Рекомендована література. Змістовний модуль 10. Фінансовий менеджмент

Змістовний модуль 10. Фінансовий менеджмент

План лекційного заняття 1. «Сутність фінансового менеджменту, його роль в системі управління бізнесом»

(2 години)

План

1. Сутність фінансового менеджменту, його роль в системі управління бізнесом.

2. Управління прибутком підприємства. Політика виплати дивідендів та її значення.

3. Сутність і структура капіталу. Вартість капіталу та методи її оцінки.

4. Оборотний капітал та поточні фінансові потреби суб’єкта господарювання.

Фінансовий менеджмент як самостійний напрям наукових досліджень і вид управлінської діяльності сформувався внаслідок розвитку підприємництва, трансформацією власності з приватної в корпоративну, розмежування власності та управління, бурхливого розвитку фінансового ринку, вдосконалення фінансових технологій, зростаючих ризиками фінансових потрясінь.

Фінансовий менеджмент є одним із видів функціонального менеджменту і тісно пов'язаний із загальним та іншими видами функціонального менеджменту. Об'єктом фінансового менеджменту є фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання.

Сучасна фінансова термінологія для позначення управління фінансами на мікрорівні використовує поняття:

— фінансове адміністрування;

— фінансовий менеджмент;

— фінансовий інжиніринг;

— корпоративне управління.

Наведений перелік, однак, не вичерпує всього розмаїття понять. Наприклад, вживається термін "управління фінансовою діяльністю підприємств " що акцентує увагу на управлінні лише одним із видів його діяльності та ЛИШ одним суб'єктом господарювання.

Фінансове адміністрування грунтується на ієрархії, виконавській дисципліні, дотриманні законів, інструкцій, положень.

Фінансовий менеджмент, як і підприємництво, ґрунтується на принципах свободи економічного вибору:

1) вибір здійснюють люди;

2) завжди є багатоваріантність вибору управлінських рішень, проектів (субститутів);

3) будь-який варіант рішення, кожен проект оцінюється з позиції раціонального мислення за найкращим співвідношенням витрати/вигоди (доходи);

4) вибір здійснюється в умовах невизначеності, а отже, е ризиковим, тому кожен варіант рішення, проект оцінюється з позиції оптимальності за співвідношенням ризик/доходи;

5) персональна відповідальність за вибір;

6) контроль виконання рішення, реалізації проекту.

Фінансовий інжиніринг на відміну від фінансового менеджменту, який ґрунтується на визначених методиках, передбачає розробку інноваційних фінансових рішень та технологій.

У корпоративному управлінні поєднуються загальний та стратегічний менеджмент, менеджмент персоналу, фінансовий менеджмент, організаційний менеджмент, право, конфліктологія, корпоративна культура.

Важливою відмінністю вищезгаданих понять є мета, комплекс завдань, підходів та критеріїв оцінки ефективності управління.

Фінансовий менеджмент є складним комплексним поняттям, що включає такі його аспекти:

1) філософію;

2) мистецтво;

3) науку;

4) практику;

б) вид підприємницької діяльності;

6) організаційну форму (орган управління фінансами).

Філософія фінансового менеджменту ґрунтується на філософії людини, філософії господарювання, філософії держави та права, філософії бізнесу і управління теоріями управлінських рішень; є мистецтвом розроблення, відбору та реалізації фінансових рішень із врахуванням дії всіх можливих чинників, впливу внутрішнього та зовнішнього середовищ, прогнозування можливих загроз та ризиків, оцінки Зле рівня та характеру впливу на фінансову безпеку бізнесу, суб'єкта господарювання, співвласників з метою досягнення визначених цілей та реалізації завдань.

Мистецтво як вид творчої діяльності ставить кваліфікаційні вимоги до фінансових менеджерів, зокрема вимагає вміння мислити творчо, креативно, стратегічно та просторово, мати здібності організатора, психолога, педагога, володіти професійними знаннями та навичками, мати високий рівень правових знань, культури управління, вміння працювати в команді.

