Тема 11. Планування виробничих потужностей

Виробничою одиницею може бути: підприємство, цех, одиниця обладнання, магазин чи працівник.

Навантаження може визначатися вхідними чи вихідними пара­метрами.

На частоту прийняття рішень стосовно потужностей впливають такі фактори як:

— стабільність попиту;

— типи технологічних змін в обладнанні чи дизайні продукції;

— конкуренція.

Інші фактори пов'язані з:

— типом виробу чи послуги;

— мірою важливості стилістичних змін.

Велике значення потужності випливає з відношення між потуж­ністю та виробничими витратами. Правильний баланс попиту та ви­робничих потужностей має зумовлювати мінімум виробничих вит­рат. В дійсності цього досягти не вдається через відмінність реально­го попиту від очікуваного або його коливання (тобто циклічність).

Важливість рішень стосовно виробничих потужностей полягає у величині початкових витрат, для яких потужність є основним виз­начальним фактором. Як правило, чим більша потужність вироб­ничої одиниці, тим вищі витрати. Але великі виробничі одиниці пропорційно дешевші, ніж дрібні.

Обираючи одиниці вимірювання потужності, слід обирати такі, які не вимагають перерахунку. Наприклад, вимірювання потуж­ності в грошових одиницях є невдалим, оскільки зміни цін вимага­ють постійного перерахунку даної величини.

При виробництві лише одного виробу (послуги) потужність мо­же подаватися в одиницях виробленої продукції.

Фактори ефективності виробничих потужностей.

Основними факторами, що визначають ефективність викорис­тання потужностей є:

— обладнання;

— товари чи послуги;

— процеси;

— виробничі операції;

— зовнішні фактори.

Маркетинг за допомогою замовлень споживачів, демографічно­го аналізу та прогнозів може надати важливу інформацію для дов­го- та короткотермінового планування потужностей.

Загальними підходами щодо розвитку альтернативних виробни­чих потужностей є наступні альтернативи: здійснювати розумний пошук можливих альтернатив; нічого не чинити;

Інший важливий фактор при розгляді питання щодо збільшення потужностей для якої продукції передбачені потужності - нового виду чи тієї, що виробляється давно.

Продукція (послуги), що досягли стадії зрілості, можуть мати обмежений життєвий цикл; тому можна передбачити вимоги до по­тужностей. ІІрогнозованість попиту зменшує ризик невдалого ви­бору потужності.

Проте обмежений цикл життя приводить до необхідності шука­ти варіант альтернативного використання виробничих потужнос­тей, коли життєвий цикл виробу закінчиться.

Випуск нових товарів більш ризикований, оскільки точно не ві­домі обсяги та період попиту.

При розробці альтернативних варіантів щодо потужностей слід взяти до уваги взаємодію різних частий системи (розвиток інфрас­труктури тощо).

Коли збільшення потужностей відбувається різкими стрибками, то це ускладнює встановлення балансу між бажаною потужністю та можливістю використання цієї потужності.

Неоднозначність вимог щодо потужності може викликати таку ситуацію, коли сервісна система може мати коливання між не дозавантаженістю та перевантаженістю.

Виробнича одиниця має оптимальний рівень виробництва, який відповідає мінімальній собівартості виробництва продукції.

Оптимальний обсяг виробництва та мінімальна собівартість продукції є функцією потужності виробничої одиниці.

Так, при підвищенні потужності підприємства підвищується й оптимальний обсяг виробництва, а мінімальні витрати на опти­мальний випуск — знижуються.

Є чотири можливості розміщення існуючих потужностей при наявності відповідної території. У такому випадку витрати будуть меншими, ніж при інших варіантах.

Перша можливість — розширення підприємства.

Друга можливість — створення нових потужностей в іншому місці при збереженні існуючих (наприклад, роздрібна торгівля).

При цьому слід враховувати вплив цього рішення на всю систе­му (чи не будуть відвідувати ваш новий магазин ті, хто до цього ку­пував товари у вашому старому магазині?).

З іншого боку, створення нового підприємства (як складова за­хисної стратегії) дозволить зберегти свою нішу на ринку чи убезпе­чити проникнення на нього ваших конкурентів.

Третя можливість — припинити діяльність на старому місці й розпочати її на новому.

Причини такого кроку:

— зміщення ринків;

— виснаження сировинних ресурсів;

— зростання експлуатаційних витрат.

Четверта можливість — нічого не робити (у випадку, коли аналіз попередніх трьох варіантів не виявить серйозної вигоди стосовно переміщення потужностей).

Загальна схема вибору місця під виробництво.

Загальна схема вибору місця під виробництво полягає в наступ­ному.

1) Визначення критеріїв оцінки варіантів розміщення вироб­ництва (збільшення доходу, покращення рівня обслуговування, суспільна корисність тощо).

2) Оцінка розташування ринків чи сировинних зон.

3) Розробка альтернативних варіантів: визначення регіону можливого розташування підприємств; визначення декількох міст (населених пунктів), де можна бу­ло б розмістити підприємство; визначити конкретні земельні ділянки під виробництво в об­раних населених пунктах.

4) Оцінка альтернативних варіантів та вибір.

Головною проблемою при проектуванні процесу є просторове розташування виробничих дільниць.

Важливо опрацювати оптимальне розташування, оскільки деякі комбінації будуть вигіднішими, ніж інші.

Так, для окремих дільниць вигідне сумісне розташування.

Інші дільниці слід виокремити один від одного (підрозділи фар­бування і шліфування, оскільки у склад фарби та пофарбовану по­верхню можуть потрапити частки пилу від шліфування і виклика­ти забруднення).

Дата добавления: 2013-12-13