Ціноутворення на світових товарних ринках різних типів

У ринковій економіці процес ціноутворення в торгівлі між зовнішньоекономічними суб'єктами різних країн здійснюється в умовах конкурентного середовища, динамічної рівноваги між попитом та пропозицією, відносної свободи поведінки на ринку експортера та імпортера.

Головним критерієм класифікації типів ринків є характер і ступінь вільної конкуренції.

Розрізняють 4 типи ринків [23]:

· ринок досконалої (чистої) конкуренції;

· ринок чистої монополії;

· ринок монополістичної конкуренції;

· ринок конкуренції деяких постачальників - олігополії.

Ці ринки відрізняються один від одного кількістю суб'єктів торгівлі.

Ринок досконалої (чистої) конкуренції характеризується великою кількістю суб'єктів зовнішньої торгівлі (покупців і продавців) і порівняно однорідним характером продукції, що поставляється. Під впливом попиту та пропозиції ціни мають тенденцію до зближення, тобто в певно визначеному регіоні у даний часовий проміжок ціни практично однорідні. Практичні спостереження в даній ринковій моделі свідчать про прагнення кожного експортера до одержання максимального прибутку, що приводить до зниження ціни на товар. Для збереження своїх позицій на ринку експортер вдається до знижок (чи дисканту), що дорівнює 5-50%. Виграш - у зростаючих обсягах постачань.

На даному ринку постачальники продукції (виробники-експортери, їхні торгові агенти) прагнуть до максималізації задоволення споживчого попиту. Конкуруючі фірми-постачальники орієнтуються на товари, виготовлені за більш ефективними технологіями, а виробники - на продаж товару за досить низькими цінами з урахуванням своїх витрат на виробництво (приклад: міжнародна торгівля товарами широкого вжитку – одяг, взуття, тютюн, сільгосппродукція, продовольство).

Ринок чистої монополії характеризується наявністю одного постачальника товару. Ціноутворення диктується монополістом, він контролює всі пропозиції, варіює ціни в залежності від попиту і може викликати зміни цін, маніпулюючи обсягом виготовленої продукції, заздалегідь заручається на ринках закордонних країн ексклюзивним правом на постачання своєї продукції, цим вже і юридично ускладнюючи проникнення конкурентів.

При встановленні ціни монополіст повинен дотримуватися певних установок; не призначати найвищу ціну, тому що у підсумку, загальний прибуток може бути меншим. Встановлюється, щоправда, під диктовку монополіста, такий оптимальний обсяг виробництва і цін, щоб сукупний дохід був якнайвищим, але який усе-таки нижчим максимуму прибутку на одиницю продукції).

Є поняття «цінова дискримінація» – ціни варіюються в залежності від країни-імпортера, точніше, від фінансових можливостей імпортера. Однак за цього береться до уваги можливий подальший реекспорт (продаж і вивіз за кордон раніше імпортованого і такого товару, що не піддається переробці). Ці ціни встановлюються на ізольованих ринках, що враховуються реекспорт (приклад - чистий монополіст - компанія Де Бірс на ринку алмазів).

Монополістична конкуренція - змішаний тип ринку (присутні ряд великих монополістів і значна кількість менш сильних фірм, що займають вигідні позиції).

Характер ціноутворення конкурентний, із пріоритетом монополізму в межах ринку диференційованого фірмового продукту. Панування великих фірм однієї країни на ринку окремих товарів послабляється натиском великих монополістичних фірм іншої країни і більш "легковаговими" конкурентами, що прагнуть одержати свою частку високого прибутку. У випадку роздування цін з боку монополій знаходяться конкуренти, здатні дати більш вигідні пропозиції, тобто кращі ціни.

На формування ціни впливає конкуренція монополій, що представляють: різні галузі, котрі пропонують товари з різною товарознавчою характеристикою і різними фізичними властивостями, але які використовуються для однієї і тієї ж мети (наприклад, компанії Австралії й Англії, що поставляють вовну, стикаються із серйозною конкуренцією з боку виробників-постачальників хімічних волокон).

Ринок конкуренції деяких постачальників - олігоплія - характеризується наявністю декількох великих компаній виробників-постачальників, що володіють значними сегментами ринку, чи цілком практично забезпечують постачання товарів на світовий ринок. Між фірмами і країнами-імпортерами існують угоди про співробітництво (тобто розділи сфери впливу), найчастіше фірми мають ексклюзивне право на покупку стратегічно необхідної сировини, вкладають величезні кошти на рекламні заходи.

Практика ціноутворення на продукцію, що поставляється, показує, що встановлені ціни, визначені обсягом виробництва, інвестицій, і т.д. вимагають зважування ймовірної реакції конкурентів. Важливу роль у плані збереження компаніями статус-кво відіграють неафішіровані неофіційні домовленості основних конкурентів. У ході переговорів досягаються угоди про фіксування цін, про розподіл ринків збуту, про обсяг виробництва.

Потреба у відносній координації діяльності на світовому ринку привела компанії до створення спеціальних механізмів, що дозволяють діяти з великою часткою передбачуваності.

Найбільш простою формою такого механізму є картель, у рамках якої передбачається формальна письмова угода щодо обсягу виробництва і цінової політики. Компанії домовляються про розподіл ринків збуту з метою підтримки погоджених рівнів цін (наприклад, донедавна картелем, що регулює світовий ринок нафти, був ОПЕК).

Дата добавления: 2013-12-13