Фінансовий менеджмент є наукою. Імена багатьох авторів наукових розробок назавжди закарбовані у світовій фінансовій науці в назвах моделей, формул, методик, підходів. Історія розвитку науки фінансового менеджменту, яка ледь перевищує 100 років, була відповіддю на вимогу часу: від наукового по шуку можливих варіантів антикризового фінансового управління, теорії портфеля — до застосування математичних моделей та комп'ютерних технологій.

Теоретичною основою фінансового менеджменту прийнято вважати корпоративні фінанси. Фінансовий менеджмент є логічним продовженням корпоративних фінансів, мистецтвом підготовки відбору, оптимізації, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності корпорацій.

Однак розвиток суб'єктів господарювання різних організаційно-правових типів та форм власності вимагав запровадження нових підходів до управління їхніми фінансами з метою забезпечення його ефективності. Тому фінансовий менеджмент сьогодні адаптований до суб'єктів господарювання у різних сферах, галузях, відомствах, малого, середнього та великого бізнесу, від приватних фірм до суб'єктів господарювання, заснованих на корпоративній, держав но-корпоративній та комунально-корпоративній власності.

Фінансовий менеджмент розглядають також як вид підприємницької діяльності, що передбачає надання корпорацією платних фінансових управлінсь-. ких послуг суб'єкта малого бізнесу, які не в змозі утримувати великий штат фінансових менеджерів, зокрема фінансових аналітиків, експертів та ін.

Фінансовий менеджмент є одночасно й організаційною формою, тобто органом управління. Від злагодженої роботи команди фінансових менеджерів залежить процес реалізації фінансової стратегії та політики суб'єкта господарю вання, досягнення визначених цілей та розв'язання окреслених завдань. Чіткий розподіл обов'язків, організація роботи фінансової служби, формування інформаційної бази та своєчасне реагування на відхилення фактичних результатів від запланованих, недопущення зниження індикаторів фінансової безпеки, фінансового стану суб'єкта господарювання — це неповний перелік видів діяльності фінансової команди.

Отже, фінансовий менеджмент — система підходів, принципів та методів розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Важливими чинниками зовнішнього впливу, зміною зовнішнього середовища організації, що впливає на її фінансові рішення, є наміри на дії:

— держави (фінансова політика держави, законодавчо-нормативна база, державне фінансове регулювання);

— конкурентів;

— постачальників та споживачів;

— фінансових посередників;

— інвесторів.

Фінансові рішення — це:

1) процес пошуку й обґрунтування рішення, що здійснюється в кілька етапів;

2) вибір особою, яка приймає рішення, за допомогою визначених методик, методів та правил єдиного варіанта з декількох можливих;

3) рішення як результат вибору (особою, яка приймає рішення) є обов'язковим до виконання колективом організації.

Фінансова стратегія підприємства — формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова стратегія є складовою загальної стратегії підприємства

Основна мета загальної стратегії — забезпечення стабільно високих темпів економічного розвитку та зміцнення конкурентної позиції підприємства.

Першочерговим завданням підприємства є розвиток здорової конкуренції, що визначається в процесі розроблення виробничої та маркетингової стратегій. Відповідно загальна стратегія ґрунтується на врахуванні можливостей збільшення конкурентних переваг підприємства. При цьому фінансова стратегія спрямовується на забезпечення самофінансування підприємства, що може досягатися в контексті ефективного управління капіталом, активами, прибутком, інвестиціями тощо. Таким чином, формування стратегічних цілей орієнтовано на нагромадження капіталу підприємства, достатнього для фінансування його розширеного відтворення.

Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією підприємства та є чинником забезпечення його ефективного функціонування і фінансового розвитку в майбутньому.

План лекційного заняття 2. «Управління інвестиційною діяльністю»

(2 години)

План

1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація. Управління інвестиційною діяльністю.

2. Фінансове прогнозування як засіб як засіб управління фінансами. Фінансова модель інвестиційного проекту.

3. Суть та фінансова оцінка банкрутства. Фінансова санація та управління нею.

Функції суб'єкта фінансового менеджменту — види управлінської діяльності, спрямовані на досягнення цілей та вирішення завдань фінансового управління підприємства.

Функція планування у фінансовому менеджменті є основою прийняття фінансових рішень. З одного боку, фінансове планування — комплекс заходів з розробки планових завдань і їх реалізації на практиці, з іншого — діяльність із формування і затвердження фінансових планів за основними напрямами фінансової діяльності підприємства. В основу фінансового планування покладено розроблену фінансову стратегію підприємства, що конкретизується на кожному етапі його розвитку.

