Системи і способи використання кормових угідь

Природні кормові угіддя займають в основному непридатні або малопридатні для орних земель площі і є дуже важливим джерелом найбільш біологічно повноцінних кормів для худоби.

Трав’яний покрив є найбільш радикальним засобом в боротьбі з ерозією грунтів, трави зберігають і поліпшують їх родючість, а тому це найбільш раціональний спосіб використання і піднесення родючості змитих земель крутих схилів.

Використання природних кормових угідь здійснюється способом випасу худоби і скошування трави, а тому використовують такі системи використання:

1) пасовищне;

2) сінокісне;

3) змішане (сінокісно-пасовищне).

Пасовищне використання кормових угідь

Випас худоби забезпечує значну економію в затратах праці на виробництво кормів у порівнянні з сінокосінням.

Але пасовище має і негативну дію на розвиток рослин, а значить і на урожайність. При випасі взаємодіють три основні фактори: тварини, рослини і ґрунт. Тварини об’їдають і притоптують траву, а також ущільнюють, розпорошують і водночас удобрюють ґрунт. Якщо випас не регулювати, то це призведе до зрідження травостою, зниження його урожайності.

Правильний випас – це випас, який відповідає трьом вимогам:

1) випасання травостою проводиться тільки при досягненні ним стадії пасовищної стиглості (висота 15-20 см);

2) випасання проводиться в стислі строки (3-5 днів). Чим менший цей строк, тим краще для травостою;

3) худоба не повинна знаходитись на пасовищі з травостоєм, випасеним до мінімально допустимої висоти (5-6 см).

Такі вимоги дотримуються на культурних пасовищах – кормових угіддях з високопродуктивним і цінним у кормовому відношенні травостоєм, яке зберігається в такому стані тривалий час. На культурних пасовищах організовується загінна система випасання. Площа пасовища ділиться на гурти та загони чергового випасання. Кожен загін розрахований на випас худоби на протязі 3-5 днів. Після випасання травостою в одному загоні худоба переходить на інший. Закінчивши випас в останньому загоні, худоба повертається на початковий загін, на якому трава вже встигла відрости, тобто досягти пасовищної стиглості.

Сінокісне використання кормових угідь

Сінокісне використання забезпечує кращі умови проростання і розвитку рослин ніж при вільному випасі. Скошування трави проводять лише один-два рази за весь період вегетації. Після скошування залишається стерня, травостій не вибивається худобою. Це забезпечує порівняно вищу продуктивність сінокосів, ніж випасів.

Продуктивність природних сінокосів невисока (15-20 ц сіна з 1 га). Основними шляхами підвищення продуктивності сінокосів є:

- створення нового травостою шляхом оранки і посіву сумішок багаторічних трав;

- систематичне внесення органічних і мінеральних добрив;

- знищення бур’янів та догляд за травостоєм і поверхнею.

Сінокісно-пасовищне використання кормових угідь

При змішаному використанні угідь є можливість поєднати переваги пасовищної та сінокісної системи. При цьому продуктивність підвищується на 30-40 %, трави краще зберігаються.

Дата добавления: 2013-12-13