Калькуляція і її види

Загальні принципи оцінки об'єктів.

Всі об'єкти БО відображають в грошовій оцінці, що виражається у національній валюті. Якщо розрахунково-платіжна операція проведена у валюті, то рушення цієї валюти по номіналу відображають первинному і оперативному звітах, а в БО цю операцію відображають у національній валюті. Оцінку іноземної валюти в національні гроші проводять враховуючи курс іноземної валюти, НБУ, що встановлюється на день операції.

При зміні курсу валюти, майно придбане за валюту переоцінці не підлягає. Переоцінку проводять тільки грошових коштів, грошових документів.

Її здійснюють на момент розрахунково-платіжних операцій або на день складання звітності. Основні принципи оцінки: реальність, єдність.

Принцип єдності полягає в тому, що існує державна регламентація оцінки об'єктів обліку. Одні і ті ж об'єкти на різних підприємствах оцінюються по одній методиці.

Реальність оцінки базується на тому, що в основі оцінки лежить фактична собівартість. Майно підприємства оцінюють виходячи з витрат підприємства на його купівлю або виробництво. Сума витрат на купівлю матеріальних витрат складає їх фактичну собівартість. Сума витрат на купівлю і установку основних засобів складає їх первинну вартість. Сума витрат на виробництво і реалізацію продукції складає фактичну собівартість продукції.

При ручній обробці облікової інформації розрахунок фактичної собівартості здійснюють один раз за звітний період(на кінець звітного періоду). Протягом звітного періоду рушення матеріальних цінностей і продукції відображають в облікових цінах. По обліковій ціні може бути прийнята планова собівартість або вартість по ціні купівлі матеріальних цінностей і ціною реалізації продукції. Після розрахунку фактичної собівартості визначають різницю між фактичною собівартістю і обліковою ціною. На це відхилення коректують поточну оцінку.

Калькуляція - це спосіб розрахунку фактичної собівартості. У калькуляції є розрахункова собівартість всієї продукції і собівартість її одиниці. У залежності від періоду складання калькуляції їх ділять на:

- попередні

- подальші

Попередні складаються на початку звітного періоду, а подальші після закінчення звітного періоду.

До попередньої калькуляції відноситься планова, нормативна, проектно- кошторисна і технічна калькуляція.

Планова калькуляція - це розрахунок нормативної собівартості на основі норм витрат, які підприємство планує досягнути до кінця планового періоду.

Нормативна калькуляція - це розрахунок собівартості робіт з впровадженням нової техніки і технології.

До подальшої калькуляції відноситься звітна. Її складають на основі бухгалтерських даних про фактичні витрати. У попередніх калькуляціях спочатку розраховують собівартість одиниці продукції (роботи), а потім всієї продукції, яку визначають шляхом множення

У подальшій калькуляції на основі бухгалтерських даних визначають собівартість всієї продукції, а собівартість одиниці розраховують шляхом розподілу собівартості всієї продукції на кількість випущеної продукції.

Поширені такі способи калькуляції:

- прямого віднесення витрат

- спосіб розділення витрат

- спосіб виключення витрат

- комбінований спосіб

При способі прямого віднесення витрат всі витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції відносять на даний вигляд продукції на основі відповідних документів.

Спосіб розділення витрат полягає в тому, що при неможливості прямого віднесення витрат, оскільки вони пов'язані з виробництвом або реалізацією декількох видів продукції, їх розділяють між окремими видами продукції пропорційно відносно встановленої бази.

Спосіб виключення витрат використовують там, де в процесі виробництва стримують один вигляд основний і один вид побічної продукції.

Побічну продукцію оцінюють по плановій собівартості або ціні можливої реалізації. Фактичну собівартість продукції при даному способі визначають як різницю між загальною сумою фактичних витрат і собівартістю або плановою собівартістю побічної продукції.

Комбінований спосіб - це об'єднаний спосіб виключення і спосіб розподілу витрат.

Дата добавления: 2013-12-13