Інші види сімейної арт-терапії: мультимодальний підхід

Застосування пісочниці в арт-терапевтичній роботі з сім'ями передбачає великі можливості за рахунок того, що, виступаючи як реальний і символічний простір творчої експресії, пісочниця забезпечує «утримання» переживань членів родини. Вони мають можливість не тільки виразити свої індивідуальні переживання, але й вступити в невербальну взаємодію один із одним. Психотерапевт може спостерігати за виявами характерних для членів сім'ї духовних потреб і комунікативних патернів, а також за формуванням внутрішньосімейннх альянсів. Використовуючи певні інтервенції, можна впливати на них таким чином, щоб посилювати одні альянси й послабляти інші.

Оскільки пісочна терапія пов'язана з використанням різних природних матеріалів (вода, пісок, камені, черепашки, рослини), її можна розглядати як аналог ленд-арту або ландшафтного мистецтва.

Авторський метод О.Бреусенка-Кузнєцова «Спільне творення казки» також знаходить своє застосування у роботі з родинами та подружніми парами. Ірреальна природа казок свідчить, що їх предметом є процеси внутрішнього життя людини. Занурюючись у простір казкових образів та архетипів, клієнт отримує доступ до ресурсів колективного не­свідомого, зміст казки часто драматизується, й тому напружені казкові мотиви, як правило, завершуються гармонійно, приносять задоволення та позитивні результати, знаходять відображення в реальності сімейного життя.

Найважливіші аспекти розгляду — аналіз змісту спільних казок у груповому процесі, міфологічні передумови спільного творення казки, арт-простір казкотерапії, ролі та позиції ко-терапевтів залежно від цілей. Те, що сім'я є соціальною групою, яка об'єднана родовими зв'язками, вже передбачає адекватність міфологічних моделей її глибинного функціонування. Текст казки має структурну спорідненість із міфом і ритуалом, тому є адекватною мовою для вираження глибинних (екзистенційних) передумов сімейних проблем.

У сімейній арт-терапії казку складають спільно із терапевтами, в інструкції вказується, що метою є створення єдиного тексту, але бажано, щоб кожен автор робив казку такою, якою сам хотів би її бачити. Казка створюється по колу з регламентом фраз кожного учасника (максимум — три, мінімум — одна), кількість циклів (кіл), що робить казка, — мінімум три; кожен казкар конспектує вклади інших оповідачів у казку.

Арт-терапевт є співучасником створення казки, казкарем. Це дозволяє йому коректувати хід складання казки й вчасно проводити інтервенції, а також гнучко реагувати на клієнтський опір. Епізоди казки, запропоновані арт-терапевтом стають символічними прикладами, новими моделями поведінки для членів сім'ї. Вони спрацьовують на неусвідомлюваному міфологічному рівні свідомості і тому є найбільш дієвими.

Наступний крок — читання та аналіз вкладу кожного члена сім'ї у спільну казку. Аналіз проводиться за гештальтистською (феноменологічною) моделлю з елементами психодинамічної: основна увага приділяється почуттям, які виникають у момент прочитання тексту, а інтерпретації відводиться підпорядкована роль. Спираючись на трансцендентні властивості символів і власний творчий потенціал, кожен член сім'ї може зцілитися. Спільна творчість сприяє вираженню складних змістів психічного життя, пов'язаних із міфологією, поезією, сновидіннями. Створення сімейної міфо-поетичної картини світу дозволяє кожному за рахунок взаємодії досягти психічної цілісності.

Казка при такому застосуванні — ефективний засіб експлікації глибинних підстав конфліктів у сім'ї або подружній парі (як інструмент подолання опору та гармонізації сімейного світу). Звернення до ресурсів колективного несвідомого через використання казок, міфів приводить до внутріособистістної гармонізації кожного члена сім'ї й самозцілення сім'ї, як цілістності.

Поєднання різних форм терапії творчістю — арт-терапії з пісочною, танцювально-рухової, драмо- і казкотерапією — дозволяє максимально мобілізувати творчий потенціал членів родини й знайти ті способи творчого самовираження, які найбільше відповідають їхнім можливостям і потребам та надати кожному члену родини додаткові можливості вираженні своїх почуттів, думок, потреб; створити додаткові можливості для внутрішньоособистісної комунікації — пізнання себе, зміцнити автономність членів сім'ї, їхніх особистих меж, розвинути механізми саморегуляції. Крім того, збільшується цінність співпраці як форма внутрішньосімейної взаємодії, розвивається міфотворчість сім'ї, формується міфопоетична картина світу сім'ї, культура внутрішньосімейної взаємодії.

Арт-терапевтичні технології спрямовані на розв'язання таких завдань:

розвиток комунікативної компетентності;

розвиток внутрішньосімейної взаємодії;

рольова й тендерна ідентичність членів родини;

підвищення самооцінки, підвищення активності, впевненості в поведінці (на різних етапах розвитку сім'ї: в періоди як особистісних криз членів родини так і кризових станів родини, як цілісності);

зняття постстресового синдрому;

усвідомлення й відреагування травматичного досвіду;

розвиток рефлексії кожного члена сім'ї.

Арт-терапевтичні технології активно використовуються в психологічній роботі з подружніми парами. Така робота дозволяє вирішувати ряд проблем: розподіл ролей, звільнення від нав'язаних домінуючою культурою й ідеологією патернів поведінки й освоєння тих ролей, які більш відповідають глибинній природі, потребам і напрямкам розвитку кожного з подружньої пари; встановлювати автономність і межі в ядерній сім'ї.

Завдяки арт-терапевтичній роботі створюються довірливі стосунки, з'являється можливість самовираження всіх членів родини, відреагуються накопичені негативні емоції, розвиваються сімейні рольові моделі, вибудовується порушена ієрархія. Активізація творчого потенціалу кожного члена родини сприяє виробленню нових патернів поведінки й шляхів вирішення конфліктів. Можливості арт-терапії роблять її адекватним методом як вирішення внутрішньоособистісних конфліктів, так і психотера­певтичної роботи із сімейними проблемами.

Дата добавления: 2013-12-13