Система і способи використання ріллі

Системи і способи використання сільськогосподарських угідь

Рілля є угіддям універсального використання. На ній вирощують продовольчі, технічні і кормові культури, що дає змогу легко регулювати структуру виробництва.

Система використання ріллі базується на чергуванні вирощування культур з врахуванням їх біологічних властивостей, агротехніки вирощування, а також економічної доцільності, тобто на застосуванні сівозмін.

Правильне чергування культур є основою сівозміни як системи використання ріллі. Таке чергування культур поліпшує умови мінерального живлення рослин, забезпечує ефективне використання їх запасу в ґрунті.

Культури і технологія їх вирощування по-різному впливають на фізичні властивості та структуру ґрунту, на здатність вбирати і зберігати вологу (багаторічні трави здійснюють сприятливий вплив на властивості ґрунту, а просапні культури погіршують його фізичні властивості).

Зміна культур у сівозміні створює несприятливі умови для бур’янів, оскільки кожна культура має свої види бур’янів. Чергування культур значною мірою зменшує чисельність бур’янів, шкідників і хвороб.

Беззмінне вирощування культур негативно впливає на рослини і ґрунт, що веде до зменшення врожаю. Це є результатом сумісної дії багатьох факторів (бур’яни, шкідники, хвороби, запас поживних речовин).

Існує два принципово різних підходи до побудови сівозмін.

1) Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування культур в просторі (по полях) і в часі (протягом певного періоду в роках).

Перелік культур і парів у порядку їх чергування в сівозміні називається схемою сівозміни.

Схема сівозміни залежить від комплексу природних та економічних умов, в першу чергу, від напряму спеціалізації господарства, а також від типу грунтів та їх придатності для вирощування сільськогосподарських культур.

Період, протягом якого сільськогосподарські культури проходять через поле в послідовності, встановленій схемою сівозміни, називається ротацією сівозміни. Кількість полів рівна кількості культур в схемі сівозміни і періоду ротації. І тоді культура протягом ротації сівозміни проходить через всі поля.

В сівозмінах культури підбираються таким чином, щоб кожна культура створювала найбільш сприятливі умови для наступної, тобто була хорошим попередником. Таким чином це сприятиме підвищенню продуктивності сівозміни.

2) Сівозміна може мати динамічний характер. При цьому одиницею організації сівозміни є поле в природних межах. Кількість і площа полів диктується не структурою посівних площ і періодом ротації, а природними і територіальними умовами. Чергування культур здійснюється в часі. Конкретне розміщення посівів на полях проводиться щорічно з врахуванням попередників, кліматичних умов, стану полів, виробничо-економічних умов. Кожне поле має своє чергування культур.

Сівозміни поділяються на типи і види. В залежності від спеціалізації господарства, виробничих, природних та інших умов виділяють три типи сівозмін:

- польові;

- кормові;

- спеціальні.

Польовою сівозміною називають сівозміну, в якій вирощують переважно зернові, технічні і кормові культури.

Кормовою сівозміною називають сівозміну, в якій вирощують культури для отримання соковитих і грубих кормів.

Спеціальна сівозміна – сівозміна, в якій вирощують культури, що потребують специфічних умов і прийомів агротехніки (овочеві, тютюнові, конопляні та інші).

Сівозміни, в яких склад і чергування культур, а також їх розміщення забезпечують захист ґрунту від ерозії, називають ґрунтозахисними.

Дата добавления: 2013-12-13