Управління ризиками окремих інструментів фінансування

Ризик окремого фінансового інструменту – це ризик вірогідності відхилення інвестиційного доходу від очікуваної величини в ситуації невизначеності динаміки кон’юнктури певного сегменту фінансового ринку.

Оскільки майже всі інвестиційні операції пов’язані з використанням різних видів фінансових інструментів інвестування, то всі ці інструменти піддаються впливу ризиків.

Відповідно до видів фінансових операцій розрізняють види фінансового ризику властиві окремим інструментам інвестування:

1) валютний ризик – можливість фінансових втрат у разі зміни курсу валют. Занижений курс вигідний при експорті продукції і сприяє припливу іноземного капіталу. При підвищеному курсі ефективність експорту знижується, а імпорту зростає. Валютний ризик включає різновиди:

- ризик переведення грошей (полягає у різній вартості активів та пасивів в бухгалтерському обліку. При падінні курсу іноземної валюти, у якій виражені активи фірми, вартість цих активів зменшується);

- ризик угод (можливість збитків за конкретними операціями в іноземній валюті. Виникає через невизначеність вартості в національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Для експортера ризик угоди – падіння курсу іноземної валюти з моменту одержання чи підтвердження замовлення до одержання платежу для імпортера. Інструментом захисту можуть бути форвардні контракти та їх похідні інструменти (ф’ючерси, опціони, свопи);

2) кредитний ризик – можливість невиконання фірмою свої зобов’язань перед інвестором. Виділяють майновий, моральний та діловий кредитний ризик. Слід також враховувати інфляцію при розрахунку нарощеної суми грошей і визначення процентної ставки при одержанні кредитів.

3) інвестиційний ризик – пов'язаний з неякісним техніко-економічним обґрунтуванням, збільшенням вартості проекту, жорсткістю закону про захист навколишнього середовища й заходів, що стосуються інвестиційної діяльності, можливим знеціненням інвестиційно-фінансового портфелю. Даний ризик включає всі ризики, що виникають при інвестуванні коштів.

Їх можна поділити на три групи:

- за сферою прояву: економічний, політичний, соціальний, екологічний;

- за формами інвестування: ризик фінансового інвестування, ризик реального інвестування;

- за джерелами виникнення: несистемний (специфічний), системний (ринковий) ризик.

Розрізняють також депозитний ризик (ризик можливого дострокового відкликання депозиту), ризик розорення (ризик зазнати таких значних фінансових втрат, що фінансовий менеджер не зможе запропонувати способів її компенсації).

Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється шляхом співставлення інвестиційних витрат та сум грошового потоку, що повертається по цим інструментам.

Слід зазначити, що формування цих показників в умовах фінансового інвестування має значні особливості, зоерема:

- в сумі грошового потоку, що повертається по цим інструментам відсутній показник амортизаційних відрахувань, оскільки фінансові інструменти на відміну від реальних інвестицій не мають в своєму складі амортизаційних активів, а тому основу поточного грошового потоку, що повертається складають суми періодично виплачених відсотків (на внески в установчі фонди, на депозитні вклади, по облігаціям та ін. борговим зобов’язанням) та дивідендів (по акціям та ін. пайовим цінним паперам);

- продаж в кінці строку їх використання підприємством (або в кінці строку їх погашення) оскільки дані фінансові активи не амортизуються, по тій ціні, яка склалась на момент продажу на фінансовому ринку. Отже, в склад грошового потоку, що повертається по фінансовим інструментам інвестування включається вартість реалізації по закінченню строку їх використання.

Дані відмінності впливають і на формування норми прибутку на інвестований капітал. Отже, по фінансовим інвестиціям інвестор сам обирає норму прибутку з врахуванням рівня ризику вкладень в різні фінансові інструменти.

Консервативний інвестор обирає фінансові інструменти з невеликим ризиком, а відповідно і з незначною нормою інвестиційного прибутку.

Агресивний інвестор обирає фінансові інструменти з високою нормою інвестиційного прибутку, не дивлячись на значний ризик по цих інструментах.

Показник норми інвестиційного прибутку формує і суму інвестиційних витрат, які повинна забезпечити необхідний прибуток.

Якщо фактична сума інвестиційних витрат по фінансовим інструментам буде перевищувати його реальну вартість, то ефективність фінансового інвестування знизиться, і навпаки.

З урахуванням вищезазначеного, оцінка ефективності фінансових інструментів інвестування зводиться до оцінки реальної її вартості, забезпечуючи одержання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому.

Модель оцінки вартості фінансового інструмента інвестування має вигляд:

де Сфі – реальна вартість фінансового інструмента інвестування;

ЗГП – очікуваний зворотній грошовий потік за період використання

фінансових інструментів;

нп – очікувана норма прибутку по фінансовому інструменту виражена

десятковим дробом;

n – кількість періодів формування зворотніх грошових потоків.

Особливості формування зворотнього грошового потоку по окремим фінансовим інструментам визначаються різницею в моделях, що використовуються для оцінки їх реальної вартості.

Модель оцінки вартості облігацій побудована на наступних показниках:

- номінал облігації;

- сума відсотка, що виплачується по облігаціям;

- очікувана норма валого інвестиційного прибутку;

- кількість періодів виплат до строку погашення облігацій.

Базисна модель оцінки облігацій (облігації з перодичними виплатами відсотків):

де ВО – реальна вартість облігацій з перодичними виплатами;

По – сума відсотку, що виплачується в кожному періоді (добуток

номінала на ставку відсотка);

Но – номінал облігації, що підлягає погашенню в кінці строку її

обертання.

Модель оцінки вартості облігацій з виплатою всієї суми відсотків при погашенні:

де ВОп – реальна вартість облігацій з виплатою всієї суми відсотків по її

погашенню;

Но – номінал облігацій, що підлягає погашенню в кінці строку її

обертання;

Модель оцінки вартості облігацій, що реалізується з дисконтом без виплати відсотків:

де - реальна вартість облігацій, що реалізуються з дисконтом без

виплати відсотків.

Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку по облігаціям використовується коефіцієнт її поточної дохідності облігацій:

де - коефіцієнт поточної дохідності облігацій;

Но- номінал облігацій;

СВ – оголошена ставка відсотка, виражена десятковим дробом;

ВО – реальна поточна вартість облігацій.

Моделі оцінки вартості акцій побудовані на наступних показниках:

- сума дивідендів, що планується до отримання в конкретному періоді;

- очікувана курсова вартість в кінці періоду реалізації;

- очікувана норма валового прибутку по акціям;

- кількість періодів їх використання.

Модель оцінки вартості акцій при її використанні на протязі невизначеного довгострокового періоду:

де Ван – реальна вартість інвестицій, що використовується на протязі невизначеного довгострокового періоду;

Да – сума дивідендів, що передбачається до виплати в n-ом періоді;

нп – очікувана норма валового інвестиційного прибутку по акціям, в десятковому дробі.

Модель оцінки вартості акцій, що використовуються напротязі заздалегідь визначеного строку:

де Ква – курсова вартість акцій в кінці періоду її реалізації.

Дата добавления: 2013-12-13