Прогнозування у фінансовому менеджменті — розроблення можливих напрямів фінансової діяльності підприємства на тривалу перспективу, прогнозу змін його фінансового стану. Якщо мета планування — втілити у життя заплановані заходи, то для прогнозування характерним є передбачення відповідних змін фінансового розвитку підприємства.

Організація полягає у створенні органів управління, побудові структури апарату управління, підрозділів фінансової служби, встановленні взаємозв'язків між ними, розподілі обов'язків і повноважень. Координація у фінансовому менеджменті — узгодженість робіт усіх ланок системи управління, апарату управління і фахівців, єдність відносин між ними.

Регулювання у фінансовому менеджменті охоплює комплекс поточних заходів, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в разі виникнення відхилення фактичних результатів від планових завдань, заданих параметрів, норм і нормативів.

Мотивація як функція фінансового менеджменту передбачає спонукання і стимулювання працівників фінансової служби до ефективної та продуктивної роботи з метою виконання поставлених завдань фінансового розвитку підприємства.

Контроль у фінансовому менеджменті — це перевірка організації фінансової роботи та виконання фінансових планів, виявлення відхилень від плану та своєчасне внесення корективів.

Контрольна функція фінансового менеджменту реалізується за такими напрямами:

— контроль за формуванням фінансових ресурсів в обсязі, достатньому для задоволення потреб соціально-економічного розвитку підприємства;

— контроль за ефективним і раціональним використанням фінансових ресурсів підприємства;

— контроль за рівнем самофінансування, платоспроможності й рентабельності підприємства.

Залежно від об'єкта фінансового менеджменту розрізняють такі його функції.

1. Управління капіталом. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту відбувається у процесі визначення загальної потреби у капіталі для фінансування активів підприємства; оптимізації структури капіталу з метою забезпечення ефективного його використання; розроблення комплексу заходів з рефінансування капіталу у найефективніші види активів.

2. Управління активами, відповідно до якого розраховується реальна потреба в окремих активах із врахуванням запланованих обсягів операційної діяльності підприємства, визначаються розмір і оптимальний їх склад з позиції раціонального використання, забезпечення ліквідності та ефективності.

3. Управління грошовими потоками. Фінансовий менеджмент виконує таку функцію при формуванні вхідних і вихідних потоків грошових коштів, їх синхронізації за обсягом і в часі з метою забезпечення фінансової рівноваги підприємства.

4. Управління інвестиціями. Функціональними завданнями такого управління е формування важливих напрямів інвестиційної діяльності підприємства, розроблення його інвестиційної політики; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів, відбір найефективніших з них; формування реальних інвестиційних програм і портфеля фінансових інвестицій; вибір раціональних форм фінансового інвестування.

б. Управління фінансовими ризиками. У процесі реалізації цієї функції визначається склад основних фінансових ризиків підприємства; здійснюється оцінка їх рівня і розмір можливих фінансових втрат у розрізі окремих операцій та господарської діяльності в цілому; формується комплекс заходів з профілактики, мінімізації та страхування фінансових ризиків.

6. Управління прибутком. Основними завданнями при виконанні фінансовим менеджментом цієї функції є виявлення резервів нарощування величини прибутку; забезпечення стабільності формування чистого прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат; обґрунтування облікової, цінової та податкової політики підприємства; забезпечення оптимальних пропорцій та підвищення ефективності розподілу і використання прибутку з метою зміцнення конкурентних позицій підприємства та добробуту його власників.

7. Антикризове фінансове управління. Така функція фінансового менеджменту передбачає виявлення на основі постійного моніторингу фінансового стану підприємства ознак кризових явищ та масштабів фінансової кризи; формулювання цілей та розробку антикризової стратегії; вибір адекватних інструментів антикризового управління та заходів фінансової стабілізації підприємства; контроль за своєчасністю та ефективністю впроваджених антикризових заходів.

