Причини виникнення

• Наявність в українському суспільстві окремих прошарків вільних людей, що займали проміжне становище міме не­заможною шляхтою та селянством.

• Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.

•Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татар­ських орд.

• В окремих випадках - організаторська роль місцевих, прикордонних землевлас­ників і урядовців.

Козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.

Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єд­нувалися у військові загони. Вони і самі за­вдавали ударів татарам та туркам: спуска­ючись по Дніпру на своїх великих човнах -"чайках", нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.

Етнічний склад козацтва

Основна маса козаків поповнювалася за рахунок українців, були серед них і біло­руси, росіяни, молдавани. Траплялися поля­ки, татари, серби, німці, французи, італійці, іспанці, представники інших етносів, проте такі випадки мали поодинокий характер. І тому оцінки етнічного складу козацтва як інтернаціонального є неточними. Козацький край, за висловом сучасного історика В. Борисенка. був ''національним оазисом серед українських земель, які дедалі більше полоні­зувалися і втрачали національні риси".

• Запорізька Січ Утворення Запорізької Січі

У 1552-1556 рр. канівський і чер­каський староста Дмитро (Байда) Вишневецький (?-1563 р.) об'єднує ко­заків, створюючи за порогами Дніпра на о. Мала Хортиця козацький центр - Запорізьку Січ. Згодом Січ неодно­разово змінювала місце свого розташуван­ня. Назва "Запорізька Січ" поширилася на все об'єднане навколо Січі козацтво і запорізька Січ стала зародком нової української (козацької) державності.

Як бачите, Запорізька Січ як державне утворення і як соціальна організація мала яскраво виражений демократичний харак­тер. Це пояснюється тим, що:

по-перше, Запорізьку Січ створив сам народ, втіливши в ній свій свободолюбивий характер і ідеали суспільного життя;

по-друге, щоб вижити в умовах постій­ної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреч­чини, Речі Посполитої, Росії), козацтву по­трібна була внутрішня злагода і стабіль­ність, які забезпечувалися демократичними порядками.

Ставлення уряду Речі Посполитої до козаків

Слідом за козаками в південні степи про­никають офіційні власті, литовські, поль­ські, українські магнати та шляхта.

Уряд Речі Посполитої прагнув узяти ко­заків під свій контроль, щоб використати їх у своїх державних інтересах: для захисту своїх володінь від татар і турків, у проти­стоянні з Москвою. З цією метою у 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 козаків. Вони були вписані в реєстр-список, звідки й отримали назву ре­єстрових козаків. На кін. XVI ст. реєстр був збільшений до 3 тисяч (у подальшому його чисельність змінювалася). Реєстрові козаки користувалися особливими привілеями: отримували землю, плату грошима, звільнялися від податків і повинностей, мали власне самоуправління. Реєстровці повинні були також контролювати не­реєстрових козаків, придушувати анти-польські, антифеодальні рухи. Але ре­єстрові козаки часто брали участь у ко­зацько-селянських антипольських повстаннях, здійснювали самостійні зовнішньо­політичні акції, відстоювали право на власне самоврядування

Запорізька Січ на міжнародній арені

Запорізька Січ посіла важливе місце в міждержавних відносинах країн Європи і Азії. Це стало результатом відносної само­стійності Січі у зовнішній політиці, наяв­ності у неї багатотисячного боєздатного війська, територіального розташування ко­зацького краю на межі між європейським і азіатським світом.

Основними напрямками зовнішньої політики Запорізької Січі були: боротьба проти татарсько-турецької агресії. Цю функцію козацтво взяло на себе з самого початку свого існування.

Героїчні, найбільш резонансні походи проти татар і турків пов'язані з іменами геть­манів Богдана Ружинського (1575 р.), Самійла Кішки (поч. XVII ст.), Михайла Наймановича (1608 р.),Петра Конашевича-Сагайдачного (1616 р.).

Завдяки активній наступальній тактиці козаки підривали могутність Кримського ханства і Туреччини, перетворювалися на провідну силу у боротьбі проти цих держав.

Козаки втручалися у конфлікти, що ви­никали у стосунках між Кримом і Туреч­чиною, прагнули використати їх для зміц­нення власних позицій;

відносини з Російською державою, які характеризуються як складні і неодно­значні.

Українців і росіян зв'язувала єдина православна віра, спадщина Київської Русі, потреба захисту від Кримського хан­ства і Туреччини. Союзницькі відносини з Москвою були у гетьмана Дмитра Вишневецького. Мали місце й інші випадки спів­робітництва між козаками і російським уря­дом, координації їх спільних дій проти та­тар і турків. Разом з тим стосунки Запо­різької Січі з Російською державою зали­шалися напруженими, а часто - і відкрито ворожими. Перебуваючи у складі Речі Посполитої, козаки виступали на її боці у воєнних конфліктах з Росією;

урядами різних західноєвропейських країн, у т.ч. Австрії, Франції, козаки за­прошувалися на військову службу і тим самим втягувалися в орбіту європейської політики.

Успіхи Запорізької Січі на міжнародній арені сприяли її зміцненню, стимулювали її внутрішньополітичну діяльність, спрямо­вану на захист українських інтересів.

Наприкінці XVI - на поч. XVII ст. Січ стала центром визвольного руху україн­ського народу.

4. Визвольний рух в Україні _у XVI - першій пол. XVII ст.

Посилення Польщею соціального, на­ціонального та релігійного гніту, зміц­нення українських сил призвело до активізації в Україні антифеодального і визвольного руху. Головними силами цього руху стало селянство та козацтво.

Дата добавления: 2013-12-13