Попит. Закон попиту. Нецінові детермінанти попиту

Тема 5. ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЯ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ¢ЯЗОК

План

1. Попит. Закон попиту. Нецінові детермінанти попиту.

2. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові детермінанти пропозиції.

3. Еластичність попиту й пропозиції.

4. Ринкова рівновага.

Для того, щоб людина відчула бажання купити товар на ринку, перш за все необхідно, щоб вона мала потребу у цьому продукті. Зрозуміло, що бажання придбати товар має бути підкріплене відповідною сумою грошей. Але і цього ще недостатньо для того, щоб сформувався ринковий попит. Його обов’язковою умовою є також відповідність ціни товару уявленням покупця про корисність цього товару. Якщо ціна, на думку споживача, не є адекватною корисності, він не буде купувати товар.

Таким чином, поняття “попит” можна визначити як бажання й можливість споживача купити певну кількість товару за певною ціною за певний період часу.

Криву індивідуального попиту було розглянуто у попередній темі. Якщо на ринку діє певна кількість покупців, на основі аналізу кривих індивідуального попиту можна побудувати криву ринкового попиту.

Під ринковим попитом мають на увазі бажання й можливості всіх покупців певного товару, які діють на ринку, придбати ту або іншу кількість товару за тією або іншою ціною за певний час.

Криву попиту у загальному вигляді подано на рис. 5.1.

Ціна D

Кількість товару

Рис. 5.1. Крива попиту

Крива попиту, як правило, позначається літерою D (від англ. demand – попит). Вона відображає обернену залежність попиту від ціни.

Суть закону попиту полягає в тому, що при підвищенні ціни товару попит знижується, і навпаки.

Чому так виходить? Щоб пояснити закон попиту, треба ще раз розглянути деякі положення з попередніх тем, звернувши увагу на такі моменти:

· закон попиту корелюється із законом спадної граничної корисності;

· при зміні ціни товару виявляються ефекти заміщення й доходу.

Інколи на ринку спостерігається, так би мовити, “невиконання” закону попиту, коли споживачі збільшують обсяг купівлі товару при зростанні його ціни і, навпаки, купують товару менше при тому, що ціна знижується. Найбільш помітними причинами “невиконання” закону попиту є:

· ефект приєднання до більшості;

· ефект снобізму;

· ефект Веблена;

· ефект необізнаності;

· ефект Джиффена.

Під ефектом приєднання до більшості розуміють намагання покупця діяти так, як чинять інші покупці, не виділятися, щоб не звертати на себе уваги (такий собі своєрідний споживчий конформізм).

Припустимо, що склалася така ситуація: товар увійшов у моду, став популярним. При цьому продавці, дуже вірогідно, будуть підіймати ціну, але більшість покупців, незважаючи на це, стануть купувати більше цього товару, і багато хто приєднається до цієї більшості, виходячи з міркувань, про які йшла мова.

Ефект снобізму в своїй основі має бажання деяких людей довести, що вони не такі, як інші, намагання, так би мовити, “виділитися з натовпу”. Дехто “порушує” закон попиту, щоб не випасти з більшості, а дехто робить те ж саме, виходячи з протилежних міркувань.

Ефект Веблена – окремий випадок виявлення ефекту снобізму. Ефект Веблена полягає у намаганні заможних покупців продемонструвати свою перевагу перед іншими, купуючи дуже дорогі товари (предмети розкоші) й ігноруючи при цьому закон попиту.

Ефект необізнаності виявляється у тому, що іноді покупці не мають достовірної інформації про якість товару й вважають, що зростання ціни зумовлене покращанням якості (якщо, припустимо, на ринку з’явилася нова модифікація товару).

Ефект Джиффена (Гіффена) отримав назву від імені англійського економіста Р. Джиффена (1837–1910). Цей вчений першим пояснив таке явище, коли у неврожайні роки при зростанні ціни на хліб збільшувався й попит на нього. Справа в тому, що у той час (у ХІХ сторіччі) значна частина населення Англії мала дуже низькі доходи, і підвищення ціни на хліб так помітно впливало на загальну купівельну спроможність цих людей, що вони були змушені відмовлятися від купівлі інших, більш якісних продуктів харчування (наприклад м’яса). У такій ситуації, щоб задовольнити потребу в їжі, вони купували більше хліба, навіть якщо його ціна зростала. Ефект Джиффена поширюється тільки на товари першої необхідності й на покупців з дуже низькими доходами.

За кривою попиту можна більш-менш точно визначити, яким буде обсяг попиту на певний товар за тієї або іншою ціною. Коли змінюється ціна, точка, яка показує величину попиту, переміщується по кривій попиту.

Але на ринку часто можна спостерігати коливання попиту й при незмінній ціні. У такому випадку буде спостерігатися переміщення самої кривої попиту.

Основними неціновими факторами (неціновими детермінантами) попиту є:

1. Кількість покупців на ринку. За інших незмінних умов збільшення кількості покупців приводить до зростання обсягу попиту, і навпаки.

