Методичні вказівки до вивчення теми. Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою ринкового госпо­дарювання

ТЕМА 10. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою ринкового госпо­дарювання.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати», а в більш широкому розумінні це слово означає: «розстатися з грошима сьогодні, щоб одержати їх більшу суму в майбутньому». Два факто­ри, звичайно, пов'язані з цим процесом — час і ризик.

В економічній теорії по об'єктах інвестиційної діяльності розрізняються реальні і фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції, звичайно, включають інвестиції в який-небудь тип ма­теріальних активів, таких як земля, устаткування, заводи (вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характе­ризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), тобто в цінні папери (акції, облігації).

У примітивних економіках основна частина інвестицій належить до ре­альних, тоді як у сучасній економіці велика частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями.

Реальні інвестиції (капіталовкладення) можуть здійснюватися в кількох основних формах (рис. 10.1).

Рис.10.1. Форми реальних інвестицій

До нового будівництва належить зведення підприємств, споруд на нових будівних майданчиках згідно із затвердженими проектами.

Розширення діючих підприємств передбачає витрати на будівництво за новим проектом другої та наступних черг реалізації даного підприємства, а також на будівництво та розширення діючих основних цехів, допоміжного та обслуговуючого виробництва і комунікацій на території даного підпри­ємства або прилеглих до неї майданчиків.

Під реконструкцією діючого підприємства розуміють здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових та розширення діючих цехів основного виробничого при­значення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвом нових і роз­ширенням діючих об'єктів допоміжного та обслуговуючого призначення, заміною морально застарілого та фізично зношеного обладнання, ме­ханізацією та автоматизацією виробництва, усуненням диспропорцій в тех­нологічних ланках і допоміжних службах. Крім того, до реконструкції діючо­го підприємства належить будівництво нових цехів та об'єктів тієї самої потужності або потужності, яка відповідає обсягу випуску кінцевої продукції підприємства замість ліквідованих цехів та об'єктів того ж самого призна­чення, подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання відповідно до плану технічного розвитку підприємства комплексу заходів з підвищення технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, уста­новок шляхом впровадження нової техніки і технології, механізації та авто­матизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношено­го обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що поліпшують показники роботи підприємства.

Така форма інвестування, як придбання інших підприємств, здійсню­ється тільки великими підприємствами, оскільки потребує великих обсягів інвестування коштів.

Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від багатьох факторів: завдань галузевої, товарної та регіональної диверсифікації діяль­ності підприємства; можливостей впровадження нових технологій; наяв­ності власних інвестиційних ресурсів і/або можливості використання пози­кових або залучених ресурсів.

Процес реального інвестування включає в себе ряд етапів і стадій (рис. 10.2).

Економічна оцінка ефективності реальних інвестицій в основному поля­гає у вимірюванні (оцінюванні) кінцевих фінансових результатів інвестицій - їхньої прибутковості для інвестора.

Загальна логіка аналізу з використанням формалізованих критеріїв в принципі досить очевидна - потрібно порівнювати величину необхідних інвестицій із прогнозованими доходами.

Міжнародна практика оцінки економічної ефективності реальних інвестиційних проектів ґрунтуєт на концепції тимчасової вартості грошей і заснована на таких принципах

Рис. 10.2. Етапи реального інвестування

- оцінка повернення інвестованого капіталу проводиться на основі по­казника чистого грошового потоку (Cash flow), який формується за рахунок чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі інвестиційного проекту;

- інвестований капітал так само, як і грошовий потік, зводиться до те­перішнього часу або до визначеного розрахункового року;

- процес дисконтування капітальних інвестицій і грошових потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інвестиційних проектів.

Суть усіх методів оцінки: вихідні інвестиції шляхом створення або поліпшення якого-небудь бізнесу генерують грошовий потік. Реальні інвес­тиції визнаються ефективними, якщо цей потік достатній для:

- повернення вихідної суми капітальних інвестицій;

- забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Критерії, які використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна поділити на дві групи залежно від того, враховується часовий параметр чи ні:

1) засновані на дисконтованих оцінках;

2) засновані на облікових оцінках.

До першої групи належать критерії (показники):

- чиста теперішня вартість (Net Present Value, NPV);

- індекс (коефіцієнт) рентабельності інвестиції (Profitability Index, PI);

- внутрішня норма прибутку (прибутковості) (Internal Rate of Return, IRR);

- модифікована норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

- дисконтований термін окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи належать критерії (показники):

- термін окупності інвестиції (Payback Period, PP);

- коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR). Ці показники використовуються:

- для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів (на­приклад, абсолютна ефективність), коли робиться висновок, прийняти про­ект або відхилити;

- для визначення ефективності взаємовиключних проектів (наприклад, порівняльна ефективність), коли приймається рішення, який проект вибра­ти з кількох альтернативних.

Розрахунок показників здійснюється на основі базових даних.

Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (доходу)(NPV)

Цей метод заснований на порівнянні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, які генеру­ються нею протягом прогнозованого періоду. Оскільки приплив грошових коштів розподілений в часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта г. Він встановлюється аналітиком (інвестором) самостійно, виходячи з щорічного процента повернення, який бажає або може отримати на інвесто­ваний ним капітал.

Чиста поточна (теперішня) вартість проекту дорівнює різниці те­перішньої вартості грошових доходів і первісних (стартових) інвестицій. Ця вартість являє собою узагальнений кінцевий результат інвестування діяль­ності в абсолютному вимірі.

Метод розрахунку індексу (коефіцієнта) рентабельності (РІ)

З чистим теперішнім доходом NPV тісно пов'язаний показник оцінки інвестиційних проектів — індекс (коефіцієнт) рентабельності (РІ): якщо NPV додатний, то РІ> 1, і навпаки.

Індекс рентабельності визначається як показник, що характеризує співвідношення чистого дисконтованого грошового потоку і одноразових інвестицій в проект, а також характеризує рівень доходів на одиницю витрат.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій(облікової норми прибутку) (ARE)

Суть методу полягає в тім, що величину середньорічного прибутку (PN) ділять на середню величину інвестиції. Коефіцієнт виражається у відсотках. Передню величину інвестиції знаходять діленням вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо ж допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), то її величина має бути виключена. Іншими словами, існують різні алгоритми обчислення показника ARR, досить поширеним є такий:

Дата добавления: 2013-12-13