Площові елементи

Ці елементи дуже різноманітні. Впорядкування території будь-якого сільськогосподарського угіддя передбачає поділ його на елементарні ділянки (первинні технологічні площі) – поля, квартали саду, загони чергового випасання на пасовищах, робочі ділянки.

Під площовим елементом слід розуміти первинні ділянки, що мають постійні межі, зафіксовані в натурі і відображені на плані, і не поділяються на дрібніші постійні ділянки.

Межі цих ділянок, їх форма, визначають мікроструктуру даного угіддя.

Поле сівозміни є основним площовим елементом. Межа поля не змінюється протягом ротації сівозміни.

При впорядкуванні території ріллі в умовах складного рельєфу виділяють дрібніші площові елементи – робочі ділянки. Вони не завжди є первинними ділянками, оскільки в більшості випадків їх показують лише на плані.

На формування полів впливають такі ознаки:

- грунти (однорідність, придатність),

- рельєф (експозиція схилів, їх крутизна,

- конфігурація (форма),

- кількість ділянок,

- розміщення відносно дорожньої мережі,

- розміщення відносно господарських центрів.

Характеристики поля, які мають виробниче значення:

- щільність (не розчленованість) площі,

- розмір поля,

- форми, розмір і співвідношення сторін,

- однорідність ґрунтового покриву, умов зволоження, рельєфу.

Від цих величин залежить високоефективне використання технологічних процесів: обробіток грунту, культивація, посів, міжрядний обробіток, догляд за культурами, збір урожаю.

Завдання землевпорядкування – забезпечити оптимальну, впорядковану, взаємозв’язану систему розміщення всіх елементів впорядкування території (центрів, лінійних, площових) з метою раціонального і ефективного використання земель.

Будь-яка просторова структура являє собою певну територію, обмежену границею (межею) контура і має певну геометричну форму в плані.

Форма –суттєва ознака площинної (просторової) структури. Можна сказати навіть, що одна з основних характеристик об’єкта, що має певну площу. Вона характеризує його розміщення в просторі. Зокрема впливає на: компактність розміщення території відносно центра (геометричного, господарського, транспортного), взаємне розміщення елементів структури, умови внутрішньої організації території (розмір і форму первинних площ елементів).

Переважно територіальні структури мають неправильні форми, які не повторюються в різних землекористуваннях. А тому при впорядкуванні територій неможливо застосувати шаблонний підхід і скопіювати проектне рішення. При впорядкуванні можна досягнути правильних геометричних форм (переважно прямокутник, трапеція) або близьких до них лише для невеликих масивів сівозмін, багаторічних насаджень, пасовищ.

Впорядкування території оцінюється також за компактністю форми – це ступінь щільності розміщення її площі відносно геометричного центра контура. Мірою компактності є середня віддаленість від центра фігури.

Дата добавления: 2013-12-13