Принципи та фактори впливу на формування логістичних систем

Логістична система підприємства складається з п'яти базисних компонентів: місцезнаходження і планування; комунікація; транспорт; запаси; склади й упаковка.

Коли спостерігається дисбаланс між цими компонентами, то реальні збитки за масштабами наближаються до потенційних, знижується прибуток. Для досягнення балансу необхідно і достатньо, щоб між компонентами (місцезнаходження і планування, комунікація, транспорт, запаси, склади й упакування) існувала координація на основі системного підходу. Саме в такий спосіб вони вибудовуються в логістичну систему.

Для цього на практиці при формуванні логістичних систем мають враховуватися такі принципи:

– принцип послідовного просування етапами створення системи (система спочатку повинна досліджуватись на макрорівні, тобто у взаємовідносинах із зовнішнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто всередині власної структури);

– принцип поєднання інформації, ресурсних та інших характеристик системи, що проектуються;

– принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

У сучасному бізнесі відбуваються постійні зміни навколишнього середовища, тому дуже важливо враховувати вплив факторів навколишнього середовища. На думку М.А. Окландера, навколишнє середовище логістики складається з восьми факторів (рис. 5.3):

1) конкурентного;

2) георинкового;

3) техніко-технологічного;

4) паливно-енергетичного;

5) соціально-економічного;

6) структури логістичного ланцюга;

7) тенденцій розвитку сервісу;

8) ступеня державного регулювання.

Рис. 5.3. Послідовність формування логістичної системи при класичному підході: Ці – мета функціонування окремої, і-ї підсистеми; Іij – один із інформаційних матеріалів (j-й, інформаційний матеріал, який потрібно вивчити для формування і-ї підсистеми); І – сформована підсистема

Конкурентний фактор включає аналіз діяльності конкурентів (ціни, прибуток, постачальники, споживачі і т. ін.), що є важливим насамперед для визначення мінімального рівня обслуговування, який може задовольнити споживачів.

Георинковий фактор: ефективність логістичних дій прямо залежить від місця розташування їх учасників.

Техніко-технологічний фактор: роботи, комп'ютери, відеокамери, засоби комунікацій, складування, транспортування, упакування, автоматизовані системи управління матеріальним потоком здійснюють значний тиск на ефективність функціонування логістичної системи.

Паливно-енергетичний фактор: залежність логістичних операцій від нафтопродуктів буде зберігатися ще досить довго. Тим часом традиційні джерела енергії є невідновлюваними природними ресурсами, їх кількість на планеті зменшується, вартість збільшується, а наслідки використання згубно впливають на якість середовища проживання людини.

Соціально-економічний фактор: стан банківської, бюджетної, податкової, кредитно-фінансової систем, рівень доходів населення, ступінь ділової активності суб'єктів господарювання, політика у сфері ціноутворення, спосіб життя, традиції, звичаї, очікування і велика кількість аналогічних обставин значною мірою впливають на ефективність функціонування логістичної системи.

Структура логістичного ланцюга: різноманітні варіанти форм постачання і фізичного розподілу, характер взаємовідносин між учасниками цих процесів додають відповідний відтінок характерові логістичної системи.

Тенденцїі розвитку сервісу: логістичній системі властива гнучкість щодо набору послуг, які надаються споживачам. У зв'язку з посиленням конкуренції та загостренням проблеми реалізації збільшується сума коштів, що направляються на обслуговування. Це дає змогу збільшити видову розмаїтість і нарощувати обсяги сервісу.

Ступінь державного регулювання: можливо, найпомітніші зміни серед факторів навколишнього середовища логістики відбулися протягом останнього десятиліття у структурі державного управління. Природно, що лібералізація управління економічними процесами у всіх ланках логістичного ланцюга впливає на особливості і результативність логістичної діяльності.

Логістичні системи можуть бути сформовані з використанням одного з двох підходів:

1) класичного;

2) системного.

Класичний підхід означає перехід від часткового до загального (індукція), при такому підході формування системи проходить шляхом злиття її компонентів, які розробляються окремо (рис. 5.3).

Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, задля якої створюється система (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Послідовність формування системи при системному підході: Ц – сукупність цілей функціонування системи; Tі – одна з вимог, яку повинна задовольняти система; Пj – варіанти підсистеми

Далі наведено етапи формування логістичної системи при системному підході:

Етап 1. Визначення та формування цілей функціонування системи.

Етап 2. Аналіз цілей та обмежень зовнішнього середовища. Визначаються вимоги, яким повинна відповідати система.

Етап 3. Формування підсистем.

Етап 4. Синтез системи: аналіз різних варіантів і вибір підсистеми, формування їх в єдину систему.

Дата добавления: 2013-12-13