Сутність понять «інновація» та «нововведення». Типологія нововведень

Заглиблення в проблематику курсу зумовлює необхідність хоча б стислого огляду літературних джерел, що дає можливість визначитися в понятійному апараті щодо інноваційного процесу. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не сформувалась термінологія в галузі інноваційної діяльності.

Як уже відзначалось, незважаючи на значне накопичення ем­піричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагаль­нююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важли­вих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література. Західні дослідники (Б. Санто, В. Д. Хартман, Б. Твісс, Г. Перлакі, Е. Менсфілд, Р. Фостер, Й. Шумпетер, П. Друкер та ін.) трактують категорії інноватики залежно від об'єкта та предмета свого дослідження. Наприклад, Ф. Ніксон уважає, що інновація — це сукупність виробничих, технічних і комерційних заходів, які ведуть до появи на ринку нових та вдосконалених промислових процесів і обладнання.

На думку відомого американського вченого в галузі управлін­ня наукою й технікою Б. Твісса, нововведення — процес, у яко­му винахід або ідея набуває економічного змісту. «Це єдиний у своєму роді процес, — пише Б. Твісс, —- що об'єднує науку, тех­ніку, економіку й управління. Він полягає в одержанні новизни і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи комплекс відносин, виробництво, обмін, споживання». Німець­кий спеціаліст Ф. Хаберланд переконаний, що «нововведення охоплює науково-технічні, технологічні, економічні й організа­ційні зміни, які виникають у процесі відтворення.

Аналіз наведених визначень показує, що під терміном «нововве­дення» («інновація») одні автори розуміють об'єкти впровадження, інші — процес, що веде до появи чогось нового — новації.

Сучасна методологія системного опису інновацій в умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт зі збирання, обробки й аналізу інформації про науку й інновації у рамках Організації економічного співробіт­ництва і розвитку (ОЕСР) була створена група експертів з показ­ників науки і техніки, яка розробила «Керівництво Фраскаті» (1963 р.) — «Запропонована стандартна практика для обстеження досліджень І експериментальних розробок». Цей документ дістав таку назву у зв'язку з тим, що його перша версія методичних ре­комендацій була прийнята в місті Фраскаті (Італія).

Відповідно до цих міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяль­ності, втілений у вигляді нового або вдосконаленого продукту чи технологічного процесу, який використовується в практичній ді­яльності або в новому підході до соціальних послуг Необхідною ознакою інновації є науково-технічна новизна та ви­робниче її використання.

Новина — це кінцевий метод, принцип, новий порядок, ви­нахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень І розробок. Світ новацій надзвичайно вели­кий і не зводиться тільки до техніки та технології. Термін «новина» вживається щодо всіх новин як у виробничій, так і в органі­заційній, фінансовій, науковій, навчальній, соціальній сферах, щодо будь-яких удосконалень, які забезпечують зменшення ви­трат або створюють умови для зміни способу життя.

Новина з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності стає нововведенням (інновацією).

Нововведення — це результат практичного освоєння новації, задіяної у динаміці, ефективність якої оцінюється не тільки еко­номічним, а й соціальним ефектом.

Терміном «інновація» позначаються всі нововведення у ви­робничій, комерційній, фінансовій, маркетинговій, управлінській та інших сферах, будь-які зміни й удосконалення, що забезпечу­ють суспільний прогрес, економію витрат, підвищення рівня ефек­тивності, рентабельності виробництва,

Приклад. У 1954 р. під керівництвом І. В. Курчатова була створена перша у світі атомна електростанція (АЕС) потужністю 5 МВт, що в 167 разів менше, ніж потужність Дніпрогесу-2, але при цьому був реалізований новий метод використання енер­гії атома. Інновація стала нововведенням.

Процес уведення новацій на ринок заведено називати проце­сом комерціалізації.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, яка перетворює її у джерело доходу. Наявність попиту на інновацію свідчить про її конкурентоспро­можність, що є результатом інноваційної діяльності. Інновація — це матеріалізований результат науково-технічної діяльності.

