Забруднення та їх класифікація

До недавнього часу (приблизно до XIII ст., коли чисельність населення становила 300—350 млн чоловік) природа активно переробляла всі надхо­дження речовин у біосферу, тобто відбувалося самоочищення. Продукти життєдіяльності всіх організмів, включаючи й людину, були переважно ор­ганічного походження. Після перетворення їх редуцентами на неорганічні сполуки вони включалися в природний колообіг речовин. Знаряддя праці чи предмети вжитку, хоча й мали неорганічну природу, використовувались у відносно невеликій кількості, і це не становило загрози для навколишнього природного середовища. Проте в подальшому, із зростанням чисельності населення, значно збільшувалися його потреби, для задоволення яких люд­ство почало залучати багато нових речовин (порох, кислоти, солі, пізніше — різні хімічні препарати для боротьби з шкідниками сільського господарства тощо), які були не властиві природі і за відносно невеликий проміжок часу вона не встигала до них адаптуватися, тобто вони не включалися в природ­ний процес колообігу речовин. Це призвело до їх накопичення і в подальшо­му стало завдавати значної шкоди екосистемам загалом і людині зокрема.

Отже, забруднення — це внесення у навколишнє середовище або виник­нення в ньому нових, зазвичай не характерних хімічних і біологічних речо­вин, агентів або внесення в надлишковій кількості будь-яких уже відомих речовин, які чинять шкідливий вплив на природні екосистеми й людину і яких природа не здатна позбутися самоочищенням. Речовини, які спричи­нюють забруднення навколишнього природного середовища, називають за-брудниками, або полютантами. Забруднення біосфери означає не просто внесення в ґрунт, воду чи повітря тих або інших чужорідних компонентів. У будь-якому випадку об'єктом забруднення є біогеоценоз. Надлишок одних речовин у природному середовищі або наявність інших призводить до зміни екологічних факторів (змінюються склад атмосфери, води, ґрунту тощо). При цьому порушуються процеси обміну речовин, знижується інтенсивність аси­міляції продуцентів і біопродуктивність біогеоценозу загалом. Завдається велика шкода всім процесам життєдіяльності, яка в кінцсному підсумку мри зводить до екологічної кризи та екологічної катастрофи. Під ІКОЛОІІЧНОЮ кризою розуміють ситуацію, що виникла в природних екосистемах у рсчуш. таті порушення рівноваги під дією стихійних природних явищ або и ргіуіи. таті антропогенних факторів (вирубування лісів, зарегулювання рік, чпбруд-нення атмосфери, гідросфери, ґрунтів тощо). Екологічна катастрофи цс зміни необоротного характеру, що відбулися в екосистемах чи в біосфері,

Забрудники, що потрапили в атмосферне повітря чи води Світного океану, переміщуються на значні відстані і можуть опинитися там, де їх раніше не було. Більшість з них хімічно активні і здатні взаємодіяти ι живою речовиною. Ввійшовши до складу тканин і органів живих організ­мів, такі речовини здебільшого стають отрутою для живої природи.

Існують різні принципи класифікації забруднень навколишнього се­редовища. Розглядаючи процес забруднення біосфери в широкому розу­мінні з позицій теорії перешкод, Г. В. Стадницький і А. І. Радіонов (1988) запропонували класифікувати їх так (див. схему на с 104).

Інгредієнтне забруднення, як сукупність речовин, кількісно або якісно чужорідних природним біогеоценозам; параметричне забруднення, спричи­нене зміною якісних параметрів навколишнього середовища; біоценотичне забруднення, яке полягає в дії на склад і структуру популяцій живих організ­мів; стаціально-деструктивне забруднення, що являє собою зміну ландшаф­тів і екологічних систем у процесі природокористування, пов'язану з опти-мізацією природи в інтересах людини. Цю класифікацію вірніше було б назвати класифікацією перешкод, які заважають нормальному функціону­ванню біосфери і завдають шкоди біоценозам та біотопам. Проте нас ціка­вить антропогенний тиск на біосферу, насамперед наслідки впливу на біо­сферу техногенної діяльності людини. Тому в подальшому ми розглянемо класифікацію забруднень, які є наслідком техногенної діяльності людини. Забруднення поділяють на природні, спричинені будь-якими природ­ними, зазвичай катастрофічними чинниками (повені, виверження вулка­нів, селевий потік тощо), і антропогенні, що виникають внаслідок діяль­ності людей. Антропогенні забруднення за типом походження поділяють на механічні, хімічні, фізичні та біологічні.

До механічних забруднень відносять різні предмети у воді й ґрунті, а також тверді часточки різного розміру. Хімічні забруднення — це різно­манітні сторонні штучні хімічні речовини (рідкі, тверді та газоподібні), які утворилися внаслідок хімічної реакції в хімічній, металургійній чи ін­ших галузях господарства. Вони потрапляють у біосферу і порушують встановлені природою процеси колообігу речовин та енергії. Фізичні за­бруднення поділяють на теплові, електричні, радіаційні та світлові, а та­кож шуми, вібрації та гравітаційні сили.

Теплові (термальні) забруднення виникають внаслідок підвищення температури середовища, головним чином у зв'язку з промисловими ви­кидами нагрітих відхідних газів і води. Світлові забруднення пов'язані з порушенням природного освітлення місцевості в результаті дії штучних

джерел світла, що призводить до появи аномалій у житті тварин і розвит­ку рослин. Шумове забруднення є наслідком збільшення інтенсивності шуму понад природний рівень. Електромагнітне забруднення створюється в результаті зміни електромагнітних властивостей середовища (від ліній електропередач, радіо і телебачення тощо), що призводить до геофізич­них аномалій і змін у біологічних структурах. Радіоактивне забруднення пов'язане з підвищенням природного радіаційного фону і концентрації в середовищі радіоактивних речовин. Мікробіологічне (мікробне) забруднен­ня спричинюється появою незвично великої кількості мікроорганізмів вна­слідок масового їх розмноження на антропогенних субстратах або сере­довищах, які змінилися внаслідок господарської діяльності людини. Згідно з іншою класифікацією, техногенні забруднення поділяють на

дві основні групи — матеріальні та енергетичні:

Антропогенні забруднення

Дата добавления: 2013-12-13