Адміністративне право - галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі організації і реалізації виконавчої влади

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично-владних повноважень.

Поняття адміністративного права

Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права

Система адміністративного права.

Принципи адміністративного права.

Демократизація методу адміністративного права.

Метод адміністративного права.

Предмет адміністративного права.

Поняття адміністративного права.

ПЛАН

ТЕМА: Предмет, метод та система адміністративного права

ЛЕКЦІЯ 5.

Вивчення даної теми слід розпочати з вияснення того, що адміністративне право, як і конституційне право, опосередковує функціонування публічної влади в державі, тобто воно є правом державного управління, що передбачає владний вплив держави, в особі державних органів і посадових осіб, на різноманітні суспільні відносини.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини у сфері державного управління, розвиває та зміцнює його демократичні основи.

Адміністративному праву належить особлива роль у механізмі правового впливу — воно виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами у суспільстві. Інакше кажучи, адміністративне право — це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмета, методу регулювання та структурними особливостями (системою розміщення нормативного матеріалу). Характеристика будь-якої галузі права, в першу чергу, нерозривно пов'язана з визначенням поняття та особливостей таких важливих чинників, як предмет і метод даної галузі. Саме ці чинники характеризують сутність та особливості адміністративного права.

Особливу увагу слід звернути на те, що при визначенні адміністративного права необхідно враховувати єдність трьох головних функцій, а саме:

а) управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності);

б) правореалізаційної (реалізація прав і свобод громадян);

в) правозахисної (захист порушених прав і свобод громадян).

Саме в межах третьої функції передбачено створення адміністративної юстиції як форми спеціалізованого судового захисту прав і свобод громадян від порушень з боку органів виконавчої влади.

Можна говорити про те, що норми адміністративного права:

— встановлюють форми і методи державного управління, способи забезпечення законності в державному управлінні;

— регламентують порядок створення органів виконавчої влади, їхню компетенцію, повноваження посадових осіб цих органів; взаємовідносини органів виконавчої влади з іншими державними органами, суспільними об'єднаннями, підприємствами і громадянами;

— визначають правове положення громадян, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших недержавних формувань у сфері управління;

— регулюють управлінські відносини в соціально-політичній, соціально-культурній і економічній сферах.

Традиційно вважалося, і багатьма дослідниками вважається дотепер, що адміністративне право є галуззю права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління з метою ор­ганізації та спрямування важливих процесів суспільного розвитку. При цьому автори формулюють поняття адміністративного права, спираючись зазвичай на наукову базу минулих часів, коли адміністративне право було підпорядковане виключно завданням всеохоплюючого держав­ного управління.

Перехід до ринкових умов господарювання, а також здійснення державної влади на засадах демократії на території колишнього Радянського Союзу, змінив ставлення до адміністративного права. Проте дотепер адміністративне право більшістю авторів тлумачиться переважно як право управлінське (або як право адміністрування), що регулює управлінський вплив держави, охоп­люючи цим також застосування засобів адміністративного примусу, насамперед у вигляді заходів адміністративної відповідальності.

І хоча наявність управлінського аспекта не викликає сумніву, але обмежувати адміністративне право лише ним не можна. Адже при цьому інші важливі його аспекти — регулювання порядку надання адміністративних (управлінських) послуг, захист порушених прав і свобод громадян тощо — фактично не враховуються.

Насправді зазначений пріоритет управлінських відносин був виправданий лише для правово­го регулювання радянського періоду, оскільки тоді управління з боку держави, дійсно, домінувало фактично в усіх сферах суспільного роз­витку. Нині ситуація змінилася: сфера управлінських відносин карди­нально звузилася.

Станом на даний час необхідним є уточнення суті і призначення адміністративного права. Оцінюючи сукупність суспільних відносин, що підлягають регу­люванню адміністративним правом, необхідно мати на увазі, що у сфері регулювання адміністративного права перебуває весь спектр відносин, що формуються в ході діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації покладених на них завдань і функцій держави. При цьому пріоритети у діяльності органів виконавчої влади в сучас­них умовах суттєво змінилися. Зокрема, перехід до ринкових засад в економіці України вплинув і на зміст державного управління у цій сфері. Якщо у справі охорони громадського порядку і безпеки та в ок­ремих напрямах адміністративно-політичної діяльності державно-владний вплив посилюється, то економіка потребує більшої незалеж­ності від держави і активнішого використання відповідних важелів ринкової саморегуляції.

Державно-управлінська діяльність має перетворюватися з пе­реважно владно-розпорядчої щодо людини на діяльність, що голо­вним чином забезпечує пріоритет прав особи у її відносинах з держа­вою і зорієнтована на надання громадянам адміністративних (уп­равлінських) послуг. Певна річ, традиційною складовою цієї галузі права є інститут адміністративного примусу, в тому числі адміністративної відпові­дальності — засобу державного примусу, який використовується для припинення і попередження неправомірних діянь фізичних і юри­дичних осіб.

Метою адміністративного права стане закріплення таких форм і напрямків діяльності органів д6ржавної влади та їх посадових осіб, які б забезпечували повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Конституційна вимога щодо переходу від пануючої у минулому ідеології "домінування держави" над людиною до нової ідеології — "служіння держави" людині повинна стати основним принципом адміністративного права і пройти через весь його зміст.

При цьому слід суттєво зміцнити адміністративно-правовий захист прав і свобод громадян, а також запровадити повноцінну адмі­ністративну юстицію в Україні. Суспільні відносини, що виникають у цій сфері, також є складовою предмета адміністративного права.

Виходячи з викладеного, адмі­ністративне право слід визначити як сукупність (систему) правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються в ході забез­печення органами виконавчої влади і органами місцевого самовряду­вання реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізич­них і юридичних осіб, а також в процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного п адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Характеристика будь-якої галузі права, в першу чергу, нерозривно пов'язана з визначенням поняття та особливостей таких важливих чинників, як предмет і метод даної галузі. Саме ці чинники характеризують сутність та особливості адміністративного права.

Дата добавления: 2013-12-14