2. Смаки або переваги споживачів. Якщо, припустимо, товар увійшов до категорії модних, попит зростає, а може бути й навпаки.

3. Зміна доходів споживачів. Уже було встановлено, що цей фактор впливає по-різному залежно від того, до якої категорії належить товар.

4. Очікування зміни доходів. Якщо покупець сподівається, що його дохід зростатиме, він може збільшити обсяг попиту, а якщо очікується зменшення доходу, це сприяє падінню попиту.

5. Очікування зміни ціни товару. Дуже вірогідно, що покупець не буде поспішати купувати товар, якщо очікується зниження його ціни, і навпаки.

6. Зміна цін на інші товари. Тут мова йде про товари-замінники (субститути) і товари, які доповнюють певний товар (товари комплементарні). Треба аналізувати кожну конкретну ситуацію, брати до уваги всі обставини, у тому числі й таку, як причина зміни ціни на товар, який є пов’язаним з цим товаром. Поряд із ціною нецінові фактори попиту дуже помітно впливають на попит, тому вони мають бути об’єктом уважного вивчення й аналізу.

2. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові детермінанти пропозиції

Виробник виступає на ринку у ролі продавця того товару, який вироблено на його підприємстві. Інакше кажучи, він пропонує покупцям свій товар.

Від чого залежить обсяг пропозиції товару? Перш за все від ціни, яка встановилася на ринку.

Чим вища ціна, тим більшу кількість товару захоче продати виробник (за інших однакових умов). Це бажання легко зрозуміти: якщо підвищується ціна товару, а витрати на його виробництво залишаються незмінними, то збільшується чистий дохід (прибуток). Як правило, із зростанням ціни певного товару його кількість на ринку збільшується.

Криву пропозиції (у загальному вигляді) подано на рис. 5.2.

Ціна S

Кількість товару

Рис. 5.2. Крива пропозиції

Графік кривої пропозиції зазвичай позначається літерою S (від англ. supply – пропозиція, пропонування). Цей графік наочно показує пряму залежність обсягу пропозиції товару від його ціни.

Закон пропозиції, як правило, так і формулюється: при підвищенні ціни товару обсяг його пропозиції збільшується, а при зниженні ціни – зменшується.

Таке визначення, безумовно, є правильним по суті, але треба зробити зауваження стосовно “незаперечності” твердження про те, що зміна ціни буде наслідком збільшення кількості товару на ринку. А якщо станеться так, що виробник не зможе збільшити обсяг виробництва, припустимо, з причини обмеженості виробничих ресурсів - навіть при значному зростанні ціни товару? Очевидно, що формулювання закону пропозиції має бути більш коректним – треба казати про те, що зростання ціни приводить до збільшення пропозиції товару, і навпаки; а от чи дійсно станеться зміна обсягу пропозиції при зміні ціни, залежить від багатьох додаткових обставин.

Зовсім не випадково крива пропозиції у “класичному” вигляді має саме таку конфігурацію, як показано на рис. 5.2. Кут нахилу кривої до осі абсцис поступово збільшується. Справа у тому, що кількість виробничих ресурсів завжди є обмеженою. Зростання обсягу виробництва ускладнює завдання залучення додаткових ресурсів, тому приріст випуску при зростанні ціни товару поступово уповільнюється.

Окрім ціни на ринкову пропозицію впливають інші фактори – так звані нецінові детермінанти пропозиції, а саме:

1. Вартість виробничих ресурсів, які потрібні для виготовлення продукції. При незмінній ціні продукції спостерігається обернена залежність обсягу пропозиції від ціни ресурсів.

2. Технологія виробництва, його технічний рівень. Техніка й технологія – найважливіші фактори продуктивності праці, ефективності всього виробничого процесу. Чим більш досконалими є техніка й технологія, тим менше ресурсів витрачається на одиницю продукції; відповідно за однакових інших умов більша й величина ринкової пропозиції певного товару.

3. Податки й дотації (субсидії). Завдяки використанню таких важелів впливу на економіку, як оподаткування й бюджетне фінансування, держава має можливість стимулювати або, навпаки, стримувати випуск тих чи інших товарів.

4. Зміна цін на пов’язані товари (субститути й комплемен-

тарні). Розглядаючи цей фактор, не треба поспішати з узагальнюючими висновками – треба аналізувати кожну конкретну ситуацію. Ця проблема вже розглядалася, коли йшла мова про відповідний неціновий фактор попиту. Міркування, викладені там, треба взяти до уваги і в цьому випадку.

5. Очікування зміни цін на товар. Як правило, перспектива підвищення ціни сприяє зменшенню величини пропозиції (якщо зберігання товару можливе й не потребує великих витрат). Якщо ж очікується зниження ціни, це буде сприяти зростанню пропозиції товару.

6. Кількість продавців на ринку. За інших однакових умов залежність обсягу пропозиції від кількості продавців є прямою.

Дія нецінових факторів пропонування приводить до переміщення кривої пропозиції (праворуч або ліворуч).

Дата добавления: 2013-12-13