Економічна оцінка земель

Економічна оцінка земель – це порівняльна оцінка земель як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або в грошовому вираженні.

Бонітування грунтів і економічна оцінка земель тісно пов’язані між собою спільністю мети (оцінити землю) опираються на єдині дані реєстрації землеволодінь і землекористувань, обліку кількості та якості земель, матеріали обстежень і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель.

Основна відмінність економічної оцінки від бонітування грунтів полягає в тому, що бонітування вивчає грунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. При економічній оцінці земля розглядається як основний засіб виробництва у сільському і лісовому господарстві. Економічна оцінка землі повинна з достатньою точністю відобразити відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Ця оцінка проводиться з врахуванням місцевих природних і економічних умов виробництва, затрат праці на одержання сільськогосподарської продукції, місця розташування земельних ділянок щодо пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення тощо.

Головним в економічній оцінці земель є визначення продуктивності витрат як живої, так і матеріалізованої праці на різних за якістю землях.

Економічна оцінка виконується в межах земельно-оціночного району. Вихідною основою такої оцінки повинні бути планово-картографічні матеріали з даними крупномасштабних грунтових обстежень про характер ґрунтового покриття. За цими даними визначається структура ґрунтового покриву шляхом групування грунтових відмінностей в агровиробничі групи грунтів, складається номенклатурний список і картограми, аналізується інформація про властивості грунтових відмінностей, що входять до агрогруп грунтів.

За цими даними виготовляється оцінювальна планово-картографічна основа з визначеними межами груп грунтів, сільськогосподарських угідь і господарств земельно-оціночного району. Користуючись цією оцінювальною основою, по кожному господарству обчислюють площі агро груп грунтів і складають їх експлікації з прив’язкою до сільськогосподарських угідь. Крім планово-картографічної основи готуються спеціальні формуляри вихідних даних, необхідних для економічної оцінки земель. Ці дані містять інформацію про урожайність сільськогосподарських культур, витрати на їх виробництво, а також про структуру ґрунтового покриття по сільськогосподарських угіддях. Формуляр має форму таблиці.

Серед економічних показників найголовнішими є урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування. Всі інші показники (вартість валової продукції, окупність затрат, прибуток, рентний дохід тощо) – похідні від них. В земельно-оціночних роботах визначення цих показників займає центральне місце.

Найточніше показники економічної оцінки можуть бути визначеними у випадку безпосереднього обліку урожайності і витрат на неї на досліджуваних землях на протязі певного періоду. Найчастіше це період ротації сівозміни. Але цей метод вимагає тривалого часу для накопичення даних (період ротації сівозміни може досягати 6-8 років і більше). А тому він застосовується дуже обмежено.

В зв’язку з цим для визначення економічних показників використовують математично-статистичні методи, при яких використовують дані бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах. Це єдине джерело задокументованих даних господарської діяльності сільськогосподарських підприємств на протязі багатьох років. Дані бухгалтерської звітності, які використовуються математично-статистичними методами, збирають, як правило, за останні сім років.

Після визначення показників для досліджуваних груп грунтів обчислюють середньо-вагове значення показника для земельно-оціночного району, яке використовують для складання шкал економічної оцінки земель району.

Для складання шкали використовують показники валового продукту, окупності затрат, диференціальної ренти, тобто такі економічні показники, які характеризують якість землі і одночасно відображають рівень виробництва, його ефективність та прибутковість на цих землях.

Знайдені абсолютні показники перераховують у відносні величини – бали і вводять їх до складу оцінювальних шкал. Бали визначаються по відношенню до найкращої групи грунтів, якість якої прирівнюється до 100 балів. Складаючи оцінювальні шкали, розраховують ціну одного бала шляхом поділу урожайності на величину бала.

В процесі економічної оцінки земель роботи виконують за двома напрямками:

1) загальна оцінка сільськогосподарських угідь;

2) часткова оцінка орних земель за ефективністю вирощування основних сільськогосподарських культур.

Відповідно складають дві шкали економічної оцінки: загальну і часткову. Такі два напрямки проведення робіт обумовлені тим, що в залежності від мети і завдань економічна оцінка земель буває загальною і частковою.

Загальна економічна оцінка земель проводиться на основі обліку затрат і результатів за всією сукупністю вирощуваних сільськогосподарських культур. Вона проводиться як окремо для основних сільськогосподарських угідь, так і для всієї сукупності с.-г. угідь.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних грунтах.

Такими сільськогосподарськими культурами є:

- зернові і зернобобові (без кукурудзи і рису);

- кукурудза на зерно;

- цукровий буряк;

- льон-довгунець;

- соняшник;

- картопля;

- кормові культури.

Матеріали часткової економічної оцінки містять відомості про придатність земель для вирощування різних сільськогосподарських культур, що забезпечує відповідний економічний ефект без додаткових капіталовкладень.

Як загальна, так і часткова економічна оцінка земель визначається за трьома показниками в балах:

1) за виходом валової продукції з 1 га в кадастрових цінах. Тобто цей показник визначає продуктивність земель за видами угідь і урожайністю сільськогосподарських культур. Показники продуктивності земель відображають досягнутий рівень виробництва, який залежить від якості землі та рівня інтенсивності землеробства;

2) за окупністю затрат (вартістю валової продукції в кадастрових цінах або її кількістю в натуральному вираженні в розрахунку на 100 грн. затрат). Показники окупності затрат характеризують продуктивність землеробської праці;

3) за диференційованим доходом (частиною чистого доходу, яка виражає вартість додаткового продукту на відносно кращих і середніх землях). Диференційований дохід є матеріальною основою диференціальної земельної ренти. Він створюється на основі додаткової продукції землеробства на кращих і середніх землях в порівнянні з гіршими в результаті більш високої продуктивності землеробської праці.

Дата добавления: 2013-12-13