Завдання «зробити або купити»

Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням набув метод «MOB Make-or-Buy Problem» або завдання «зробити або купити».

При виконанні цього завдання необхідно кожного разу ухвалювати рішення: чи купувати потрібні підприємству деталі, комплектуючі вироби і т.д. у іншого виробника (у тому числі наймати транспорт, брати в лізинг устаткування, оренда складів) або ж виробляти їх самостійно, на власному виробництві, якщо це технологічно можливо.

Основним критерієм оптимальності рішення цього завдання є максимізація прибутку, тобто необхідно порівняти витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

Однак, рішення про власне вирбництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат.

Рішення на користь закупівель і проти власного виробництва може бути прийняте, якщо:

- потреба в комплектуючому виробі невелика;

- існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;

- відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

- відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

- потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;

- існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

- необхідно зберігати комерційну таємницю технології виробництва;

- комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.

1. Вибір постачальника.

Вибір постачальника складає важливу частину функції закупівель і включає пошук джерел постачання і оцінку можливості своєчасного постачання і надання необхідних послуг до і після продажу. Постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії.

Етапи вибору постачальника:

1) Пошук потенційних постачальників (оголошення тендера (конкурсу); вивчити рекламні матеріали; відвідування виставок і ярмарків; листування і особисті контакти з можливими постачальниками).

2) Аналіз потенційних постачальників (надійність постачання, віддаленість постачальника, терміни виконання замовлень, періодичність постачань, умови оплати, мінімальний розмір партії товару, можливість отримати знижки, повнота асортименту, сервісне обслуговування, рекламна підтримка, репутація постачальника, фінансове положеня постачальника і т.д.).

3) Оцінка результатів роботи з постачальниками (розрахунок рейтингу постачальників).

Для визначення пріоритетності окремих критеріїв, за якими передбачається вибирати постачальників, застосовують методи експертних оцінок.

За кордоном існує практика оцінки роботи постачальників у вигляді щомісячних або щоквартальних таблиць рейтингів.

Для аналізу постачальників, з якими підприємство вже співпрацює також можна використати АВС-аналіз.

4) Розвиток постачальника (виявлення позицій постачальника, за якими необхідно досягнути покращень, визначити комплекс заходів для поліпшення взаєної співпраці).

Дата добавления: 2013-12-13