Види цінних паперів

Лекція 2. «Цінні папери, їх види та характеристики.

Фондовий ринок та ринок фінансових послуг»

(2 години)

План

1. Види цінних паперів, які можуть випускатись і обертатися в Україні.

2. Правове регулювання фондового ринку.

3. Фондова біржа: правове становище, організація і порядок роботи. функції фондової біржі.

4. Ринок фінансових послуг, його роль у функціонуванні економічної системи.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів іншим особам.

Класифікація цінних паперів (види цінних паперів):

1. За економічною сутністю:

- Борговий (позичковий) – втілює в собі зобов’язання емітента сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості у відповідності до встановленого графіка;

- Пайовий (інвестиційний) – дає його власнику право на частину активів емітента, він є посвідченням про частку власності в капіталі фірми;

- Похідні – грошові документи, які за бажанням їх власників у певний період можуть бути погашені або обміняні на інші цінні папери, або ж надають право (зобов’язання) на купівлю-продаж певних цінних паперів. Різновидами похідних цінних паперів є деривативи, опціони, ф’ючерси, депозитарне свідоцтво.

2. За терміном існування:

- Строкові – цінні папери, які мають встановлений термін існування (довго-, середньо-, та короткострокові);

- Безстрокові – цінні папери, які існують вічно (акції).

3. За походженням:

- Первинні – цінні папери, засновані на активах, до числа яких не входять самі цінні папери (акції, облігації, векселі, заставні та ін..);

- Вторинні – цінні папери, які випускаються на основі первинних цінних паперів; це – цінні папери на самі цінні папери (варанти на цінні папери, депозитарні розписки та ін..)

4. За формою існування:

- Паперові (документарні);

- Безпаперові (електронні, віртуальні).

5. За національною приналежністю:

- Вітчизняні;

- Іноземні.

6. За типом використання:

- Інвестиційні (капітальні) – цінні папери, які є об’єктом вкладання капіталу (акції, облігації, ф’ючерсні контракти та ін..);

- Неінвестиційні – цінні папери, які обслуговують грошові розрахунки на товарних чи інших ринках (векселі, чеки, коносаменти).

7. За порядком вкладення:

- На пред’явника – цінні папери, які не фіксують імені їхнього власника; їх обіг здійснюється шляхом простої передачі від однієї особи до іншої;

- Іменні – цінні папери, як містять ім’я їх власника і, крім цього, реєструється в спеціальному реєстрі.

- Ордерні – іменні цінні папери, які передаються іншій особі шляхом здійснення на них переданого напису (індосаменту).

8. За характером обігу:

- Ринкові, чи вільного обігу;

- Неринкові (обіг цінних паперів може бути обмежений, цінні папери неможливо продати нікому, окрім емітента, і через обумовлений термін).

9. За рівнем ризику:

- Безризикові та мало ризикові;

- Ризикові.

10. За наявністю доходу:

- Доходні;

- Бездоходні.

У відповідності з Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» розрізняють такі типи цінних паперів:

· акції;

· облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов’язання підприємств;

· ощадні сертифікати;

· векселі;

· приватизаційні цінні папери;

· інвестиційні сертифікати.

Взагалі всі цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, поділяються на:

· пайові (інвестиційні);

· позичкові (боргові);

· похідні.

Але українське законодавство не передбачає появи похідних цінних паперів від основних їх видів.

Борговий цінний папір втілює в собі зобов’язання емітента сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості у відповідності до встановленого графіка.

До боргових цінних паперів належать всі види облігацій, комерційні векселі, закладні, незалежно від того, хто є їх емітентом і який термін дії цих паперів.

Інвестиційний цінний папір дає її власнику право на частину активів емітента, він є посвідченням на частку власності в капіталі фірми.

До інвестиційних цінних паперів належать всі види акцій без виключення типів емітентів.

Боргові та інвестиційні цінні папери відображаються у різних статтях балансу фірми. Для емітента боргових цінних паперів – це короткострокові та довгострокові позики; вони відображаються в розділі «ПАСИВИ». Для емітентів інвестиційних цінних паперів вони заносяться в статтю «ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ».

