Основні принципи використання земель

Використання земель – це науково обґрунтована комплексна система повного, ефективного, розумного і впорядкованого використання кожної ділянки землі відповідно до цільового призначення з метою створення умов для життя і діяльності людей, розміщення засобів виробництва, охорони та поліпшення земель.

Раціональне використання земель – це значить науково обґрунтоване, розумне використання з усіх точок зору: цільового використання, ефективності, охорони і поліпшення.

Виділяють такі основні принципи використання земель.

1) Пріоритет сільськогосподарського використання земель. Необхідною умовою дотримання цього принципу є наявність в ґрунті родючого шару, його якість, які визначають ступінь придатності земель для сільськогосподарського виробництва.

Є землі, які придатні для сільськогосподарського використання після проведення меліорації (осушення, зрошення, культуртехнічні роботи). Є території, які придатні для продуктивного використання, але ефективність їх використання незначна. Є землі, які не використовуються і не можуть бути використані як продуктивні землі.

2) Висока ефективність використання продуктивних земель. Дотримання цього принципу досягається застосуванням оптимальної структури посівних площ, сучасних технологій в сільськогосподарському виробництві, раціональної організації території і сільськогосподарського виробництва, впорядкування території.

3) Забезпечення збалансованого кругообігу органічних речовин в ґрунті. Органічна речовина (гумус) є джерелом енергії ґрунту, без органічної речовини ґрунту, як живого організму, немає.

Гумус – це комплекс розкладених і полімеризованих органічних сполук. Органічні речовини постійно поступають в ґрунт за рахунок віджитої маси рослинних решток, що залишаються в ґрунті, а також за рахунок внесення органічних добрив. Баланс гумусу може бути позитивним, нейтральним і негативним.

Позитивний баланс – коли маса органічної речовини, яка добавилась в грунт, більша маси втраченої (багаторічні трави).

Нейтральний баланс – коли надходження і втрати органічної речовини грунту рівні між собою (зернові і зернобобові).

Негативний баланс – коли щорічні втрати органічної речовини переважають її надходження (просапні культури – картопля, коренеплоди).

4) Охорона земель. Під охороною земель розуміють збереження їх від негативного впливу як природних процесів, так і господарської діяльності людини. До них відносяться: ерозія грунтів, заболочення, засолення, погіршення культуртехнічного стану, радіоактивне забруднення. В Україні 17,2 млн. га ерозійно небезпечних сільськогосподарських угідь, що складає 45,2 % їх загальної площі.

5) Поліпшення земель. В силу природно-історичного процесу грунтотворення, певні території мають низьку природну родючість грунту внаслідок недостатньої товщини гумусового шару, низького вмісту гумусу, несприятливого водного режиму, які лімітують їх продуктивність.

Раціональне використання угідь повинно передбачати постійне поліпшення сільськогосподарських угідь шляхом проведення меліорації, гідротехнічних, хімічних та культуртехнічних заходів.

За всю світову історію землеробства людина вивела з ладу, перетворила в пустині та малопродуктивні землі 1,4 млрд. га земель.

Дата добавления: 2013-12-13