Роль глобалізації та регіоналізації у формуванні макрологістичних систем

Однією з основних тенденцій розвитку макрологістичних систем у світі є глобалізація. Ця тенденція полягає:

– у подальшому розвитку й створенні міждержавних і транснаціональних макрологістичних систем для вільного переміщення через національні кордони товарів, капіталу й інформації. Метою створення глобальних макрологістичних систем є зниження логістичних витрат, поліпшення сервісного обслуговування та інформаційного забезпечення, створення інтегрованої мережі регіональних розподільних логістичних центрів та формування транспортної та телекомунікаційної інфраструктур світового ринку;

– розвитку менеджменту в глобальних логістичних каналах транснаціональних корпорацій. Такий розвиток пов'язаний з раціональним розміщенням виробничих підрозділів у країнах із дешевою сировиною й робочою силою, оптимізацією структури й розміщення складського господарства, оптимізацією товаропотоків та зниженням логістичних витрат.

Велике значення для розвитку глобальної логістики мають міжнародні канальні посередники, до яких відносять:

– міжнародні експедитори;

– транспортні компанії;

– компанії з управління експортними операціями;

– зовнішньоторговельні компанії й представництва;

– брокерські й агентські фірми;

– компанії з упакування товарів в експортно-імпортних операціях;

– порти й інші посередники.

Особлива роль серед канальних посередників у глобальних логістичних системах належить міжнародним транспортно-логістичним фірмам, що можуть надавати такі види послуг:

– квотування вантажних відправлень;

– підготовка товаросупровідних комерційних і митних документів;

– одержання експортних ліцензій;

– здійснення експортного декларування вантажів;

– підготовка сертифікатів якості, ветеринарних та інших свідоцтв;

– підготовка товарно-транспортних документів;

– вантажно-розвантажувальні операції;

– пакування, сортування, консолідація вантажів;

– страхування та інші послуги з запобігання ризикам;

– організація розрахунків між учасниками товароруху;

– надання складських послуг у портах та складських терміналах;

– здійснення інтермодальних перевезень;

– надання в оренду транспортних засобів, трейлерів, контейнерів.

Експортно-імпортні операції в глобальних логістичних системах за змістом відповідають операціям, що здійснюються в національних логістичних системах, але порівняно з ними вони пов'язані зі значно більшим обсягом інформації та більш складним документообігом. Логістичні системи, як правило, пов'язані з більшим, ніж у звичайному логістичному менеджменті, обсягом інформації, складнішим документообігом. Структура глобальної логістичної мережі представлена на рис. 14.1.

Рис. 14.1. Структура глобальної логістичної мережі

Важливе місце в структурі глобальних логістичних систем займають зони вільної торгівлі (вільні економічні зони).

Вільні економічні зони відіграють роль каталізаторів розвитку глобальної логістики. Основними перевагами їх для глобального логістичного менеджменту є:

– зберігання товарів і операції вантажопереробки без митних формальностей;

– ефективне виконання функцій логістичними посередниками; можливість консолідації/розукрупнення партій вантажів перед імпортом;

– скорочення логістичних витрат;

– тестування товару споживачами перед імпортом;

– реекспорт товарів без сплати мит і податків;

– зберігання товарів у зоні без обов'язкової ідентифікації.

Одним із факторів розвитку глобалізації логістичних процесів є регіоналізація, що виявляється як на рівні однієї країни, так і в міжнародному масштабі. На розвиток макрологістики багато в чому впливають регіональні особливості розвитку економіки.

Кожний регіон, хоча й має певну відособленість економічних процесів, не є ізольованою макросистемою, а має численні інтеграційні зв'язки з іншими регіонами країни й (або) із закордонними країнами. Це обумовлює необхідність у логістичному управлінні численними міжрегіональними матеріальними і супутніми їм фінансовими й інформаційними потоками.

Процес формування регіональних логістичних систем залежить від:

– мети й завдань синтезу логістичної системи у регіоні;

– виду й характеристик матеріальних потоків;

– характеристик транспортно-дорожнього комплексу регіону;

– наявності логістичних посередників;

– стану інфраструктури й виробничо-технічної бази регіональних дистрибутивних мереж.

Регіональні логістичні системи можуть розвиватися у формі:

– регіональних та міжрегіональних оптових торговельних посередників;

– регіональних логістичних центрів фізичного розподілу продукції;

– регіональних складів загального користування;

– великих посередницьких логістичних компаній.

Усі вищезгадані регіональні логістичні системи можуть виконувати посередницькі функції, такі як:

– вибір оптимальних видів і типорозмірів тари й упакування при доставці й транспортуванні матеріальних ресурсів і готової продукції;

– вибір ефективного виду транспорту;

– координація роботи транспорту в транспортних вузлах;

– оптимізація структур регіональних дистрибутивних систем для різних матеріальних потоків;

– визначення оптимальної кількості й розміщення баз і складів у дистрибутивних мережах;

– удосконалювання транспортно-експедиційного обслуговування споживачів, створення великих транспортно-експедиційних регіональних та міжрегіональних компаній;

– організація змішаних, інтермодальних та мультимодальних перевезень;

– впровадження ефективних способів навантаження-розвантаження, сучасної техніки й технології пакування, сортування, зберігання;

– створення сучасних автоматизованих транспортно-складських комплексів, баз і складів загального користування, вантажних терміналів;

– створення передумов для глобалізації логістичних процесів.

Дата добавления: 2013-12-13