Гетьманування П. Конашевича-Сагайдачного (1616-1622 рр.)

Опришки

З першої пол. XVI ст. в Західній Україні Галичина, Закарпаття, Буковина) шириться рух опришків - народних месників вперше згадуються у 1529 р.).

Козацько-селянські повстання кін. XVI ст.

У кінці XVI ст. надзвичайно широкого розмаху набуло два козацько-селянських повстання: повстання 1591-1593 рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського (охопило Київ­щину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та повстання 1594-1596 рр. під проводом сот­ника надвірних козаків князя К.Остр озького-Северина Наливайка (охопило майже всі українські землі). Повстання Наливайка поставило під загрозу існування польської влади в Україні.

Северин Наливайко виношував проект створення незалеж­ного від Речі Поспо­литої українського князівства. У своєму листі до Сигізмунда ПІ він висунув власний проект улаштування козацтва, що перед­бачав передачу йому земель між Півден­ним Бугом і Дніст ром, південніше Брацлава, де під його началом мало перебувати 2 тис. чоловік. При цьому під єдиною козацькою юрисдикцією опи­нялася територія від Дніпра до Дністра. Цьо­му плану не судилося реалізуватися: його ав­тор після жорстоких тортур був четвертова­ний. Масштаб повстання викликав серйозне занепокоєння правлячих кіл Речі Посполитої.

Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами дер­жави і прийняв рішення "винищити їх до останку".

Але рішення залишилося на папері - здійснити його вже було Польщі не під силу. До того ж, на поч. XVII ст. Польща ув'язнула в майже безперервних війнах з Москвою та Туреччиною і потребувала допомоги козаків.

Багато зусиль для мирного розвитку сто­сунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний.

Родом П.Конашевич-Сагайдачний із дрібної української шляхти с.Кульчиць під Самбором на Львівщині. Навчався в Острозі, у 1616 р. при­був на Запорізьку Січ. На чолі з ним козаки здійснили галька успіш­них походів проти татар і турків (1607, 1608.1614,1615,1616 рр.). Особливу славу здобув по­ходом на Кафу (Феодосію) у 1616 р., захопивши її і визволивши з не­волі полонених.

Історики оці­нюють П.Конашевича-Сагайдачного як найвизнач­нішого гетьмана до Б.Хмельницького.

Намагаючись зміцнити становище України та козаків, Сагайдачний проводив компро­місну політику щодо Речі Посполитої.

Він здійснив реформу козацького війська, вперше перетворивши його на регулярне вій­сько з жорсткою дисципліною. Козацьке вій­сько піднялося до рівня кращих європейських армій.

Найбільшою заслугою Сагайдачного було те, що він навернув козаків до підтримки укра­їнської культури та православної церкви, об'єднав військову силу козаків з політичне слабкою церковною та культурною верхівкою України. Так, у 1620 р. Сагайдачний разом з усім козацьким військом вступив до Київ­ського братства, відраховуючи на його діяль­ність значні кошти. Цього ж року гетьман за­просив до Києва єрусалимського патріарха, який відродив в Україні православну церкву (уряд офіційно визнав її у 1632 р.).

Союз козаків з духовенством був на ко­ристь національним інтересам, сприяв оформленню ідейної програми козацтва.

У 1620 р. розпочалася війна між Туреч­чиною та Річчю Посполитою. Річ Поспо­лита опинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р. військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман був важко поранений і помер у Києві в 1622 р.

Козацько-селянські повстання 30-х рр. XVII ст.

Після смерті Сагайдачного козаки від­мовилися від політики компромісів з Поль­щею. Посилення тиску з боку польського уряду (заборона нереєстрового козацтва, будівництво для контролю над козаками фортеці Кодак на Дніпрі та ін.) викликало нову хвилю козацько-селянських повстань.

Найбільш відомі з них - повстання 1630 р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича, повстання 1635 р. під проводом гетьмана Івана Сулими і повстання 1637-38 рр. під проводом гетьманів Павла Павлюка і Якова Острянина.

Придушивши повстання, Польща вжила жорстокі заходи проти козаків. У 1638 р. польський сейм схвалив "Ординацію Запо­розького реєстрового війська", спрямовану на ліквідацію привілеїв козацтва:

· нереєстрові козаки оголошувалися під­даними;

· втеча до козаків каралася смертю;

· скасовувалося самоуправління у реєстро­вих козаків (їх кількість становила 6 тис.): замість виборного гетьмана король призна­чав комісара;

· проти українців здійснювалася політи­ка жорстокого терору.

Та спокій тривав в Україні лише десять років - у 1648 р. спалахнула грандіозна Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.

Дата добавления: 2013-12-13