Ресурсів світу

Загальна характеристика населення і трудових

Міжнародна трудова міграція

При аналізі і плануванні трудових ресурсів використовуються такі поняття, як «населення», «трудові ресурси», «економічно активне населення» (зайняте і незайняте у виробництві), «непрацездатне населення».

Під трудовими ресурсами мають на увазі частину населення, що досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей і знань для роботи в народному господарстві.

У поняття «людський капітал» включається найбільш підготовлена до участі в сучасному виробництві частина трудових ресурсів.

Масштаби трудових ресурсів характеризують потенційну масу живої праці, або «запас» робочої с, яким володіє суспільство для задоволення своїх потреб.

Економічно активне населення – це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею, що дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени родин, що допомагають підприємцям).

Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних у всьому населенні, а також від ступеня зайнятості окремих вікових груп. Термін «економічно активне населення» використовується в міжнародній системі понять, але в багатьох країнах він статистично чітко не визначений. Іноді його ототожнюють з поняттями «робоча сила» і «трудові ресурси», що трохи ускладнює аналіз статистичних даних цих понять.

Статистика промислово розвинутих країн включає в категорію економічно активного населення громадян з 15 років (більш 45% населення), у країнах, що розвиваються, – з 12 – 14 років (у середньому менш 40% населення), а в деяких африканських країнах – навіть з 6 років.

Основними факторами, що впливають на розміщення населення, є:

природні умови територій;

наявність багатих і різноманітних природних ресурсів;

рівень економічного розвитку територій;

умови для розвитку транспорту і товарообміну;

історія освоєння і заселення територій.

Розміщення населення по території Земної кулі вкрай нерівномірне. На 10% суші проживає 82% населення, причому велика частина проживає в приморських районах, уздовж великих рік, залізниць і автомагістралей. Середня щільність населення Землі – 42 жителі на 1 км² (Європа – 70 чол. на 1 км², Азія – більш 125, Америка – 18, Африка – 24, Австралія й Океанія – 4).

Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне поновлення і зміну людських поколінь.

Найважливішими факторами, що впливають на природний рух населення, є:

соціально-економічні умови життя населення;

військово-політичні фактори;

природні умови;

релігійні й етнічні особливості;

екологічні фактори й ін.

Показники природного руху населення:

1. Коефіцієнт смертності.

2. Коефіцієнт народжуваності.

3. Коефіцієнт природного руху, що дорівнює різниці коефіцієнтів народжуваності і смертності.

4. Коефіцієнт щорічного приросту:

Р_r

Р_к = ––––– ´ 100%

Р_m

де P_r – приріст населення протягом року;

P_m – середня чисельність населення протягом року.

5. Показник очікуваної тривалості життя при народженні.

Усі країни світу за тривалістю життя можна розділити на 3 групи:

з високою тривалістю життя (не менш 70 років). Це в основному країни з розвинутою економікою, високими показниками ВВП на душу населення. До них відносяться: Японія (середня тривалість життя 80 років, у тому числі жінки – 83 роки), Швеція і Швейцарія (78 років), Нідерланди, Норвегія, Франція, Австралія (77 років), США, Канада, Австрія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Фінляндія (75 – 76 років).

із середньою тривалістю життя (55 – 70 років). У числі таких країн Росія і більшість республік СНД, Китай, Польща, Індія, Мексика, Бразилія й ін.

з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років). Це більшість країн Африки, Південної і Південно-Східної Азії.

У 2000 році все населення землі вже досягло 6,2 млрд. чол., у тому числі економічно активне населення сконцентроване переважно в країнах «третього світу» (близько 1,9 млрд. чол.), а в індустріально розвинутих країнах у результаті старіння населення ця частина продовжує скорочуватися. У 2015 р. чисельність населення досягне 7,3 - 7,9 млрд. чол.

В останні десятиліття демографічна ситуація на Заході, а також у деяких країнах СНД (у тому числі і в Україні) характеризується тривожними тенденціями. У деяких країнах населення збільшується повільно або не збільшується взагалі. Ще одна тенденція – збільшення кількості «міні-родин», що складаються з одного чоловіка (Франція – один з лідерів). З індустріально розвинутих країн США – єдина країна, де населення стабільно збільшується, причому не тільки за рахунок природного приросту, а й у результаті припливу іммігрантів (близько 600 тис. чол. у рік). Найбільш високі темпи приросту населення (природного) спостерігаються в країнах «третього світу»

Основний приріст населення забезпечується країнами, що розвиваються, (в основному за рахунок Африки та Індії). У першій половині 50-х років вони забезпеч 79%, а в першій половині 90-х – 95% приросту світової чисельності населення. Ці процеси привели до перерозподілу населення між різними підсистемами світового господарства. У 1950 р. приблизно 2/3 населення проживало в країнах, що розвиваються, у 1990 р. – 77%, у 2025 р. очікується до 84%. Частка промислово розвитих країн скоротилася з 22 до 14,5%. Це підсло диференціацію між розміщенням населення і продуктивних сил. На країни, що розвиваються, припадає майже 80% населення і тільки 20% ВСП.

До групи країн, що розвиваються, входять найбільші за населенням країни (понад 100 млн. чол.) – КНР, Індія, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія.

Звичайно для з'ясування впливу зростання населення на економічний розвиток порівнюють темпи зростання населення і ВВП на душу населення. Дані останніх десятиліть показують, що в основному підвищення рівня економічного розвитку співвідноситься з низьким коефіцієнтом відтворення населення і більш високою тривалістю життя.

На даний час співвідношення між зростанням ВВП і населенням виступає як вибір між більш високим рівнем життя й інвестиціями в людський капітал. Населення світу зростає швидко, але світовий продукт збільшується швидше і демонструє здатність світового співтовариства розвивати продуктивні с. Зростання населення не є проблемою, якщо економічні і соціальні зміни відбуваються досить швидко, якщо забезпечується необхідний технічний прогрес. Але швидке зростання населення в останні десятиліття робить структурні зміни більш важкими, що в основному викликається бідністю. Це вимагає цілеспрямованої політики урядів і світового співтовариства щодо підвищення рівня економічного і соціального розвитку, ліквідації розривів між країнами, що розвиваються, і промислово розвинутими.

Дата добавления: 2013-12-13