо в такому виборі буде необхідність, то він підлягатиме погодженню між споживачем та постачальником, зазначивши це в контракті.

Обом сторонам необхідно ще раз переглянути положення контракту, який вони мають намір укласти, щоб переконатися в правильному розумінні вимог до системи якості і в тому, що ці вимоги є взаємоприйнятними з точки зору економічних аспектів і ризику у відповідних ситуаціях.

Може виникати потреба зазначення в контракті таких додаткових вимог: статистичне оперативне управління процесом і вимоги до системи стосовно об’єктів, вирішальним аспектом, яких є безпека.

Оцінювання системи якості постачальника на відповідність стандарту ДСТУ ISO 9001, ДСТГУ ISO 9002 або ДСТУ ISO 9003, а також введення, за потреби, додаткових вимог може відбуватися до укладання контракту з метою визначення можливості постачальника задовольнити необхідні вимоги.

Після укладання контракту подальше доведення постачальником дієвості його системи якості може здійснюватися за допомогою низки перевірок якості, що використовуються споживачем, представником споживача або, за погодженням, третьою стороною.

У 1999 р. близько 350 тис. підприємств у країнах світу впровадили і сертифікували свої системи якості відповідно до вимог міжнародних стандартів серії ISО 9000.

Отже, проблема підвищення якості стає проблемою підвищення якості через забезпечення основних потреб громадян України, гарантованих Конституцією, а саме, прав на споживання якісних товарів і послуг, безпечне довкілля, отримання повної та достовірної інформації.

На сьогодні велика кількість підприємств в усьому світі готується перейти до впровадження і роботи за стандартами серії ISO 9000 версії 2000 р.

Держспоживстандарт також вживає відповідних заходів.

Головні відмінності стандартів ISO 9000 від версії 1994р. застосування 8 принципів менеджменту якості, орієнтація на потреби споживача, підвищення ролі вищого керівництва з одночасним залученням усього персоналу до розв’язання проблем якості, постійне удосконалення, процесний підхід.

Застосування останнього принципу суттєво змінює філософію і дух менеджменту якості, які були притаманні попередній версії. При цьому значно підвищуються вимоги як до персоналу підприємства, так і до аудиторів з якості.

Підвищення вимог до персоналу потребує організації широкомасштабного безперервного навчання фахівців з управління якістю.

У 2000 р. Європейською Комісією прийнято рішення про відкриття нового проекту для України у рамках програми TACIS щодо сприяння впровадженню на підприємствах стандартів серії ISO 9000 та ISO 14000.

Працювати над розв’язанням проблеми якості необхідно на усіх рівнях: державному, регіональному і галузевому. Але найбільш важливим є рівень підприємства.

Керівники у своїй більшості ще не перейнялися сучасною ідеологією управління якістю і здебільшого обмежуються придбанням сучасного обладнання, технологій, технічною модернізацією виробництва або формальним «паперовим» підходом до впровадження систем якості, як за радянських часів.

Проте без реального впровадження систем управління якістю на базі стандартів ISO 9000 вже нової версії 2000 р. це може стати марною витратою грошей і часу.

Тому на підприємствах, які хочуть не тільки вистояти в умовах жорсткої конкуренції, але й досягти успіхів у бізнесі, необхідно, починаючи з вищого керівництва і закінчуючи рядовими співробітниками, проводити цілеспрямовану діяльність, пов’язану з використанням сучасних методів управління якістю, покращанням організаційної структури, підвищенням кваліфікації. Наслідком станс підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, вихід на нові ринки збуту, збільшення прибутків підприємств.

На сьогодні кількість підприємств, які сертифікували системи менеджменту якості в Росії, досягає 300, в Україні – 100 і в Білорусі – близько 30.

Тобто застосування стандартів у цьому регіоні перебуває лише на самій початковій стадії.

У зв’язку з високою вартістю розробки системи якості українські підприємства, перебуваючи у скрутному фінансовому стані, не мають можливості широко проводити цю роботу. Але існують приклади, коли вітчизняні виробники розробляють та сертифікують системи якості.

На цей час органи з сертифікації Держспоживсттандарту України вже видали десятки сертифікатів на системи якості вітчизняних підприємств, серед яких: ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Єнакієвський металургійний завод», ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», Нікопольський трубний завод, Харцизький трубний завод, Нижньодніпровський трубопрокатний завод тощо. Продукція цих підприємств, зокрема труби, котли, газотурбінні двигуни, устаткування для шахт та металургії, досить успішно експортується у десятки країн світу, завдяки ефективно діючій на виробництві системі якості.

Відзначається деяке зростання попиту на розробку, впровадження та сертифікацію систем якості від українських підприємств, керівники яких зрозуміли, що без високого рівня організації виробництва, забезпечення контролю якості продукції неможливо успішно конкурувати не тільки на європейському або світовому ринках, але й на внутрішньому.

Дата добавления: 2013-12-13