Поразка хрущовських реформ

На поч. 60-х р. ситуація в СРСР різко погіршилася:

Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до зростання цін. По країні прокотилася хвиля протесту, а в 1962 р. у Новочеркаську відбулися страйки робіт­ників, розстріляні військами.

Після посухи 1963 р. виникла продоволь­ча криза, населення було поставлене на межу голоду. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном, були введені картки на хліб. Незадоволен­ня народу зростало.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, у т.ч. М.Підгорного і П.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жов­тень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато пози­тивних моментів, але внаслідок їх половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспіль­ного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм була науково необ­грунтованою і нерідко межувала з авантю­ризмом.

Усунення М.Хрущова фактично означа­ло відмову від реформ і лібералізації. В Ук­раїні, як і в Радянському Союзі в цілому, наступило двадцятиріччя панування кон­сервативних сил.

3. Після усунення М.Хрущова суть кон­сервативного курсу нового керів­ництва визначається єдиним словом - "стабілізація ", яке стало своєрідним сим­волом брежнєвської епохи. Проте, досягти цієї мети, як зазначають дослідники цього періоду, проводячи одразу жорсткий кон­сервативний курс, було неможливо, адже система втратила два важливих стимули розвитку економіки: зі смертю Сталіна - страх перед репресіями, з усуненням Хру­щова - ентузіазм і романтичну віру.

• Спроби реформування економіки

31965 р. почалося здійснення економіч­ної реформи з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвит­ку народного господарства СРСР.

Сільське господарство

Реформа в сільському господарстві пе­редбачала:

· підвищення закупівельних цін на сіль­ськогосподарську продукцію;

· встановлення твердих планів закупів­лі сільськогосподарської продукції. За здану продукцію понад план встановлювалася надбавка 50% закупівельної ціни;

· перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства;

· заходи, що сприятимуть розвитку соці­альної сфери села.

Проте, істотних змін в аграрній політиці не відбулося - реформа лише дещо "обно­вила" колгоспну систему. Все це мало спри­яло ліквідації відставання виробництва сільськогосподарської продукції. створен­ню достатка продовольства і сировини для промисловості. Для забезпечення населен­ня продовольством держава вимушена була закуповувати хліб за кордоном.

До цього слід додати безгосподарське використання земель: відведення найродючіших грунтів під індустріальну забудову, бездумні програми хімізації, меліорації та будівництва штучних водоймищ. Занедба­ною залишалися соціальна та духовна сфе­ра на селі.

Промисловість

Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економіч­них методів управління:

· переведення підприємств на госпроз­рахунок;

· оцінку діяльності підприємств не по валовій, а по реалізованій продукції;

· створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.п.

Але, з іншого боку, здійснювалася цент­ралізація управління економікою: замість республіканських раднаргоспів, створених Хрущовим, відновлювалася система управ­ління через союзні та союзно-республікан­ські міністерства. 95% підприємств України знову були підпорядковані Москві.

На першому етапі проведення реформи забезпечувалися відносно високі темпи роз­витку промисловості. Економісти називали восьму п'ятирічку (1966-1970 рр.) "золотою". В Україні основні виробничі фонди і загаль­ний обсяг промислового виробництва зрос­ли в 1,5 рази, а національний дохід – на ЗО%.

Проте, вже на поч. 70-х рр. з'явилися симптоми, які свідчили, що реформа зазна­ла краху.

Дата добавления: 2013-12-13