Механізм фінансового менеджменту — цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Важливо підкреслити, що механізм фінансового менеджменту є не лише сумою його складових, а й цілісною системою, адекватною певному рівню, де всі складові взаємопов'язані, взаємодіють і перебувають у процесі розвитку та удосконалення

У механізмі фінансового менеджменту розрізняють рівні:

1) міжнародний (механізм фінансового менеджменту транснаціональних корпорацій);

2) національний (стосується механізму фінансового менеджменту суб'єктів господарювання в межах фінансової системи національної держави, особливості якого зумовлені національною законодавчо-нормативною базою, зокрема національними стандартами обліку і звітності, законами про оподаткування та ін.);

3) ринковий (особливості фінансового менеджменту, зумовлені впливом ринкових регуляторів та механізмів, залежать від стану ринків, зміни кон'юнктури товарних та фінансових ринків);

4) галузевий (на механізм фінансового менеджменту впливає законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність суб'єктів господарювання певної галузі);

б) відомчий (кожне відомство, його суб'єкти керуються у своїй роботі відомчою нормативно-методичною базою);

6) внутрішній (специфіка механізму фінансового менеджменту на цьому рівні визначена в статуті та внутрішніх положеннях суб'єкта господарювання).

Важливою складовою механізму фінансового менеджменту є системи забезпечення, до складу яких входять:

— система організаційного забезпечення;

— система інформаційного забезпечення;

— система кадрового забезпечення;

— система технічного забезпечення;

— програмне забезпечення;

— фінансове забезпечення.

Кожна з перерахованих систем забезпечення є важливим компонентом механізмів підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень. Важлива не тільки їхня наявність, а й дотримання за її формування та функціонування вимоги ефективності системи.

Система організаційного забезпечення — взаємопов'язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб'єкта господарювання, які уповноважені здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати фінансово-господарської діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.

Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту залежить від таких чинників:

— величини суб'єкта господарювання;

— організаційно-правового типу господарювання;

— галузі;

— форми власності;

— структури управління;

— національних традицій;

— культури та етики управління;

— професійного рівня персоналу.

Щодо переліку чинників, що впливають на особливості системи організаційного забезпечення, у вітчизняній практиці зустрічаються різні їх варіанта. Щодо побудови систем організаційного забезпечення прийнято виокремлювати такі принципи:

— ієрархічний;

— функціональний;

— змішаний.

Цим принципам відповідають створювані суб'єктами господарювання системи організаційного забезпечення, що мають свої особливості та відмінності.

Із середини XX ст. у системах організаційного забезпечення фінансового менеджменту багатьох корпорацій виокремились такі підрозділи, як казначейство та бухгалтерія. Спільними завданнями обох служб було оперативне, поточне управління, фінансове регулювання, аналіз, планування та розробка фінансової стратегії, політики і тактики. Головними завданнями казначейської служби стало управління грошовими потоками, портфелем цінних паперів, фінансовими ризиками, капіталом, робота з фінансовими посередниками.

Бухгалтерія відповідає за облік, антикризове фінансове управління, звітність та здійснює управління доходами, витратами, прибутком, податками, займається бюджетуванням, контролем та внутрішнім аудитом.

Елементами системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту е:

— структура (служби, підрозділи, виконавці);

— ієрархія, субординація, координація;

— комунікаційні зв'язки;

— централізація та децентралізація управління;

— функції, їх розмежування;

— обов'язки, права, відповідальність;

— підзвітність, підконтрольність;

— оцінка професіоналізму;

—- оцінка якості та ефективності управління;

— оцінка креативності, оригінальності;

— оцінка інноваційності прийнятих рішень.

Особливістю сучасного стану розвитку та функціонування корпоративного сектору в економічних системах країн з розвинутою ринковою економікою є інтегрованість організаційного забезпечення фінансового менеджменту в органах корпоративного управління.

Система інформаційного забезпечення — система безперервного та цілеспрямованого підбору інформаційних показників, здійснення планових, звітних, аналітичних розрахунків, необхідних для підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень суб'єкта господарювання.

Формування та використання інформаційної бази суб'єкта господарювання значною мірою впливає як на ефективність фінансового менеджменту та управління окремими його об'єктами, так і на ефективність корпоративного управління, реалізацію місії та стратегії бізнесу.

