Загальні принципи лiкування неврозiв

усунення емоційних порушень, типових для невротичного рівня ураження (емоційної лабільності, роздратування, напруги, депресії);

лікування проявів астенії, подолання фізичної та розумової недостатності;

регуляція вегетативних порушень;

корекція особливостей особистості;

корекція порушень поведінки;

усунення негативних зовнішніх чинників або їх мінімізація;

розвиток стреспротекторних властивостей;

оволодіння способами психологічного захисту;

виявлення та усунення супутних соматичних порушень;

лікування порушень сну.

Першочергове значення має усунення впливу на хворого несприятливих емоцiйних чинникiв, а якщо це неможливо, то необхідно змінити ставлення хворого до психотравмуючого фактора. З цiєю метою застосовують рiзнi психотерапевтичнi методи, зокрема рацiональну психотерапiю, рiзноманiтнi види гiпнотерапiї й автотренiнгу (самонавiювання).

З лiкарських засобiв рекомендують загальнозмiцнювальнi, седативнi й тонiзуючi, інколи призначають невеликi дози нейролептичних препаратiв. Заспокiйливi засоби звичайно показанi на початку лiкування (препарати валерiани, еленiум, тазепам, седуксен), надалi рекомендують тонiзуючi препарати (настойки женьшеню і китайського лимонника, екстракт елеутерококу, пантокрин тощо). Велике значення в лiкуваннi неврозiв мають вдало пiдiбранi фiзiотерапевтичнi процедури (повiтрянi, хвойнi ванни, франклiнiзацiя, гальванiзацiя, дарсонвалiзацiя). Лiкування бажано проводити в умовах денного стацiонару або амбулаторно. Лише в тяжких випадках або коли хворий не має можливостi постiйно вiдвiдувати дiльничного психiатра чи психотерапевта, показане стацiонарне лiкування.

Медичнi працівники, якi працюють в дитячих закладах (дитячi вiддiлення лiкарень, дитячi дошкiльнi заклади, школи, лiтнi табори вiдпочинку i т.п.) нерiдко зустрiчаються з таким непсихотичним розладом психiки, який, згiдно з МКХ-10, називається "тривожний розлад у зв’язку з розлукою в дитячому вiцi".

Для немовлят i дiтей дошкiльного вiку є нормальною поява певного ступеня тривоги у зв’язку з реальною або загрожуючою розлукою з людьми, до яких вони прихильні. Цей розлад вважають патологiчним лише тодi, коли тривога сягає ступеня, який виходить за межi звичайних проявiв i створює значнi проблеми в планi соцiального функцiонування дитини, та її сiм’ї і дитячого закладу, де перебуває ця дитина.

Такі тривожнi розлади можуть набувати форми:

- нереального неспокою, який поглинає всi емоцiї, помисли й уявлення дитини, думок про те, що її розлучають із близькими людьми, загублять, вкрадуть, навiчно залишають у стацiонарi, вб’ють;

- впертого небажання йти в дитячий дошкiльний заклад або школу через страх розлуки, а не через iнші причини, наприклад, низьку успiшність або погане ставлення з боку ровесникiв;

- впертого небажання або вiдмови спати без особи, до якої дитина вiдчуває велику прихильність, неадекватного страху самотностi або страху залишитись самому вдома, нiчних жахів, якi часто повторюються;

- рецидивної появи соматичних i вегетативних симптомiв (нудоти, болю в животi, блювання, проносу, головного болю тощо) при розлуцi з особою, до якої дитина вiдчуває надмiрну прихильнiсть (коли потрiбно йти в дитячий дошкiльний заклад, школу тощо);

- повторних надмiрних емоцiйних дистресів, що проявляються тривогою, плачем, подразливiстю, стражданнями, апатiєю або соцiальною аутизацiєю при передчуттi пiд час або вiдразу після розлуки з особою, до якої дитина вiдчуває прихильність.

Медичні працівники повинні вміти правильно розпiзнавати тривожні розлади. Наприклад, лiкар, який приймає дитину на лiкування у дитяче вiддiлення, бачить типовий для подiбної ситуацiї психiчний стан дитини, який квалiфiкує як звичайну минущу реакцiю протесту (вид ситуацiйної реакцiї), а черговi медичнi сестри, котрi постiйно спостерiгають за дитиною, вiдмiчають, що дитину мучать нiчнi жахи, тодi як вдень вона апатична i аутична тощо.

Правильне описання душевного стану i поведiнки дитини допоможе лiкарю пiдiбрати адекватний метод психокорекцiї і покращити якiсть лiкування або соцiальної реадаптацiї при необхiдностi перебування дитини в школi або дошкiльному закладi.

Нерiдко в манiпуляцiйних кабiнетах мають місце психогенні знепритомнення, які називають специфiчними невротичними розладами. Цi непсихотичнi розлади психiки досить часто спостерігаються у молодих чоловiкiв пiд час забору венозної кровi для аналiзiв або внутрiшньовенних iн’єкцiй. Медична сестра повинна забезпечити проведення вiдповiдних заходів безпеки, щоб запобігти травмуванню хворих внаслiдок знепритомнення i мати напоготовi розчин амiаку (нашатирний спирт), кордiамiн i мезатон (адреналiн) для надання невiдкладної долiкарської допомоги у разi тривалого знепритомнення.

Дата добавления: 2013-12-13