Акція – цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Емісія акцій здійснюється у трьох випадках:

1)під час акціонування, тобто створення акціонерного товариства з метою формування акціонерного капіталу;

2)коли вже діюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;

3)при додатковій мобілізації капіталу для збільшення наявного статутного капіталу.

Акції можуть бути іменними, на пред’явника; простими та привілейованими.

Корпорація може здійснювати випуск лише тих видів акцій, які затверджені статутом.

Іменні – це акції, власники яких мають бути зареєстрованими в реєстрі корпорації. Про власників таких акцій у книзі реєстрації акціонерів робиться відповідний запис із вказівкою часу та кількості куплених акцій.

Акції на пред’явника корпорацією не реєструються. Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, бо вони дозволяють контролювати процес руху акціонерного капіталу і концентрацію акцій в руках окремих акціонерів. Акціонери надають перевагу акціям на пред’явника, тому що вони вільно продаються та обертаються на вторинному ринку.

Прості – це акції, власник яких має право голосу на загальних зборах акціонерів і право на отримання дивідендів.

Кожна акція наділяє її власника одним голосом на загальних зборах акціонерів. Вона не дає гарантії на отримання дивідендів, які залежать від господарської діяльності корпорації.

Прості акції можуть випускатися серіями А і Б. Серія А передбачена для засновників корпорації, тобто для осіб, що підписали її статут, а серія Б – для інших інвесторів.

Привілейовані акції – є іменними і дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись з фіксованими (у % до їх номінальної вартості), щорічно виплачуваними дивідендами. Виплату дивідендів здійснюють у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від величини одержаного товариством прибутку.

Акція містить такі реквізити:

· фірмове найменування товариства та його адресу;

· назву цінного папера – «АКЦІЯ»;

· порядковий номер;

· дату випуску;

· вид акції;

· номінальну вартість;

· ім’я власника (для іменної акції);

· розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються;

· термін виплати дивідендів;

· підпис Голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

· печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, що містять такі основні данні:

· порядковий номер купона на виплату дивідендів;

· порядковий номер акції за якою виплачуються дивіденди;

· найменування акціонерного товариства;

· рік виплати дивідендів.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власників певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власнику номінальні вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін і з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Можуть випускатися державою (державна позика), місцевими органами самоврядування (муніципальні позики), підприємствами чи їх об’єднаннями. Облігації випускають з метою залучення коштів. Вони є формою кредитування емітентів особами, що придбали облігації. До загальних витрат емітентів облігацій належать:

- сумарні річні доходи на обслуговування облігацій;

- технічні витрати на випуск облігацій;

- витрати на розміщення облігацій.

Гарантією погашення облігації як строкового боргового зобов’язання є загальна гарантія з боку емітента. Цією гарантією є право власника облігації на частину майна у випадку невиконання емітентом своїх зобов’язань, але без права на арешт цього майна.

Облігації можуть бути іменними та на пред’явника; відсоткові, за якими % сплачується у відповідності з умовами їх випуску, розмірами і терміном випуску, і безвідсоткові, тобто цільові, за якими відсотки не сплачуються, але власник може придбати на них певні товари, конвертовані, які можна обмінювати на інші цінні папери; гарантовані, під які є застава нерухомості; незабезпечені серійні, які погашаються серіями; ординарні – всі одразу з правом дострокового погашення за бажанням власника; компенсаційні, які в будь-який момент можна обміняти на готівку.

Різниця між акціями та облігаціями полягає в тому, що:

- власник облігацій є кредитором корпорації, а акціонер – одним з її власників;

- власник облігацій отримує на нею %, які є фіксованими та визначеними, протягом вказаного в ній терміну. Акціонер отримує дивіденди, які корпорація сплачує лише за умови отримання прибутку;

- як і інші кредитори, власники облігацій не мають права голосу; акціонер має право голосу при розв’язанні всіх питань, що стосуються його майнових інтересів;

- процентні платежі, що сплачуються за облігаціями, відносяться на витрати корпорації. Вони здійснюються з оподаткованого прибутку. Джерелом дивідендів є чистий дохід, який залишається після сплати податків.

Облігація має такі обов’язкові елементи:

Номінал – грошова сума, що вказана на лицевій стороні сертифікату облігації. Її отримує власник у день погашення.

Купонна ставка – обумовлений відсоток від номінальної вартості, який емітент має сплачувати щорічно.

