Особливості детермінації злочинної поведінки неповнолітніх

Детермінанти злочинів неповнолітніх загалом тотожні тим, що обумовлюють злочинність дорослих. Це ті ж самі кризові явища та процеси, що існують у нашому суспільстві на макро- і мікрорівні. Але у зв'язку з неповноліттям правопорушників вони (дають свою специфіку.

Типову соціальну ситуацію розвитку дитини розкрив ще Л. С. Виготський. Він довів, що до початку кожного вікового періо­ду створюються своєрідні для цього віку, виняткові, єдині й непов­торні відносини між дитиною і оточуючою дійсністю.

Тому суттєвим у визначенні детермінанти правопорушень вва­жають динамічний зв'язок і взаємозалежність умов життєдіяльності та соціальної ситуації розвитку підлітка, що впливають на його при­стосування до умов середовища.

У цьому разі йдеться про соціальну дезадаптацію підлітків, тобто таку їх соціалізацію, за якої вони набувають негативного досвіду, що спричинює їх подальші протиправні вчинки. Зазначимо, що девіантна поведінка спостерігається у неповнолітніх частіше, ніж в інших вікових групах.

Причинами цього є соціальна незрілість та фізіологічна несформованість організму, що проявляються у прагненні пізнати нові від­чуття, допитливості, недостатній здатності передбачати наслідки своїх дій тощо. Але головне — в яке русло будуть спрямовані їх ба­жаннята інтереси. Слід вміти дати їм вихід у позитивному напрямку, а ті, що носять яскраво виражений негативний характер, — бло­кувати. Це означає, що треба здійснювати послідовний процес вихо­вання підлітка у сім'ї, школі, на виробництві. На жаль, це робиться далеко не завжди, і тоді психологічні особливості неповнолітнього дістають вихід в асоціальну сферу.

Залежно від ступеня педагогічної занедбаності неповнолітнього, антисуспільна поведінка може спочатку набувати характеру дрібно­го хуліганства, дрібних крадіжок тощо. Однак у процесі подальшої десоціалізації "втрачаються" мотиви, властиві законослухняному підлітку. Залишаючись часто-густо безкарним, він швидко засвоює злочинний досвід. Тут вже повністю включаються такі мотиви, як бажання жити на широку ногу, пиячити, вживати наркотики, вести розпусний спосіб життя.

Останнім часом набув поширення термін "саморуйнуюча пове­дінка". Під нею розуміється такий спосіб буття, коли молода люди­на не зацікавлена у своєму майбутньому, не замислюється над проб­лемою позитивної реалізації свого потенціалу, конфліктує із суспіль­ством, кидає йому виклик.

В японській політології є теорія трьох поколінь, які послідовно змінюють одне одного: перше — активно розбудовує, друге — ра­ціонально використовує зроблене, третє — промотує надбане. У країнах СНД, як твердять прихильники цієї теорії, зараз час третьо­го покоління, але за ним обов'язково прийде перше.

Чинниками, які обумовлюють злочини неповнолітніх, традицій­но вважаються:

/). Негативний вплив у сім'ї. Дослідження показують, що у своїй переважній більшості неповнолітні злочинці мали неблагополучний вплив. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків до ді­тей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, пияцт­во. Неблагополучною може бути сім'я, в якій панує як злиденність, так і забезпеченість.

Нині щодня 32 дитини (на рік 12 тис.) є сиротами за живих батьків. Загалом, в Україні родинної опіки не мають 2,5 мільйона дітей.

40 % неповнолітніх злочинців — з неповних сімей, 5 % — вза­галі не мали батьків. Між тим, кількість сімей, що розпадаються, по­стійно зростає. Це призводить до того, що діти почувають себе у своїй сім'ї непотрібними, чужими, починають шукати контактів поза родиною і на противагу їй, переносять негативний досвід і накопи­чену озлобленість на оточуючих.

2). Недоліки у шкільному вихованні. За умов глибокої соціаль­но-економічної кризи загальноосвітні школи і профтехучилища далекі від того, що від них вимагається. Частина вчителів має низький рівень культури і професійної підготовки, не користується авторите­том серед учнів. Кращі вчителі переходять до елітних шкіл — ліцеїв, гімназій тощо. Відсутня нова концепція освіти і виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес. Ку­мирами у підлітковому середовищі стають удачливі бізнесмени, які розбагатіли будь-якою ціною, і валютні повії.

У вкрай скрутному становищі опинилася система профтехосвіти. Значна кількість профтехучилищ ліквідована чи злита з іншими закладами, не забезпечена належним фінансуванням. Але саме в них перебувають десятки тисяч дітей з неблагополучних сімей, які потребують підвищеної уваги. Дозвілля та спорт все більше втрача­ють для них виховне значення, оскільки комерціалізуються.

3). Незайнятість суспільнокорисною працею. Щорічно бага­тьом випускникам середніх шкіл та профтехучилищ не вдається працевлаштуватися. Нині підприємства відмовляються брати їх на роботу. Не можуть знайти постійної роботи і "відсіяні" зі шкіл. Як наслідок, близько половини неповнолітніх злочинців ніде не вчили­ся й не працювали. А щодо працюючих неповнолітніх, то говорити про виховний вплив на них з боку трудових колективів сьогодні не доводиться. Для підприємств, що перебувають у скрутному еконо­мічному становищі, головне завдання — вижити будь-якими засоба­ми. На жаль, неповнолітні робітники виштовхуються у першу чергу, І це незважаючи на те, що в п. 2 розділу III Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" записано:

"Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинен­ня навчання у середніх загальноосвітніх, професійних навчально-ви­ховних і вищих навчальних закладах".

4). Негативний вплив мікросередовища. Підліткам властиве підвищене прагнення до спілкування, що полегшує їх соціалізацію. Знайшовши для себе референтну групу, підліток дуже дорожить своїм становищем у ній. Однак часто-густо він не може критично осмислити ситуацію. Груба сила, цинізм, нахабність, знущання над слабшими, що пропонує йому така група, сприймаються як еталон поведінки. Авторитетами нерідко є особи з солідним кримінальним досвідом. І тут роль дорослих у втягненні підлітків до злочинної діяльності прослідковується досить чітко.

Колишні "тусовки" підлітків із своїми знаками розрізнення — черепами, металевими бляхами тощо — втрачають сенс. Тепер створюються мобільні "бригади" по 10—20 осіб, які "працюють" під керівництвом дорослих, хоча у багатьох випадках виявляють і власну ініціативу: охорона "авторитетів", обкладання "податками", зни­щення на замовлення торговельних точок, наркобізнес і т. п. Части­на угруповань має гастролерський характер (викрадення автомобі­лів, крадіжки у сільській місцевості тощо).

5). Вади у діяльності правоохоронних органів щодо профі­лактики злочинів неповнолітніх. Зокрема, слабо працюють під­розділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже вчинених злочинів. Має місце не­бажання співробітників проявляти активність у виявленні підлітків, яких слід ставити на облік і проводити з ними індивідуальну профі­лактичну роботу. Відсутня взаємодія з громадськістю. Що ж до служби в справах неповнолітніх, то вона сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів: бракує кадрів та фінансування. До мінімуму зведено правове виховання підростаючого покоління. Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники ствер­джуються у своїй безкарності, що, своєю чергою, сприяє їх подаль­шій криміналізації.

Дата добавления: 2013-12-13