Системний підхід як методологічні засади арт-терапії

Діагностичний потенціал техніки «Сімейний малюнок».

Терапевтичні можливості техніки «сімейний малюнок».

Інші види сімейної арт-терапії: мультимодальний підхід.

Арт-терапевтичні технології в роботі з сім'єю.

Процес й особливості арт-терапії сім'ї.

Системний підхід як методологічні засади арт-терапії.

План

Тема: Використання арт-технологій в сімейній психотерапії

Лекція№13

http://literacy.com.ua/praktychna-psyhologija/244-korekcijna-ta-rozvyvalna-robota/art/790-vykorystannia-art-tekhnolohii-v-simeinii-psykhoterapii.html

Сім'я — найважливіший для людини простір організації особистого досвіду. Це середовище розвитку кожної особистості, як дитини, так і дорослого в процесі взаємодії з іншими членами родини, побудови стосунків, соціальних зв'язків із навколишнім світом.

У кожній родині існує певна «несвобода», певна взаємозалежність членів сім'ї один від одного — навіть дорослих. Кожна родина вибудовує свої правила взаємодії, на яких і заснована ця несвобода. Але в такої несвободи й залежності є свої переваги, це дозволяє членам родини задовольняти свої емоційні, культурні, духовні й інші потреби, отримувати підтримку, теплі стосунки, відчувати довіру (В.М.Дружинін, В. Сатир).

Кожна сім'я — це система, у якій все взаємозалежне, і яка має ряд системних параметрів (Б.Астрахан, Я.Агазаряна). У межах системного підходу сім'я розглядається як цілісний живий «організм», жива, відкрита система, що саморозвивається та знаходиться в процесі росту й постійних змін. Вона не замкнута, а перебуває в постійному контакті й обміні інформацією з навколишнім світом, що сприяє внутрішнім змінам. Родина — це не просто сума її членів, їхніх думок, переживань, почуттів. Якщо щось зачіпає систему (наприклад, соціально-економічні трансформації в суспільстві), то це впливатиме на всі її елементи. Зміни, що відбуваються з одним із елементів системи, будуть відображатися на інших та на всій системі в цілому.

Будь-яка родина на шляху свого розвитку проходить ряд стадій, пов'язаних із віковими змінами, змінами її складу тощо; проживає певні кризи у своєму розвитку, такі як шлюб, народження дітей, і здобуває при виході із кризи нові якості й ознаки. На етапі кризи неможливо вирішити нові проблеми старими способами, необхідні зміни. У родини завжди діють дві протилежні сили — сила розвитку й сила збереження, гомеостазу, тоб­то стабільного стану, рівноваги, що передує змінам.

Системний підхід у арт-терапії сім'ї передбачає визнання ієрархічного характеру структури й функцій родини; прояву в ній процесів, пов'язаних із міжособистісною взаємодією членів сім'ї між собою й з арт-терапевтом; процесів, які відображають динаміку індивідуальних змін членів сім'ї й прояв їхніх індивідуальних потреб і переживань. Ієрархічний характер взаємин у родині в арт-терапевтичній роботі оцінюється шляхом різнорівневого аналізу:

загальносімейних процесів і феноменів;

міжособистісних процесів і феноменів (між окремими членами родини);

внутрішньопсихічних процесів і феноменів (кожного члена родини);

процесів нарівні сімейних підгруп (дитячо-батьківських, партнерських, сіблингових, прабатьківських).

Основний акценту арт-терапії родини ставиться на вивченні структурно-функціональних особливостей сім'ї — на проникності її зовнішніх і внутрішніх (особистих) меж — і динаміки сімейної структури (Ландгартен, Сміт). Спостерігаючи за цими межами й застосовуючи різні акціальні втручання, арттерапевт може посилювати або, навпаки, знижувати їхню проникність.

Дата добавления: 2013-12-13