До складу механізму фінансового менеджменту належать такі методи:

— формування інформаційної бази;

— фінансове планування;

— фінансове прогнозування;

— бюджетування;

— фінансовий аналіз;

— оцінка інвестиційних проектів;

— оцінка ризиків;

— оптимізація;

— фінансове регулювання;

— амортизація, хеджування, рангування, диверсифікація.

У практиці фінансового менеджменту широко використосовуються важелі, зокрема відомий в управлінні капіталом фінансовий важіль та розрахунки його рівня, сили та ефекту, використання їхніх розрахунків для прийняття фінансових рішень. В операційному аналізі застосовується поняття операційного важеля, розраховуються його коефіцієнт та сила.

Важелями як складовими механізму фінансового менеджменту є проценти, дисконти, ліцензії, сертифікати, стандарти, дивіденди, податки.

До інструментів фінансового менеджменту належать ставки податків, та* рифи зборів, ціни, тарифи, пільги, санкції, стимули, дивіденди, фінансові по* казники та фінансові коефіцієнти.

Необхідними компонентами механізму фінансового менеджменту є технічне (ШС, мережі) та програмне забезпечення. Сучасні вимоги до роботи з персоналом, формування та використання інформаційної бази, здійснення комунікаційних зв'язків, інформаційних потоків, моделювання, прогнозування, бюджетування фінансових розрахунків можуть бути виконані лише за умови наявності сучасних технічних засобів, оргтехніки, мереж та програм продукту.

ОСНОВНА

1. Конституція України. – К: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. № 2542 – 14.

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24.

4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006. - №3480.

5. Закон України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від 11.07.1996 р. №315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №43.

6. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №13.

7. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №23.

8. Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 21.12.2001 р. №2157-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. – №4.

9. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва в Україні» від 19.10.2001 р. № 2063-ІІІ // відомості Верховної Ради України. – 2000. – №51-52.

10. Закон України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000 р. №1453-ІІІ // відомості верховної Ради України. – 2000. – №13.

11. Указ Президента України «Про Державне казначейство України» // Діло. – 1995 р. – №43.

12. Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27.08.2000 р. №1031/2000.

13. Александрова М.М. Гроші. Фінанси. Кредит. Навч-метод. Посіб. – К.: ЦУЛ, 2002.

14. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: навч. Посібник. – К.: Атіка, 2002.

15. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник. – К.: НІОС, 2000.

16. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002.

17. Кейнс Дж. Мейнард. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. – М.: Прогресс. – 1978.

18. Карпінський Б.А.Фінансова система. Навч. Посіб. – К.: ЦНЛ. – 2003.

19. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період. – НАН України, Інститут економічного прогнозування. – К.: 2000.

20. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2006.

21. Пушкарёва В.М. История финансовой мысли и политики налогов: учеб. Пособие. – М.: ИНФРА-М. – 2003.

22. Романено О.Р. Фінанси. Навч. Посіб. – К.: КНЕУ. – 2003.

23. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями. – К. – 2002.

24. Финансы. Учебник. Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. – М.: Перспектива, Юрайт. – 2001.

25. Фінанси: вишкіл студії: Навч. посібник / Заряд. Юрія С.І. – Тернопіль: - «Карт-бланш». – 2002.

26. Худолій Л.М. Теорія фінансів. Навч.посіб.- К.: Вид-во. Європ. ун-ту, 2003.

27. Шарль Бланкарт. Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. За науковою редакцією В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2000.

ДОДАТКОВА

1. Василенко Л.І., Масленнікова Т.О. Державні цільові фонди: Навч. посібник. – К.: КНТЕУ, 2002. – 170 с.

2. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 383 с.

3. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 608 с.

4. Романеско О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 312 с.

5. Бюджетний кодекс України. Увалений Верховною радою України 22.03.2001. – http://www.rada.gov.ua

6. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006. - №3480.

7. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №18. – С. 3

8. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України «Фінанси України». – К.: ТОВ «ПоліграфКонсалтинг».

9. Науковий економічний журнал «Актуальні проблеми економіки». – К.: ПТЗТ «Атопол».

10. Міжнародний науково-практичний журнал «Економіка та держава». – К.: Вид-во «Алерта».

Дата добавления: 2013-12-13