Дата погашення – календарна дата, день, коли компанія повертає покупцю суму, що дорівнює номіналу облігації, і припиняє виплату %.

Договір емісії – контракт на випуск облігаційної позики.

Він є договором між емітентом та трастовою компанією.

Положення про виплату – пункт угоди про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого здійснюється виплата % і номінальної вартості облігацій.

Забезпечення – активи або майно корпорації, яке є поручительством під час випуску облігацій.

Рейтинг – оцінка інвестиційних якостей облігації спеціальними фірмами.

Оцінюються лише облігації, які мають широкий вторинний ринок, облігації, що мають високий рейтинг, отримали назву облігацій інвестиційного класу.

Облігації мають ринковий курс.

Вексель – це документ, складений за встановленою формою, який підтверджує безумовний обов’язок векселедавця сплатити у зазначений термін вказану у векселі суму.

Розрізняють два види векселів:

- простий (соловексель);

- переказний (тратта).

Простий вексель містить такі реквізити:

- найменування «ВЕКСЕЛЬ»;

- просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

- зазначення терміну платежу;

- зазначення місця, в якому має здійснитися платіж;

- найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

- дату і місце складання векселя;

- підпис векселедавця.

Переказний вексель має містити, крім вищеназваних реквізитів, найменування того, хто повинен платити (платника.

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

- вексель, термін платежу за яким на вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред’явленням;

- при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника;

- вексель, в якому не вказане місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Переказний вексель являє собою документ, в якому зазначена письмова вказівка векселедержателя, (трасанту) особі, на яку виставлений вексель, тобто платнику (трасату), сплатити зазначену суму грошей пред’явнику векселя чи особі, що вказана у векселі, (ремітенту) через певний термін або на вимогу.

Депозитний сертифікат – це грошовий документ, що підтверджує внесення в банк коштів на певний термін.

Він має фіксовану відсоткову ставку, кошти можуть бути стягнутими, лише за поданням в банк правильно оформленого сертифіката.

Депозитні сертифікати можуть бути купленими протягом всього терміну їх дії, а відсоток за ними нараховується з дня придбання.

Термін дії депозитних сертифікатів – 10 днів – 8 років, відповідно їх сума від 500 до 5 млн. дол., відсоткова ставки залежать від розміру і терміну дії вкладу.

Після закінчення терміну дії сертифіката, останній стає документом за вимогою і банк має сплатити всю суму за ним за першою вимогою власника.

Банки можуть розповсюджувати власні сертифікати як через філії, так і через брокерські фірми на умовах комісії.

Комерційні папери – це короткострокові зобов’язання без забезпечення, які випускаються великими банками з високою ліквідністю.

Їх випускають для залучення короткострокових коштів для фінансування сезонних потреб в обіговому капіталі; номіналом 1000 дол.; терміном дії 30-270діб. Вторинний ринок таких зобов’язань фактично відсутній.

Інвестори купують комерційні папери, бо дохід за ними є більш високим, ніж за державними фондами або казначейськими векселями. Для емітентів випуск комерційних цінних паперів також вигідний, тому що відсоток за ними нижчий, ніж за банківськими позиками.

Банк-емітент повинен мати високий рейтинг кредитоспроможності. Як правило, на суму випуску відкривається кредитна лінія, яка є гарантією погашення комерційних цінних паперів після закінчення терміну їх дії.

Характеристика емітентів цінних паперів (за даними МВФ)

Емітенти	Обсяг випуску цінних паперів, %
Банки
Промислові підприємства
Будівельні організації
Сільгосппідприємства
Транспортні підприємства
Підприємства зв’язку
Підприємства інших галузей
Разом

На ринку цінних паперів саме банківські установи найбільш послідовно дотримуються стратегії самостійної роботи на первинних ринках своїх акцій. Тому є кілька причин:

- висока доходність банківського бізнесу забезпечує високий попит нам їх акції;

- при створенні майже всіх комерційних банків закладається принцип першочергового розміщення майже всього обсягу нових емісій серед засновників та впливових акціонерів;

- банківський топ-менеджмент хвилюється, що навіть незначна втрата контролю над емісією акцій може призвести до небажаного перерозподілу влади серед акціонерів банку.

Дата добавления: 2013-12-13