Винахід — це нове технічне вирішення конкретної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість продукції чи змінює умо­ви праці. Винахід визначається новими технологічними можли­востями, вирішенням конкретних виробничих проблем. Винахід — це нові прилади, механізми, інструменти, машини, обладнання, методи, процеси, матеріали, сплави і т. ін. Наприклад, винахід ав­томобільного двигуна з підвищеним ступенем стискування газів, що дає змогу зменшити витрати пального на одну п'яту, причому вихлоп вуглекислоти зменшується в 10 разів, значно знижується рівень шуму. Якщо винахід утілюється у виробництво, то він стає Інновацією, нововведенням.

Відкриття — установлення невідомих раніше об'єктивних за­кономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяють накопиченню теоретичних знань.

Існує різниця між винаходом, відкриттям і нововведенням:

- відкриття здійснюється на фундаментальному рівні, ново­
введення на його основі створюється на прикладному рівні;

- відкриття чи винахід можуть бути зроблені вченим, винахід-
ником, а нововведення розробляється і впроваджується
колективно;

- відкриття здійснюється не заради одержання вигод, тоді як
нововведення впроваджується з метою одержання прибутку чи
іншої вигоди організації;

- відкриття або винахід можуть бути випадковими, нововве-­
дення є результатом цілеспрямованого розроблення проекту, тобто
нововведення випадково не відбувається, необхідна чітка послідов-­
ність дій і техніко-економічне обґрунтування. Проте, згідно з тео-­
рією Й. Шумпетера, саме інновація стає витоком розвитку і прибу-­
тку організації (підприємства), як і суспільства в цілому.

Для встановлення значення певного інноваційного продукту, виявлення ступеня його впливу на ефективність виробництва, на зміни в розвитку суспільства, а також для порівняльної якісної та кількісної оцінки нововведень важливе значення має їх класифі­кація. Існують різні погляди на класифікацію інновацій, залежно від ознак та критеріїв, то беруться за основу типології. Однією з важливих ознак є рівень новизни в інновації. Цей рівень показує знання, які втілені в нововведенні.

Існує загальноприйнята точка зору про два рівні новизни. Перший —- це нововведення (іннова­ції) на базі нових знань, створених на основі пізнання нових за­конів та закономірностей. Це базисні(радикальні) нововведення. Вони докорінно здатні змінити різні види діяльності суспільства (наприклад: винахід двигуна внутрішнього згоряння, електроенер­гетика, електроніка і т. д.).

Базисні нововведення потребують проведення повного циклу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та наявно­сті розвиненої бази для виконання значного обсягу прикладних НДДКР.

Другий рівень — це нововведення, які створені на базі вже іс­нуючих знань і відомих законів та принципів. Вони називаються поліпшуючими нововведеннями і націлені на вдосконалення вже існуючих продуктів та технологій.

Наприклад, усім відома праска. Протягом багатьох віків безпе­рервно вдосконалюються її конструкція, дизайн, форма, але принципи не змінюються. Підошву праски колись гріли на плиті, згодом вона розігрівалась деревним вугіллям, а тепер — електрич­ним елементом.

Поліпшуючі інновації сприяють розвитку нових поколінь уже відомих товарів з поліпшеними якісними характеристиками або відомих продуктів з якісно новими властивостями. Наприклад, удосконалення якісних характеристик персонального комп'ю­тера — це збільшення обсягів пам'яті, швидкості тощо —тобто створення нової моделі комп'ютера.

Крім того, в залежності від технологічних параметрів інновації підрозділяються на продуктові і процесні.

Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів. Процесні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

За типом новизни для ринку інновації виділяють: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства (групи підприємств).

За ступенем новизни виділяють: абсолютні, відносні, умовні і приватні інновації.

По місцю в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

- інновації на вході підприємства (зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, Інформації та ін.);

- інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології,
інформація й ін.1;

- інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

З урахуванням сфер діяльності виділяються інновації:

- технологічні;

- виробничі;

- економічні;

- торгові;

- соціальні;

- в області управління.

У залежності віл предметного змісту впроваджених інновацій розрізняють такі їх види:

- продуктові, орієнтовані на виробництво і використання нових
(поліпшених) продуктів у сфері виробництва (засоби виробництва) або в сфері споживання;

- технологічні, що являють собою нові засоби (технології) виробництва
старих або нових продуктів;

- управлінські, що відображаються у нових методах роботи апарата
управління.

Інноваційна сфера являє собою систему взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентноспроможної продукції (.послуг) і розвиненої інфраструктури.

Дата добавления: 2013-12-13