Предмет мікроекономіки

Завдання, яке пов’язане з формулюванням предмета тієї чи іншої науки, є дуже складним, бо таке визначення має показати, що той напрямок у дослідженні реального світу, про який буде йти мова, дійсно являє собою самостійну науку (тобто тут розглядаються проблеми, до яких інші науки не мають прямого відношення).

Треба зазначити, що визначення предмета мікроекономіки у багатьох підручниках є не дуже вдалим, тобто нечітким, неконкретним, розпливчастим. Наведемо декілька прикладів (цитати з підручників подано мовою оригіналу).

“Микроэкономикс изучает конкретные экономические единицы. На данном уровне анализа экономист изучает характеристики отдельной экономической единицы или очень небольшой части экономики. В микроэкономике мы говорим об отдельно взятой отрасли, фирме или домохозяйстве. Мы измеряем цену конкретного продукта, число работников в отдельно взятой компании, доходы, прибыль конкретной фирмы или домохозяйства, расходы конкретной фирмы, государственного учреждения или семьи” [2, с. 11].

“Когда рассматриваются конкретные фирмы и домохозяйства, отдельные товары и ресурсы, отрасли и рынки, то это микроэкономический анализ, или микроэкономика… Так, анализ выпуска конкретной продукции и ее продаж отдельными фирмами и даже всей отраслью на конкретном товарном рынке – это микроэкономика” [9, с. 31].

Наведені визначення предмета мікроекономіки повинні стати об’єктом уважного розгляду й аналізу. На перший погляд, вони відображають суть предмета цієї науки – автори підкреслюють, що у цьому випадку вивчаються окремі економічні одиниці. Але справа в тому, що питання господарського функціонування окремих підприємств, галузей або домогосподарств є предметом багатьох наук: економіки підприємства, фінансів, бухгалтерського обліку, статистики тощо. Усі проблеми, перераховані К. Р. Макконеллом і С. Л. Брю, – аналіз ціни продукту, доходів, прибутку фірми й т. ін. – є предметом уваги прикладної економіки. Якщо з визначення, яке наведено цими авторами, зникне одне слово, а саме назва науки (тобто мікроекономікс), то буде дуже важко здогадатися, про яку науку йдеться.

Що ж стосується формулювання предмета мікроекономіки, запропонованого російськими авторами (підручник за редакцією А. С. Булатова), то треба сказати, що воно теж не є вдалим. Випуск конкретної продукції та її продаж розглядає не тільки мікроекономіка, а й інші науки, які мають відношення до виробництва, причому не тільки економічні – техніка, технологія, організація виробництва, менеджмент тощо безпосередньо пов’язані з цими проблемами. Наведене визначення не відображає специфіки предмета саме мікроекономіки. Тут не висвітлено найважливішого – не показано, які саме аспекти функціонування окремих виробничо-господарських одиниць вивчає і аналізує мікроекономіка; причому треба визначити такі аспекти проблеми, яких безпосередньо не торкаються інші науки.

Кожна наука має свій предмет. Якщо це чітко й переконливо не показати у самому визначенні предмета науки, то виникне сумнів у правомірності розгляду її як самостійного напрямку інтелектуальних досліджень.

У деяких випадках визначення предмета мікроекономіки у навчальній літературі має заширокий характер. Наприклад, російські автори Ю. В. Тарануха й Д. М. Земляков у своєму підручнику пропонують таке визначення: “Микроэкономика изучает деятельность индивидуальных экономических субъектов: процесс разработки, принятия ими решений для достижения собственных экономических целей” [7, с. 10].

Якщо автори не уточнюють, які саме аспекти процесу розроблення таких рішень є об’єктом уваги мікроекономіки, читач має право зробити висновок, що вони вважають цю науку всеохоплюючою, такою, яка повністю вирішує зазначену проблему. Виникає запитання: а навіщо тоді вивчати економіку підприємства, фінанси, бухгалтерський облік і т. ін.? Очевидно, що і цю спробу дати визначення предмета мікроекономіки не можна назвати вдалою.

На жаль, українські автори, намагаючись дати визначення предмета мікроекономіки, також пропонують не дуже вдалі варіанти його формулювання. Наведемо декілька прикладів.

“Об’єктом вивчення мікроекономіки є процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресусів з метою одержання якомога більшої вигоди” [1, с. 14].

“Предметом мікроекономіки є економічна поведінка суб’єктів господарювання, на основі якої вони здійснюють свій вибір стосовно того, які товари (що) виробляти; як їх виробляти; як мають бути розподілені ресурси для виробництва належного обсягу благ належної структури; для кого виробляти блага в умовах обмежених економічних ресурсів” [4, с. 22].

Тут можна повністю повторити те, що було сказано на адресу Ю. В. Таранухи й Д. М. Землякова.

Ураховуючи викладені вище зауваження, спробуємо сформулювати власне визначення предмета цієї науки.

Мікроекономіка досліджує процес виробничої діяльності окремих економічних одиниць з метою виявлення об’єктивних закономірностей, які обумовлюють залежність результатів функціонування тієї або іншої мікросистеми від дій людей, що пов’язані з веденням господарства у рамках цієї системи, з урахуванням впливу на неї факторів зовнішнього середовища.

Завданням мікроекономічного аналізу є розроблення основних правил раціональної поведінки суб’єктів господарювання на мікрорівні, виконання яких має забезпечити найбільш ефективне використання виробничих ресурсів.

Це визначення, очевидно, відображає найголовніше – зміст і специфіку тих проблем, якими займається саме мікроекономіка. Щоб довести це, будемо розмірковувати згідно зі схемою, яку було використано для критики раніше наведених визначень. Припустимо, що з цього визначення зникла назва науки і незрозуміло, про яку саме науку йде мова – це треба встановити.

По-перше, зрозуміло, що це наука економічна, бо вона має справу з проблемами ведення господарства. По-друге, ця наука належить не до прикладної економіки, а до економічної теорії, оскільки вона повинна виявляти об’єктивні закономірності, тобто тут вивчаються об’єктивні економічні закони. Окрім того, у визначенні чітко вказано на те, що об’єктом дослідження є окремі економічні одиниці, тобто фірми, галузі, ринки окремих товарів, а не економіка країни взагалі. Таким чином, зрозуміло, що мова йде не про макроекономіку й не про політичну економію. Залишається тільки зробити висновок, що наведене визначення – це визначення предмета саме мікроекономіки. Ніяка інша наука претендувати на нього не може.

Коли підприємець, менеджер стикаються з проблемою господарського вибору, коли вони повинні прийняти рішення в умовах можливості альтернативного використання виробничих ресурсів, кількість яких є обмеженою, успіх багато в чому залежить від того, чи має цей суб’єкт господарювання знання про те, які об’єктивні чинники і як будуть впливати на результат при виконанні того або іншого рішення. Такі знання й має надати їм мікроекономіка. Як було зазначено вище, мікроекономіка повинна давати рекомендації раціональної поведінки суб’єктів виробничо-господарського процесу, в основі яких лежить пізнання об’єктивних економічних законів і усвідомлення механізму їх дії, тобто розкриття економічних закономірностей.

Дата добавления: 2013-12-13